Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Гончарука П.А. (головуючого, доповідача),

Кондратової І.Д.,

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 3 грудня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 січня 2015 року у справі № 904/8552/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009", фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору, -

У жовтні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009", фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки від 10 січня 2014 року, оскільки він суперечить вимогам чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 3 грудня 2014 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 січня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність викладених в ній доводів.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 1 січня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет", в якості покупця, та товариством з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009", в якості постачальника, укладено договір поставки № 35813, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язувався в порядку та строки, встановлені даним договором, передати товар у власність покупцю, в певній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а постачальник прийняти та оплатити товар на умовах, обумовлених вказаним договором.

10 січня 2014 року відповідачами укладено договір поруки, відповідно до умов якого фізична особа - підприємець ОСОБА_4 зобов'язалася солідарно відповідати перед товариством з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" за виконання позивачем зобов'язань відносно оплати вартості товару, поставленого позивачу за договором поставки № 35813 від 1 січня 2014 року на суму не більш 2000 грн.

Спір у справі виник на підставі того, що, за твердженнями позивача, договір поруки від 10 січня 2014 року суперечить вимогам ст. 626 Цивільного кодексу України, є фіктивним, не направленим на настання реальних правових наслідків, укладеним без згоди боржника, а тому, його слід визнати недійсним на підставі ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Розглядаючи заявлені вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, залишаючи оскаржуване рішення у справі без змін, керуючись нормами ст.ст. 203, 215, 234, 553, 555, 557, 626 Цивільного кодексу України, встановивши, що твердження позивача стосовно того, що договір поруки не був спрямований на реальне настання правових наслідків, спростовується діями поручителя, який частково виконав взяті на себе зобов'язання з оплати вартості товару, що був поставлений позивачу, сплативши товариству з обмеженою відповідальністю "Продекспорт-2009" грошову суму в розмірі 1100 грн., а доводи позивача, що договір укладений без його участі як основного боржника і, тому, не відповідає вимогам чинного законодавства, не ґрунтуються на нормах права, оскільки волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою такого договору, при цьому, за даним договором поруки кредитор не передавав своїх прав та обов'язків за договором поставки поручителю, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Вказаний висновок попередніх судових інстанцій є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги дублюють доводи, викладені в апеляційній скарзі, яким судом другої інстанції була надана належна правова оцінка, а тому не можуть бути підставою для зміни або скасування правомірних судових рішень у справі.

Твердження касаційної скарги про те, що п. 8.17 основного договору передбачена заборона на передачу прав третій особі без згоди іншої сторони договору безпідставне, оскільки умови даного пункту договору не містять такої заборони, а лише передбачають обов'язок постачальника не вчиняти таких дій без письмової згоди покупця і в разі порушення цього зобов'язання договором передбачена його відповідальність.

З огляду на викладене, оскаржувані у справі рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 3 грудня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19 січня 2015 року у справі № 904/8552/14 - без змін.