910/7319/13 Про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки - 18.03.2015 Прийняття

головуючого суддів: Акулової Н.В. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 року у справі № 910/7319/13 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум-Інвест" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Закритого акціонерного товариства "Форум-ДС" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дочірнього підприємства "Житлоінбуд" при Управлінні державної охорони України про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 11.02.2008 р., посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсником С.А., зареєстрованим в реєстрі за № 494, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 59/06/00/-KL від 10.03.2006 р. у розмірі 75 362 458,75 грн.

За участю представників:

від позивача: Сидоренко Ю.А. (дов. № 10/00-22 від 21.01.2015 року);

від відповідача: Пучка В.А. (дов. вих № 193-12/14 від 08.12.2014 року);

від третьої особи: не з'явився;

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2014 року у справі № 910/7319/13 (судді: Бойко Р.В., Бондарчук В.В., Босий В.П.) у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року у справі № 910/7319/13 (судді: Тищенко О.В., Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2014 року залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки у позивача відсутні правові підстави для звернення стягнення на нерухоме майно, яке на момент такого звернення перебуває у власності інших осіб.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 року по справі № 910/7319/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Банк Форум".

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, просив її задовольнити.

Представники відповідача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.03.2006 р. між Банком та Товариством (позичальник) укладено кредитний договір № 59/06/00/-KL відповідно до п.п. 1.1, 1.2 та 1.3 якого (з урахуванням внесених змін згідно додаткового договору від 26.03.2010 р.) Банк надає позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для фінансування витрат по будівництву в м. Києві, вул. Санаторна, 4 (після зміни поштової адреси - Бориспільська, 4) та іншої поточної діяльності підприємства з максимальним лімітом заборгованості в сумі 73 102 833,34 грн. строком по 15.04.2010 р., за користування якими Товариство сплачує 14% річних, з 01.07.2006 р. - 18% річних, з 01.11.2006 р. - 19% річних, з 01.01.2007 р. - 18% річних, 30.09.2009 р. - 21% річних, з 01.03.2010 р. - 1% річних (з урахуванням внесених змін згідно додаткових угод від 30.06.2006 р. та від 31.10.2006 р., додаткових договорів від 30.09.2008 р. та від 26.03.2010 р.

Забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки (штраф, пеня) є договір іпотеки майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено по договору № 1-02/03 на будівництво житла в порядку пайової участі від 17.02.2003 р. (п. 2.1. Договору).

За несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2%, що обчислюється з суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів за кожен день прострочення. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості. (п.4.1. Договору).

З метою забезпечення виконання взятих на себе за Кредитним договором зобов'язань 11.02.2008 р. між сторонами було укладено Договір іпотеки відповідно до п. 1.1. якого (з урахуванням змін, внесених Додатковим договором до Договору іпотеки від 26.01.2009 р.) сторони погодили, що цей Договір забезпечує виконання іпотекодавцем зобов'язань, що випливають з укладеного з іпотекодержателем Кредитного договору, додаткових угод та договорів та інших додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі стосовно будь-яких збільшень основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, за умовами якого іпотекодавець зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредитні кошти у формі кредитної лінії для фінансування витрат по будівництву в м. Києві, вул. Санаторна, 4 (після зміни поштової адреси - Бориспільська, 4), та іншої поточної діяльності підприємства з максимальним лімітом заборгованості 58 117 000,00 грн. з кінцевим терміном повернення 20.02.2009 р., здійснювати повернення кредиту згідно Кредитного договору та додаткових угод до нього, сплачувати проценти за користування кредитними коштами у розмірі 21 процент річних, можливі неустойки у розмірах та у випадках, передбачених Кредитним договором і цим Договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги.

Відповідно до пункту 1.2 Договору іпотеки предметом іпотеки є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, що стане власністю іпотекодавця після укладення цього Договору, а саме: квартири, вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення та паркінг згідно адресного переліку, який є невід'ємною частиною цього договору, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Санаторна, 4.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивачем зобов'язання за кредитним договором були виконані у повному обсязі та надано обумовлено договором суму в розмірі 73 102 833,34 грн.

Проте, відповідачем зобов'язання зі своєчасного погашення тіла кредиту та сплати процентів за його використання належним чином не виконувалися. Загальна сума заборгованості за кредитним договором № 59/06/00/-KL від 10.03.2006 року, включаючи пеню за несвоєчасне повернення кредиту та пеню за прострочення сплати процентів, складає 75 362 458,75 грн. гривень, з яких: 73 102 833,34 гривень - заборгованість по кредиту; 290 000,00 гривень - заборгованість по кредиту; 2 204 851,09 гривень - заборгованість по процентах за користування кредитом; 54 774,32 гривень - пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань поверненню кредиту та сплаті процентів.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, позивач звернувся з позовом до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки в рахунок погашення заборгованості за укладеним між сторонами кредитним договором.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч.2 статті 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України "Про іпотеку" у разі передачі в іпотеку об'єкта незавершеного будівництва забудовником і звернення стягнення на завершену будівлю (споруду) іпотека не поширюється на ту її частину, яка виділена в натурі і була придбана будь-якою особою (покупцем) на підставі цивільно-правового договору шляхом повної сплати її вартості до моменту прийняття рішення про звернення стягнення, якщо інше не встановлено договором з покупцем. Після звернення стягнення до нового власника завершеної будівлі (споруди) або об'єкта незавершеного будівництва переходять визначені договором права і обов'язки забудовника щодо третіх осіб-покупців.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з листів Київського міського бюро інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Київської міської державної адміністрації № 39273 (И-2014) від 22.08.2014 р. Та № 41331 (И-2014) від 02.10.2014 р. та з наявних в матеріалах справи інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яке було передане Товариством в іпотеку, перебуває у власності інших осіб.

Згідно статті 5 Закону України "Про іпотеку" частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що у Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" на підставі іпотечного договору від 11 лютого 2008 року, укладеного між банком та ТОВ "Форум інвест" виникли відповідні права саме щодо незавершеного будівництвом об'єкта, а не щодо індивідуально визначених квартир.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутні правові підстави для звернення стягнення на нерухоме майно, яке на момент такого звернення перебуває у власності інших осіб.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.