Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача), за участю представників від: позивача Глухенька Я.В., представник, відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), третьої особи не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 у справі № 902/883/14 Господарського суду Вінницької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до Публічного акціонерного товариства "Браїлівське", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт", про стягнення суми,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Браїлівське про стягнення авансового платежу в розмірі 44846316,42 грн, інфляційних втрат у розмірі 3067416,39 грн, пені у розмірі 6406265,59 грн та 3% річних у розмірі 1581293,40 грн.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 31.07.2014 (суддя Кожухар М.С.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 (судді: Петухов М.Г. - головуючий, Маціщук А.В., Юрчук М.І.), позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи" 44846316,42 грн у повернення авансового платежу та 58627,78 грн у відшкодування витрат на сплату судового збору; відмовлено у позові в частині стягнення 3067416,39 грн інфляційних, 6406265,59 грн пені та 1581293,40 грн річних.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу мотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 602, 1077- 1084 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Також від позивача надійшли додаткові пояснення щодо законності оскаржуваних у справі судових рішень.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 27.04.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт" (покупець) та СВАТ "Браїлівське" (продавець) укладено договір поставки № 27/04-01 ВЕ-АФ 2010, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар згідно умов Договору та додатків до цього Договору.

Згідно з п. 4. Договору поставки, предметом договору є товар, тобто с/г продукція врожаю 2010 року в кількості, згідно Додатків до цього Договору +1- 5% по заліковій вазі.

У п. 6 Договору поставки сторони погодили, що ціна товару визначається в момент фактичної поставки продукції згідно Додатків до цього Договору і дійсна протягом терміну поставки, зазначеного в кожному Додатку. Загальна сума договору становить 61284028,43 грн, в т.ч. ПДВ - 10214004,74 грн.

Відповідно до п.9 договору поставки покупець перераховує на розрахунковий рахунок продавця 100% вартості кожної партії товару на умовах і в терміни, зазначені у відповідних Додатках до цього Договору. Датою оплати вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця.

У п.10 договору поставки сторони визначили умови відповідальності сторін. Так, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, винна сторона оплачує добросовісній стороні завдані цим збитки відповідно до чинного законодавства України. У разі нездійснення покупцем платежу згідно п. 9 цього Договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,2% від вартості поставленого, але неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу. У разі прострочення оплати на термін більше 10-ти днів продавець має право переглянути ціну товару або розірвати Договір в односторонньому порядку. В останньому випадку покупець зобов'язаний провести за свій рахунок повернення товару продавцю. У разі порушення продавцем умов та/або строку поставки товару, згідно п.7 цього Договору та відповідних Додатків до нього, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,2% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару за кожний день прострочення поставки. У разі прострочення поставки товару на термін більше 10-днів покупець має право переглянути ціну товару або розірвати Договір в односторонньому порядку. В останньому випадку продавець зобов'язаний зробити повернення всіх раніше перерахованих на його рахунок грошових коштів, отриманих за цим Договором.

При цьому суди встановили, що платіжним дорученням № 640 від 28.04.2010 підтверджується той факт, що на виконання умов договору поставки № 27/04-01 ВЕ-АФ 2010 від 27.04.2010 ТОВ "Волари Експорт" здійснило попередню оплату за товар в сумі 62977103,56 грн.

Проте відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань в частині поставки товару у встановлений договором строк. Авансовий платіж повернув частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме динамікою рахунку ПАТ "Універсал Банк" станом на 26.04.2013.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.2014 між ТОВ "Волари Експорт" і ПАТ "Браїлівське" за договором № 27/04-01 ВЭ-АФ 2010 від 27.04.2010, відповідно до якого заборгованість ТОВ "Браїлівське" становить 45246316,42 грн.

03.06.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волари Експорт" (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи" (фактор) було укладено договір факторингу № 01, відповідно до п.2.1. якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників за основними договорами в розмірі та на умовах передбачених цим Договором.

За умовами п.2.3. договору факторингу права вимоги вважаються відступленими фактору в день підписання цього Договору. Додаткового оформлення відступлення прав вимоги не вимагається. Після переходу прав вимоги до фактора останній стає кредитором: по відношенню до боржників та набуває відповідні права вимоги. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку фактора чи клієнта або підписання будь-яких документів.

Пунктом 3.1. договору факторингу передбачено, що загальна сума прав грошової вимоги, що відступаються відповідно до умов даного Договору становить 156497140,49 грн.

