922/2540/14 Про стягнення збитків у вигляді вартості неповернутого орендованого майна - 25.03.2015 Прийняття

В червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Флас" про стягнення збитків у вигляді вартості неповернутого орендованого майна у розмірі 253 616,04 грн., що виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору оренди майна № 7.71 від 03.05.2007 року, укладеного між сторонами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.10.2014 року (судді: Присяжнюк О.О., Жидяєв Є.М., Макаренко О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 року (судді: Горбачова Л.П., Істоміна О.А., Тарасова І.В.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." просить скасувати рішення і постанову господарських судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали і юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.11.2010 р. у справі № 42/288-10, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 р., задоволено первісний позов ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." до АТ "Флас" про стягнення заборгованості по орендній платі по договору оренди майна № 7.71 від 03.05.2007 року в розмірі 176 060,62 грн.; зобов'язано АТ "Флас" повернути ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." майно в кількості 555 шт., отримане по цьому ж договору оренди, перелік якого міститься у рішенні суду. Цим же рішенням суду відмовлено в задоволенні зустрічного позову АТ "Флас" до ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." про стягнення збитків, понесених внаслідок відмови останнього від прийняття майна з оренди по цьому ж договору.

Приймаючи зазначене рішення, суди попередніх інстанцій виходили з порушення АТ "Флас" умов договору оренди майна № 7.71. від 03.05.2007 року щодо здійснення орендних платежів, борг за якими станом на 30.06.2009 р. склав 176 060,62 грн., та підставністю вимоги орендодавця повернути передане в оренду майно.

16.02.2011 р. видано наказ на виконання рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2010 р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2011 р. у справі № 42/288-10, який пред'явлений до виконання.

Постановою Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції від 30.03.2011 р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного наказу господарського суду Харківської області від 16.02.2011 р. у справі № 42/288-10, а постановою цього відділу від 20.03.2012 р. наказ повернуто стягувачу на підставі п. 6 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки боржник та його майно за адресою, вказаною в виконавчому документі, відсутні, про що, складений акт і заходи щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними.

Внаслідок наявності фактів, що ускладнюють виконання рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2010 р. у справі № 42/288-10 та роблять його неможливим, позивач звернувся до цього ж місцевого суду із заявою про зміну способу виконання рішення в порядку ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 121 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.04.2014 року позивачу відмовлено у задоволенні його заяви на тій підставі, що вказане майно є індивідуально визначеним, що виключає зміну способу виконання рішення шляхом звернення стягнення на кошти відповідача, а тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом вчинення ним позову до відповідача про стягнення збитків за втрачене майно, під час розгляду якого і буде встановлюватись його вартість.

Постановою Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції від 13.06.2014 р., за заявою позивача, повторно відкрито виконавче провадження з виконання наказу від 16.02.2011 р., виданого на примусове виконання рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2010 р. у справі № 42/288-10.

В подальшому виконавче провадження зупинено на підставі п. 1. ч. 1 ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" (постанови від 05.08.2014 року та від 27.08.2014 року).

За вказаних обставин позивач звернувся до суду з позовом про стягнення збитків у вигляді вартості неповернутого орендованого майна у розмірі 253616,04 грн., що виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору оренди майна № 7.71 від 03.05.2007 року.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, повно та всебічно дослідив всі суттєві обставини справи, правильно встановив відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у вигляді вартості неповернутого за рішенням господарського суду Харківської області від 01.11.2010 р. у справі № 42/288-10 майна, оскільки позивачем не надано доказів знищення цього спірного майна.

Крім того, висновок судів попередніх інстанцій про недоведення позивачем обов"язку відшкодовувати відповідачу вартість майна, перелік якого міститься у виконавчому документі, є вірним з огляду на те, що виконавче провадження з виконання наказу № 42/288-10 про зобов'язання ПАТ "Флас" повернути ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." майно в кількості 555 шт., отримане по договору оренди № 7.71 від 03.05.2007 р., не закінчено, знаходиться на виконанні в органі державної виконавчої служби і виконавчий документ не повернуто заявнику, що не є доказом його знищення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В силу статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Разом з тим, за змістом вищезазначеної статті для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем не доведено наявності неправомірної поведінки відповідача, вини останнього у невиконанні рішення суду та безпосереднього причинного зв'язку між заподіянням позивачу збитків і правопорушенням відповідача, відсутності доказів на підтвердження факту втрати, знищення або пошкодження спірного майна, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність доводів ТОВ з іноземними інвестиціями "Дока Україна Т.О.В." стосовно притягнення ПАТ "Флас" до цивільно-правової відповідальності шляхом покладення на нього обов"язку відшкодувати позивачу збитки у вигляді вартості неповернутого за рішенням суду майна у заявленому розмірі.

Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів реальної вартості витребуваного у відповідача майна на час розгляду справи, оскільки це не було предметом дослідження у справі господарського суду Харківської області № 42/288-10, а у специфікаціях до договору № 7.71 від 03.05.2007 р. вказано лише його вартість на момент укладення договору.

Водночас, відповідно до абзацу 2 пункту 7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.94 N 02-5/215 (v_215800-94) , із наступними змінами, збитки відшкодовуються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Відтак, висновок судів попередніх інстанцій про невиконання позивачем обов"язку, передбаченого статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, щодо надання доказів завдання йому збитків грунтується на вимогах закону.

В частині розгляду господарськими судами попередніх інстанцій заяви щодо пропуску позивачем строку позовної давності, відповідності висновків судів обставинам справи та правильності застосування ними норм матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на наступне.

За змістом статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

При цьому, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з"ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необгрунтованості.

Разом з тим, як зазначено вище, приймаючи рішення у даній справі про відмову в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що право позивача не порушено, оскільки не надано доказів на підтвердження факту втрати, знищення або пошкодження спірного майна, а тому підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

Доводи касаційної скарги про обов"язок відповідача відшкодувати позивачу вартість неповернутого за рішенням господарського суду Харківської області від 01.11.2010 р. у справі № 42/288-10 майна не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки позивачем документально не підтверджено факт його втрати.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.