927/1624/14 - 18.03.2015 Прийняття - Юридический Харьков плюс

У жовтні 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" про зобов'язання відповідача здійснити платіжну операцію за чеком на видачу готівки в сумі 56 000,00 грн., стягнення 1 680,00 грн. пені та 138,08 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 28.10.2014 (суддя Скорик Н.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 (колегія суддів у складі: суддя Суховий В.Г. - головуючий, судді Жук Г.А., Мальченко А.О.) рішення господарського суду скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення, яким задоволено вказані позовні вимоги. Резолютивну частину рішення викладено в такій редакції: "Позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано ПАТ "Банк "Демарк" здійснити платіжну операцію за чеком ЛЄ 7358928 від 01.09.2014 на видачу готівки в сумі 56 000,00 грн. на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 В іншій частині позову відмовлено".

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 22.12.2014, а рішення господарського суду першої інстанції від 28.10.2014 залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено вимоги ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить постанову апеляційного суду від 22.12.2014 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню виходячи з такого.

Господарськими судами при розгляді позову встановлено, що:

- 12.04.2012 сторонами у справі укладено договір банківського рахунку № 620099, згідно з п. 1.1 якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті відповідно до Інструкції НБУ "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах" ( постанова Правління НБУ від 12.11.2003 № 492 (z1172-03) із змінами та доповненнями до неї), іншими нормативно-правовими актами України для зберігання грошей та здійснення розрахунково-касових операцій;

- договір банківського рахунку регулює порядок відкриття, використання та закриття поточного рахунку клієнта № 26003000620099 в національній валюті (п. 1.3 договору);

- 06.08.2014 позивачем на поточний рахунок в банку були внесені кошти в розмірі 55 500,00 грн.;

- 06.08.2014 позивачем надано в банк два платіжні доручення № 3 та № 4 для розрахунку з контрагентом - ПАТ "Миронівський хлібопродукт" на суму відповідно 40 877,70 грн. та 15 445,80 грн., однак відповідач розрахункові операції за платіжними дорученнями не провів;

- листом від 14.08.2014 № 14/08 позивач звернувся до відповідача з проханням перерахувати кошти відповідно до поданих платіжних доручень на суму 40 877,70 грн. та 15 445,80 грн. на рахунок ПАТ "Миронівський хлібопродукт", який залишився без відповіді з боку відповідача;

- 01.09.2014 позивач звернувся до відповідача з чеком № ЛЄ7358928 від 01.09.2014 на виплату 56 000,00 грн., однак даний чек не був прийнятий банком.

Враховуючи викладені обставини, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі.

Розглядаючи вказані позовні вимоги, судами додатково встановлено, що на час звернення позивача з позовом у даній справі рішенням Виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.09.2014 № 102, прийнятого на підставі постанови Правління НБУ від 25.09.2014 № 600 "Про віднесення ПАТ "Банк "Демарк" до категорії неплатоспроможних", вирішено розпочати з 29.09.2014 процедуру виведення ПАТ "Банк "Демарк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, яка запроваджується строком на три місяці з 29.09.2014 по 29.12.2014 та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Приходька В.О.

Приймаючи рішення у справі про відмову в позові, місцевий господарський суд, виходячи з положень ЦК України (435-15) , Законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) дійшов висновку, що позивач виступає кредитором банку на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Здійснюючи апеляційний перегляд справи в порядку ст.ст. 99, 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги позивача стосуються зобов'язання виконати умови договору банківського рахунку, а не стягнення коштів за договором депозиту чи інше, тому позивач не є кредитором банку у розумінні чинного законодавства України на якого поширюються обмеження встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Розглянувши доводи касаційної скарги, Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити наступне:

Статтею 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Отже, клієнт за договором банківського рахунка є кредитором банку з майновими вимогами щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, тоді як банк є боржником за зобов'язаннями щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування відкритого у нього рахунка, володільцем якого є клієнт.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким встановлюються повноваження, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, врегульовані наслідки запровадження щодо банку тимчасової адміністрації.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно з п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката (ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Згідно з положеннями ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, є кредитором банку.

Відтак, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Частиною 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, зокрема, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Відповідно до ч. 3 ст. 1075 ЦК України, залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

При цьому, задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до статті 52 цього Закону.

Крім того, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку "Демарк" в додаткових обґрунтуваннях до касаційної скарги зазначено, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.01.2015 № 18 "Про початок процедури ліквідації Банку "Демарк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" на підставі постанови Правління Національного банку України від 30.01.2015 № 66 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" вирішено розпочати ліквідацію ПАТ "Банк "Демарк" відповідно до плану врегулювання з 30.01.2015.

Згідно з пунктом 20.9. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 (z1172-03) (зі змінами та доповненнями), після прийняття Національним банком рішення про відкликання в банку банківської ліцензії (власником банку рішення про ліквідацію банку) і призначення ліквідатора поточні та вкладні (депозитні) рахунки клієнтів закриваються ліквідатором банку.

Отже, враховуючи викладене, місцевий господарський суд обґрунтовано встановив, що у спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач - боржником та дійшов правомірного висновку, що повноваження ПАТ "Банк "Демарк" щодо здійснення платіжної операції за чеком на видачу готівки в період запровадження в банку тимчасової адміністрації обмежувалось приписами п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відтак місцевим господарським судом правомірно відмовлено у задоволені позовних вимог.

В свою чергу господарський суд апеляційної інстанції наведені вище приписи законодавства не врахував.

За таких обставин висновок господарського суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2014 в частині відмови у позові про зобов'язання відповідача здійснити платіжну операцію за чеком на видачу готівки в сумі 56 000,00 грн. є помилковим в силу неправильного застосування наведених вище норм матеріального права.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити платіжну операцію за чеком на видачу готівки в сумі 56 000,00 грн., а рішення місцевого суду в цій частині - залишенню в силі.

В іншій частині позовних вимог рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій відповідають фактичним обставинам справи і не оскаржуються жодною з сторін у зв'язку з чим також підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити платіжну операцію за чеком на видачу готівки в сумі 56 000,00 грн., а рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2014 у справі № 927/1624/14 у цій частині залишити в силі.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2014 залишити без змін.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві; рахунок отримувача: 31211254700007; код за ЄДРПОУ: 38004897; код банку отримувача: 820019; код класифікації доходів бюджету: 22030004) 852,60 грн. судового збору за подання касаційної скарги.