925/802/14 - 18.03.2015 Прийняття - Юридический Харьков плюс

Приватне підприємство "Енергоплазма" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом та просило суд зобов'язати відповідача - Державний навчальний заклад "Іркліївський професійний ліцей" повернути безпідставно набуте майно - вугілля енергетичне ДГР 200-12 в загальній кількості 125 650 кг на підставі ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що поставив відповідачу товар (вугілля) поза умовами діючих між сторонами договорів в кількості 125 650 кг (т.1 а.с.2-7).

Відповідач у справі - ДНЗ "Іркліївський професійний ліцей" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що ним оплачено товар на більшу суму, ніж поставлено відповідачем. Крім того, відповідач зазначає, що поставка відбувалась в межах діючих договорів (т.1 а.с.39-41).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 16.10.2014 р. у задоволенні позову відмовлено повністю (т.2 а.с.31-34).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача про застосування до спірних відносин ст. ст. 1212, 1213 ЦК України є помилковими, оскільки відсутні докази поставки товару поза умовами чинних договорів, а отже товар набутий за наявності правової підстави, а тому не може бути витребуваний відповідно до положень ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 р. рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2014 р. залишено без змін (т.2 а.с.113-119).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального права (т.3 а.с.4-13).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача, визначений ст. 1212 ЦК України, повернути вугілля енергетичне ДГР 200-12 в загальній кількості 125 650 кг, отримане ним від позивача без достатніх на те підстав.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл.83 ЦК України (435-15) .

Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч.2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами встановлені наступні обставини.

Протягом 2009-2013 років позивач на підставі укладених з відповідачем договорів здійснював поставки відповідачу залізничним транспортом та автомобілями партій вугілля енергетичного.

Так, сторонами були укладені наступні договори: № 2-ВЕ від 18.08.2009 р. про поставку 81,708 тон вугілля на загальну суму 88 000 грн.; № 6-ВЕ від 26.10.2009 р. про поставку 163,1 тон вугілля на загальну суму 182 998,2 грн.; № 1-ВЕ від 28.01.2010 р. про поставку 35,651 тон, вугілля на загальну суму 40 000 грн.; № 2-ВЕ від 17.02.2010 р. про поставку 35,651 тон вугілля на загальну суму 40 000 грн.; договір № 3-ВЕ від 29.07.2010 р. про поставку 169 тон вугілля на загальну суму 189 618 грн.; № 4-ВЕ від 01.03.2011 р. про поставку 65,241 тон вугілля на загальну суму 99 297 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.12.2013 р. у справі № 925/1707/13, яке є преюдиційним щодо обставин даної справи в силу ст. 35 ГПК України, було стягнуто з позивача на користь відповідача 99 267,00 грн. попередньої оплати. Вказаним рішенням встановлено, що загальна кількість вугілля, поставленого на підставі договору № 3-ВЕ від 29.07.2010 р. складає 199 550 кг. Тобто, кількість поставленого вугілля на підставі вищевказаного правочину, на думку позивача, була більша, ніж передбачено тендером та умовами договору № 3-ВЕ.

При цьому, судом враховано, що договір № 3-ВЕ було укладено 29.07.2010 р., а тому, поставка вугілля 21.01.2010 р. за накладною № 46263533 в кількості 61 750 кг не може вважатися такою, що була здійснена саме на підставі договору № 3-ВЕ, умови якого не передбачали та не встановлювали сферу застосування до правовідносин, які виникли раніше.

Наступний договір за № 4-ВЕ було укладено сторонами лише 10.03.2011 р., а тому, з аналогічних мотивів, поставка вугілля в січні 2010 року - лютому 2011 року не могла відбутися на підставі договору № 4-ВЕ, умови якого також не встановлювали сферу застосування до правовідносин, які виникли раніше.

Також, рішенням господарського суду Черкаської області від 12.12.2013 р. у справі № 925/1707/13 встановлено, що позивач здійснював поставки відповідачу вугілля, в тому числі, що не оспорюється сторонами, і по квитанції від 13.08.2010 р. № 46822381 в кількості 68 450 кг та згідно накладної № 46263533 від 21.01.2010 р. в кількості 61 750 кг.

Враховуючи викладене, позивач звернувся з позовом до відповідача про повернення безпідставно набутого майна протягом 2010 - 2011 років - вугілля енергетичне ДГР 200-12 в загальній кількості 125 650 кг.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що поставив відповідачу поза дією укладених сторонами договорів вугілля в кількості 68 450 кг згідно квитанції від 13.08.2010 р. № 46822381 та в кількості 61 750 кг вугілля згідно накладної № 46263533 від 21.01.2010 р.

Відповідач, заперечуючи проти заявленого позову, зазначив, що поставки вугілля, яке просить повернути позивач, здійснювались на підставі договорів, укладених сторонами у період 2009-2011 років.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди дійшли висновку про те, що положення ст. 1212 ЦК України не можуть застосовуватися як підстава для повернення товару, поставленого на виконання умов договору.

Такий висновок є правильним.

Так, предметом позовних вимог є повернення відповідачем товару, поставленого позивачем за межами умов діючих договорів.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжує такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

При цьому, судами встановлено, що позивачем не подано доказів того, що поставки відповідачу вугілля в кількості 68 450 кг згідно квитанції від 13.08.2010 р. № 46822381 та в кількості 61 750 кг згідно накладної № 46263533 від 21.01.2010 р. відбувалися не на підставі укладених сторонами договорів, крім договорів №3-ВЕ від 29 липня 2010 року та № 4-ВЕ від 10 березня 2011 року.

Так, сторонами укладались наступні договори: договір № 2-ВЕ від 18.08.2009 р. про поставку 81,708 тон вугілля на загальну суму 88 000 грн., що було оплачене платіжним дорученням № 52 від 20.08.2008 р.; договір № 6-ВЕ від 26.10.2009 р. про поставку 163,1 тон вугілля на загальну суму 182 998,2 грн., що було оплачене платіжним дорученням № 132 від 26.10.2009 р.; договір № 1-ВЕ від 28.01.2010 р. про поставку 35,651 тон вугілля на загальну суму 40 000 грн., що було оплачене платіжним дорученням № 10 від 28.01.2010 р.; договір № 2-ВЕ від 17.02.2010 р. про поставу 35,651 тон вугілля на загальну суму 40 000 грн., що було оплачене платіжним дорученням № 42 від 17.02.2010 р.; договір № 3-ВЕ від 29.07.2010 р. про поставку 169 тон вугілля на загальну суму 189 618 грн., що було оплачене платіжним дорученням № 231 від 04.08.2010 р.; договір № 4-ВЕ від 01.03.2011 р. про поставку 65,241 тон вугілля на загальну суму 99 297 грн. що було оплачене платіжним дорученням № 69 від 04.03.2008 р.

Оскільки позивачем не надано доказів поставки вугілля поза межами укладених сторонами договорів, то такий товар поставлений за наявності правової підстави, а тому не може бути витребуваний відповідно до положень статті 1212 ЦК України, як безпідставне збагачення.

Такий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 17.06.2014 р. за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 22.04.2013 р. у справі № 13/096-12.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 р. про відмову у задоволенні позову, якою залишено без змін рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2014 р., немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 р. у справі № 925/802/14 господарського суду Черкаської області залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "Енергоплазма" - без задоволення.