Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І. суддів Бондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімстандарт" від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 року у справі № 904/7782/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Акведук" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімстандарт" про стягнення 125 252, 56 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акведук" (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімстандарт" (далі відповідач) про стягнення 101 600 грн. - сума основного боргу; 1 678, 49 грн. - 3% річних; 11 978,30 грн. - інфляція; 9 995, 77 грн. - пені.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2014 року позовні вимоги задоволені частково, в відповідача підлягало стягненню 101 600, 00 грн. - основного боргу; 9 995, 77 грн. - пені; та судовий збір. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду, зокрема, мотивоване тим, що позивач відмовився від прийняття зобов'язання за договором, а тому у боржника не виникає обов'язку сплачувати 3% річних та інфляційні нарахування, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано, в частині стягнення з відповідача 9 995, 77 грн. - пені. В цій частині в позові відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, суд апеляційної інстанції зазначив, що факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки, а саме факт відмови від передачі на вимогу позивача зазначеної кількості товару, у період дії цього договору до 31.12.2013 року, не знайшов свого підтвердження при розгляді справи.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 року в частині стягнення з нього 101 600 грн. - основного боргу та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

Заслухавши суддю доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

28.03.2013 року між позивачем (Покупець) та відповідачем (Постачальник) укладено договір № 280312Х ( далі Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується у встановлений строк поставити (передати у власність) Покупцю мінеральні добрива, що в подальшому іменується "товар" в кількості та якості відповідно до Специфікацій, які складають невід'ємну частину даного договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар. Товар поставляється партіями. На кожну партію товару сторони погоджують та підписують Специфікацію (п.п.1.1.-1.2. договору) (а.с. 17-18).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що оплата за товар, який буде поставлятись по даному Договору, проводиться покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в розмірах і строки, що узгоджуються сторонами в Специфікаціях на кожну окрему партію товару.

Пунктом 9.4 Договору передбачено, що у випадку порушення термінів поставки товару, вказаних у специфікаціях до Договору на окрему партію товару, постачальник сплачує покупцю пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару, за кожен день затримки поставки.

В Специфікації № 1 від 28.03.2013 року до Договору від 28.03.2013 року (а.с.18) сторони визначали найменування та кількість товару: амофос (мішок 50 кг) 20,00 тон. Загальна вартість товару, зазначеного в Специфікації, складає 101600,00 грн. з урахуванням ПДВ, ПДВ - 16933,33 грн. Умови поставки товару: товар по даній Специфікації вивозиться автотранспортом Покупця. Умови оплати: товар повинен бути оплачений Покупцем на умові повної (стовідсоткової) оплати. Транспортування товару здійснюється автотранспортом Покупця.

На виконання умов договору 02.04.2013 року позивач, на підставі рахунку № 18 від 02.04.2013 року перерахував відповідачу 101600,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 452 (копія залучена до матеріалів справи а.с. 14).

В мотивувальній частині оскаржуваної постанови (а.с. 144) зазначено про те, що колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне не приймати для оцінки спірних обставин наданих позивачем та відповідачем додаткових доказів, які не були предметом дослідження судом першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду апеляційної інстанції були подані на підтвердження факту прибуття до відповідача з автотранспортом, з метою отримання товару: копія заявки перевізнику № 05 - 4 від 12.05.2013 року; оригінал акту здачі - прийняття транспортних послуг № БС - 5018 від 16.05.2013 року; оригінал рахунку перевізника на оплату транспортних послуг № БС - 5018 від 16.05.2013 року; дублікат платіжного доручення № 498 від 28.05.2013 року на оплату від 16.05.2013 року; дублікат платіжного доручення № 498 від 28.05.2013 року на оплату транспортних послуг; оригінал довіреності № 991026 від 13.05.2013 року на отримання товару.

Як зазначено вище, вказані документи, хоча й були надані позивачем, не були прийняті судом апеляційної інстанції, в якості доказів і відповідно в суді першої інстанції, вони також не були предметом дослідження.

Згідно з ч.ч. 1,2,6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Оскільки, додаток № 1 (специфікація № 1) до Договору є його невід'ємною частиною (п.7), судам при вирішенні даного спору, з урахуванням умов Договору, необхідно було з'ясувати, чи направлявся відповідачу позивачем автотранспорт для отримання товару та його транспортування на адресу позивача.

При розгляді справи, в суді першої інстанції ця обставина не була з'ясована. Судом апеляційної інстанції, надані позивачем документи щодо виконання умов Договору по самовивозу товару не були прийняті до розгляду.

В розумінні частини 2 статті 625 ЦК України повернення передоплати за неотриманий товар не є грошовим зобов'язанням і відповідно суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляції.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що прийняті у справі рішення, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу, в розмірі 101 600 грн. та пені в розмірі 9 995,77 грн. підлягають скасуванню, з направленням в цій частині справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи, суду необхідно з'ясувати чи направлявся автотранспорт позивача до відповідача з метою вивезення товару, поставка якого передбачена Договором. Суду, також необхідно з'ясувати чи була прострочка передачі товару з вини відповідача.

Судова колегія, також, звертає увагу на ту обставину, що в Договорі зазначено його номер - 280312Х від 28.03.2013 року, а в Специфікації № 1 зазначено, що вона відноситься до Договору № 280313Х від 28.03.2013 року і відповідно суду необхідно з'ясувати чи відноситься специфікація № 1, яка залучена до матеріалів справи, до Договору.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімстандарт" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 року прийняті у справі № 904/7782/14 скасувати, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу, в розмірі 101 600 грн. та пені в розмірі 9 995,77 грн. та направити справу в цій частині на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.