911/2950/14 Про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг - 12.03.2015 Прийняття

головуючого суддів: Є.Борденюк І.Вовка, В.Харченка розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову від 16.12.2014 Київського апеляційного господарського судуу справі № 911/2950/14 за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком", Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про визнання недійсним договору у судове засідання прибули представники: ТОВ "Агроком" Солдаткін О.С. (дов. від 23.12.2014), ОСОБА_4 ОСОБА_7 (дов. від 15.05.2014), ОСОБА_5 (особисто), заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком" та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг № 12/13 від 27.12.2012, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ "Агроком".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що директор ТОВ "Агроком" при укладенні від імені ТОВ "Агроком" договору про надання юридичних послуг № 12/13 від 27.12.2012 не був повноважним на укладення такого договору, у зв'язку з чим були порушені корпоративні права позивача, як учасника ТОВ "Агроком".

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.09.2014 (суддя П. Горбасенко) позов задоволений у повному у обсязі з огляду на таке.

27.12.2012 між ТОВ "Агроком" (замовник) та ФОП ОСОБА_5 (виконавець) укладений договір про надання юридичних послуг № 12/13 (далі - Договір), згідно з яким виконавець зобов'язується на замовлення і за дорученням замовника надавати останньому, а також його клієнтам (замовникам), послуги у сфері права, а саме надавати юридичні послуги у сферах господарського, цивільного, адміністративного та інших галузей права, а також здійснювати представництво інтересів в судах, інших органах та у відносинах з третіми особами, надалі (послуги), а замовник - приймати такі послуги та оплачувати їх на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 5.1 Договору вартість послуг за договором визначається, виходячи з погодинної ставки, яку сторони за взаємним погодженням визначають в розмірі 400 грн за одну годину.

Згідно з п. 11.1 статуту ТОВ "Агроком" (в редакції на момент укладення Договору) (далі - Статут) розмір статутного капіталу товариства становить 13 470 000 грн. Учасниками товариства є громадяни України, зокрема ОСОБА_4 - власник 70 % статутного капіталу.

Відповідно до рішень загальних зборів учасників ТОВ "Агроком" від 23.01.2013, оформлених протоколом № 21, вирішено виключити ОСОБА_4 зі складу учасників товариства.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2013, залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 у справі № 911/1975/13 визнане недійсними та скасовані рішення зборів учасників ТОВ "Агроком", що оформлені протоколами № 21 від 23.01.2013, № 23 від 03.04.2013 та № 24 від 12.04.2013, зобов'язано Державного реєстратора Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Агроком", здійснених на підставі зазначених рішень зборів учасників ТОВ "Агроком".

Згідно з п. 16.1 статуту ТОВ "Агроком" вищим керівним органом товариства є збори учасників.

До виключної компетенції зборів учасників належить укладання угод на відчуження, а також угод про здачу в найм, оренду, заставу майна, кредитних договорів (п. 17.9.19 статуту ТОВ "Агроком").

Пунктом 18.5.7 статуту товариства передбачено, що директор уповноважений розпоряджатись майном товариства (включаючи грошові кошти), основні фонди при погодженні з загальним зборами учасників.

Договір від імені ТОВ "Агроком" підписаний директором Ярмоленком П.В. Погодження загальних зборів при укладанні Договору директор товариства не отримав.

Отже, Договором фактично здійснена реалізація функцій розпорядження майном товариства (грошовими коштами в якості оплати за надані юридичні послуги у розмірі 400 грн за одну годину) без належного погодження зборами учасників товариства з порушенням основних принципів цивільних відносин, закріплених статтею 3 Цивільного кодексу України, які полягають у справедливості, добросовісності та розумності вчинених дій по відношенню до інтересів юридичної особи, яку він представляє, та відповідно до корпоративних прав учасників цього товариства

Директор Ярмоленко П.В., укладаючи від імені ТОВ "Агроком" Договір діяв з перевищенням повноважень, наданих йому статутом ТОВ "Агроком" та чинним законодавством України, що є підставою визнання правочину недійсним.

Водночас, відповідно до статті 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; мати інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Пунктом 51 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24.10.2008 (v0013700-08) встановлено, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Згідно з п. 1.2 Рекомендацій Президії ВГС України "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" № 04-5/14 від 28.12.2007 (v5_14600-07) , до корпоративних спорів належать, також спори за позовами учасників (акціонерів) господарських товариств про визнання недійсними правочинів, укладених товариством, якщо позивач обґрунтовує вимоги порушенням його корпоративних прав або інтересів.

Виходячи з вищенаведеного, з огляду на те, що позивач є учасником товариства і його частка становить 70 % від статутного фонду товариства, будь яке рішення, прийняте без його участі порушує його право на управління товариством, що є корпоративним правом учасника.