Відповідно до п.п.4.4.1. договору факторингу клієнт зобов'язується передати фактору в день укладення цього Договору шляхом підписання акту приймання-передачі за формою, встановленою в Додатку № 2: оригінали всіх документів, що свідчать про право вимоги, перелік яких міститься в п.п. 1.2., 2.2., 3.2., 4.2., 5.2., 6.2., 7.2., 8.2., 9.2., 10.2, 11.2. Додатку № 1 до цього Договору; довідку про заборгованість боржників за основними договорами станом на дату укладення цього Договору з зазначенням виду такої заборгованості.

З моменту укладення цього Договору втрачають силу всі попередні правочини, листування та інші домовленості між сторонами, як усні, так і письмові, що мали місце до його укладення і стосуються предмета цього Договору (п.11.1. договору факторингу).

Відповідно до п.3 додатку 1 відступлено права вимоги за договором поставки № 27/04-01 ВЄ-АФ 2010 від 27.04.2010 (надалі - Основний договір 3), укладеним між Клієнтом (ТОВ "Волари") та Публічним акціонерним товариством "БРАЇЛІВСЬКЕ" (надалі - Боржник 3), а саме: право вимоги повернення авансового платежу в сумі 44846316,42 грн; право вимоги сплати неустойки (пені, штрафів) у випадку невиконання чи неналежного виконання Боржником 3 зобов'язань за Основним договором 3; інші, крім зазначених вище, права грошової вимоги, строк платежу за якими настав (наявна вимога), а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (майбутня вимога) на підставі Основного договору 3; інші будь-які права вимоги до Боржника 3 за Основним договором 3, що існують на момент укладення цього Договору та/або виникнуть в майбутньому відповідно до умов Основного договору 3.

10.06.2014 ТОВ "Волари Експорт" надіслало відповідачу лист № 31/01, яким повідомлено останнього про те, що між ТОВ "Волари Експорт" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладено договір факторингу № 01, яким фактору відступлено зобов'язання ПАТ "Браїлівське" за договором поставки № 27/04-16 ВЄ-АФ 2010 від 27.04.2010.

За таких обставин ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулось до суду з позовом у даній справі про стягнення з боржника (ПАТ "Браїлівське") авансового платежу в розмірі 44846316,42 грн, інфляційних втрат у розмірі 3067416,39 грн, пені у розмірі 6406265,59 грн та 3% річних у розмірі 1581293,40 грн.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, яким задоволено позовні вимоги в частині стягнення 44846316,42 грн у повернення авансового платежу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за договором поставки відповідач не виконав своїх зобов'язань, а право вимоги за договором поставки було відступлено позивачу на підставі укладення договору факторингу, що є чинним.

Колегія погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій.

Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе за договором поставки зобов'язання та не повернув авансовий платіж у розмірі 44846316,42 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а право вимоги за договором поставки відступлено позивачу за підставі договору факторингу, судом зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості в зазначеному розмірі.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 3067416,39 грн, пені у розмірі 6406265,59 грн та 3% річних у розмірі 1581293,40 грн судові рішення фактично не оскаржуються.

В касаційній скарзі відповідач посилається на те, що незважаючи на заперечення ПАТ "Браїлівське", суди не перевірили законність проведення факторингової операції між ТОВ "Волари Експорт" (клієнт) та ТОВ "Кредитні Ініціативи", тоді як рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі № 910/17462/14 та у справі № 910/17276/14 визнано недійсним в повному обсязі договір факторингу № 01 від 03.06.2014, укладений між позивачем та третьою особою.

Положеннями ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок господарського суду зупинити провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.12.2014 касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 у справі № 902/883/14 було зупинено до прийняття Київським апеляційним господарським судом постанов у справах № 910/17462/14 та № 910/17276/14.

24.02.2015 Вищим господарським судом України провадження у справі було поновлено у зв'язку з усуненням обставин, що раніше зумовили його зупинення. До клопотання позивача про поновлення провадження було додано копії постанови Київського апеляційного господарського суду України від 10.12.2014 у справі № 910/17276/14 та постанови Київського апеляційного господарського суду України від 10.02.2015 у справі № 910/17462/14.

Так, постановою Київського апеляційного господарського суду України від 10.12.2014 у справі № 910/17276/14 рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 скасовано; прийнято нове рішення, яким в позові про визнання недійсним договору факторингу № 01 від 03.06.2014, укладеного між ТОВ "Волари Експорт" та ТОВ "Кредитні Ініціативи", відмовлено. Також постановою Київського апеляційного господарського суду України від 10.02.2015 у справі № 910/17462/14 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 у справі № 910/17462/14, а в позові про визнання недійсним зазначеного договору факторингу відмовлено.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Браїлівське" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 у справі № 902/883/14 залишити без змін.