При цьому, посилання "Агроком" на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2012 у справі № 5011-51/12516-2012 за позовом ТОВ "Агроком" до ТОВ "Арсенал-Центр" про визнання правочину недійсним, яким відмовлено у задоволенні позову та встановлено відсутність перевищення директором ТОВ "Агроком" повноважень, наданих йому законом і статутом товариства, є необґрунтованим, так як позивач не був стороною чи учасником спору у справі № 5011-51/12516-2012, який виник з господарських відносин двох юридичних осіб, а не з корпоративних відносин, зокрема, в відповідному рішенні не досліджений п. 18.5.7 статуту ТОВ "Агроком", а також вказано, що спір не є корпоративним.

Крім того, посилання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на те, що остання не знала та не могла знати про обмеження повноважень директора ТОВ "Агроком" на момент укладення спірного договору спростовуються тим, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: - такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); - про відповідні обмеження було розміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Зі змісту Договору вбачається, що директор ТОВ "Агроком" діяв на підставі статуту, а відтак ФОП ОСОБА_5 повинна була знати про обмеження, які в ньому встановлені при здійсненні директором визначених законодавством та статутом повноважень.

Разом з цим, відсутнє і подальше схвалення ТОВ "Агроком" Договору у порядку ст. 241 Цивільного кодексу України, оскільки виконання (підписання актів здачі-приймання, часткова оплата тощо) Договору здійснювалось директором ТОВ "Агроком", який і уклав Договір, однак до його компетенції не входить схвалення правочинів, а тому і вчинені ним дії не можуть свідчити про схвалення товариством цього правочину у розумінні ст. 241 ЦК України.

З посилання на вказане вище та враховуючи встановлення факту перевищення директором ТОВ "Агроком" повноважень на укладення Договору, відсутності рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агроком" про погодження укладення директором Договору, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним Договору є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 (колегія суддів: М. Руденко, А. Мальченко, М. Дідиченко) рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2014 скасоване. Прийняте нове рішення, яким у позові відмовлено.

постанова мотивована наступним.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (v018p710-04) акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим АТ, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства; порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів АТ, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" від 24.10.2008 № 13 (v0013700-08) , акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.

На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства у задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, учинених господарським товариством (п. 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 (v0013700-08) ).

Згідно з вимогами чинного законодавства України товариство є власником майна переданого йому у власність засновниками та учасниками як внески, а управління товариством здійснюють його органи.

Статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" визначені права учасників господарського товариства.

Отже, учасник товариства не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства, а тому позивач не належить до тих суб'єктів, які мають право оспорити вищезазначені договори.

З посиланням на зазначене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що недоведеність порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ОСОБА_4 посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції при ухвалені оскаржуваного судового рішення норм права, просить постанову скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Заявлений позов мотивований порушенням директором ТОВ "Агроком" при укладенні Договору, зокрема, п. 18.5.7 Статуту, відповідно до якого директор уповноважений розпоряджатись майном товариства (включаючи грошові кошти), основні фонди при погодженні загальними зборами учасників товариства.

Однак, згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" до виключної компетенції загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану у статуті товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Частиною 2 статті 145 Цивільного кодексу України встановлено, що виконавчий орган товариства з обмеженою відповідальністю здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників.

Положення ч. 1 ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" узгоджується з положеннями ч.2 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства", ч.2 ст. 145 ЦК України, і передбачають можливість обмеження загальними зборами компетенції директора щодо укладення договору певною максимальною сумою такого договору, а не можливість заборони укладення директором будь-яких оплатних договорів без погодження із загальними зборами.

А тому, встановлена у п. 18.5.7 Статуту вимога щодо погодження загальними зборами дій директора з розпорядження майном (включаючи грошові кошти), без визначення вартості такого майна (суми грошових коштів), суперечить положенням ч. 1 ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" та унеможливлює здійснення директором поточного керівництва діяльністю товариства, зокрема у спосіб укладення оплатних договорів.

При цьому, укладення оспореного договору про надання юридичних послуг слід оцінювати як здійснення директором поточного керівництва діяльністю товариства.

З огляду на зазначене, доводи позивача про визнання недійсним Договору з посиланням на п.18.5.7 Статуту не можуть бути оцінені судом як підстава для визнання відповідного договору недійсним.

Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 145 Цивільного кодексу України статутом товариства з обмеженою відповідальністю до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.

Так, відповідно до п. 17.9.19 Статуту до виключної компетенції загальних зборів товариства належить укладення угод про відчуження, а також угод про здачу в найм, оренду, заставу майна, кредитних договорів. Зазначене положення Статуту не суперечить положенням чинного законодавства, оскільки обмеження компетенції директора забороною укладення договорів конкретних видів без погодження загальними зборами, як і обмеження щодо максимальної суми договору, є передбаченими законодавством формами контролю загальними зборами товариства з обмеженою відповідальністю за діяльністю його виконавчого органу.