Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: Кота О.В., Кочерової Н.О., Саранюка В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканді" на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 08.09.2014 Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справі № 910/9986/14 за позовом до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача про Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканді" Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" ОСОБА_4 визнання поруки такою, що припинена за участю представників сторін: позивача: відповідача: третьої особи: Талай С.В.; Карпенко В.М. ОСОБА_7 не з'явилися

В травні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сканді" (надалі - ТОВ "Сканді") звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (надалі - Банк), третя особа ОСОБА_4 (надалі - ОСОБА_4), про визнання поруки ТОВ "Сканді" за Договором поруки № 03.93/08-ДП2 від 18.07.2008, укладеного між ТОВ "Сканді" та ПАТ "ВТБ Банк" в забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язань за Кредитним договором від № 03.93/08-КЛ 18.07.2008 (невідновлювальна кредитна лінія), припиненою.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 (судді: Васильченко Т.В., Сташків Р.Б., Нечай О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 (судді: Шевченко Е.О., Зеленін В.О., Синиця О.Ф.), в позові відмолено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, ТОВ "Сканді" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Скаржник посилається на порушеннями судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 553- 555, 559 ЦК України, статей 34, 36, 39, 43 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 18.07.2008 між Банком (Кредитор), та громадянкою України ОСОБА_4 (Позичальник) укладений Кредитний договір № 03.93/08-КЛ (невідновлювальна кредитна лінія), відповідно до умов якого Кредитор надає Позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії, а Позичальник зобов'язується належним чином використати та повернути Кредитору суму кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі згідно умов цього Договору та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені цим Договором. Ліміт кредитної лінії та валюта кредиту 350 000,00 доларів США; цільове призначення кредиту - кредит надається на споживчі потреби; строк кредитування - по 17.07.2018 (включно); процентна ставка - 16% річних; комісія за видачу згідно встановленого ліміту - разова комісія за видачу згідно встановленого ліміту складає 1% від суми встановленого ліміту та сплачується позичальником до надання кредиту; строк вибору траншів кредиту - шість місяців від дати підписання цього Договору; спосіб погашення суми кредиту - щомісячно за схемою погашення кредиту рівними частинами.

Згідно з пунктом 6.3. Кредитного договору позичальник зобов'язується застрахувати або забезпечити страхування майновим поручителем у акредитованих кредитором страхових компаніях за власний рахунок на весь період дії цього Договору на користь кредитора предмет іпотеки, переданий в забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором, на умовах, погоджених з кредитором. Перелік страхових ризиків обов'язково погоджується з кредитором. Позичальник зобов'язується надати або забезпечити надання майновим поручителем кредитору до моменту перерахування суми першого траншу кредиту копії договору страхування та платіжних документів, які підтверджують сплату страхових платежів. З переліком акредитованих страхових компаній та їх тарифами позичальник ознайомлений у момент отримання консультації за умовами кредиту.

Пунктом 9.2. Кредитного договору передбачено, що кредитор підвищує процентну ставку на 2% річних в порівнянні з передбаченою пунктом 1.4. процентною ставкою за цим Договором у наступних випадках: позичальник здійснив страхування предмету застави на умовах, що не були погоджені з кредитором; страхування предмету іпотеки здійснене позичальником або майновим поручителем у неакредитованій банком страховій компанії; позичальником невиконані вимоги пунктів 6.3. - 6.6. цього Договору; позичальником невиконані додаткові умови протоколу кредитного комітету № 128 М від 15.07.2008. При цьому позичальник підписанням цього Договору підтверджує, що для вказаного вище застосування нової процентної ставки не вимагається підписання сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього Договору.

З метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за Кредитним договором 18.07.2008 між Банком (Кредитор) та ТОВ "Сканді" (Поручитель) укладений договір поруки № 03.93/08-ДП2 від 18.07.2008 (надалі - Договір поруки), відповідно до умов якого Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Кредитором відповідати по борговим зобов'язанням Боржника - ОСОБА_4, які виникають з умов Кредитного договору, а саме: повернути кредит в розмірі 350 000,00 доларів США, сплати процентів за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штраф), в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі.

Пунктами 1.3. та 1.4. Договору поруки сторони встановили, що зобов'язання Поручителя перед Кредитором є безумовними і їх виконання не потребує дотримання ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та Кредитним договором. Поручитель зобов'язується самостійно контролювати дотримання та своєчасне виконання Боржником своїх зобов'язань перед Кредитором.

Пунктом 2.1. Договору поруки сторони визначили, що у випадку невиконання Боржником взятих на себе зобов'язань по Кредитному договору, Поручитель і Боржник несуть солідарну відповідальність перед Кредитором у повному обсязі боргових зобов'язань Боржника по Кредитному договору, включаючи повернення суми кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафу) та відшкодування збитків, пов'язаних з неналежним виконання зобов'язань Боржником.

Відповідно пункту 5.1. Договору поруки він набирає чинності з дати підписання сторонами і діє до повного виконання Боржником або Поручителем зобов'язань за Кредитним договором та поручителем за цим Договором.

Судами встановлено, що відповідач (Банк), у зв'язку з порушенням Позичальником (ОСОБА_4) умов пункту 6.3. Кредитного договору, скористався своїм правом на збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами відповідно до пункту 9.2. Кредитного договору та уклав з останнім договір № 2 від 18.11.2008 про внесення змін до Кредитного договору щодо підвищення розміру процентів.

Предметом позову в даній справі є вимога Поручителя про визнання його поруки перед Кредитором (Банком) такою, що припинена, на підставі частини першої статті 559 ЦК України, у зв'язку із збільшенням обсягу його відповідальності за Договором поруки, без погодження з ним.

Так, згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, порука припиняється лише тоді, коли поручитель не надав згоди на зміну основного зобов'язання. Відповідно, порука не припиняється, якщо на зміну умов основного зобов'язання поручитель надав свою згоду. Допустимою є попередня згода поручителя на зміну умов основного договору, в тому числі виражена в договорі поруки.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить встановлення факту відсутності згоди Поручителя на зміну основного зобов'язання, пов'язану з підвищенням процентної ставки за користування Позичальником кредитними коштами, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності Поручителя.

В силу статей 626, 627, 628 ЦК України, зміст правочину становлять визначені на розсуд сторін даного правочину і погоджені ними домовленості, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вище було зазначено, що в пункті 9.2. Кредитного договору його сторони передбачили право Кредитора (Банку) підвищувати процентну ставку на 2% річних в порівнянні з передбаченою пунктом 1.4 процентною ставкою за цим Договором у випадках порушення умов Кредитного договору і визначили, що ця дія не потребує підписання сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього Договору.

В свою чергу, в пункті 3.1. Договору поруки визначено, що Поручитель підтверджує, що він ознайомлений з положеннями Кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за зобов'язаннями боржника. Будь-яке посилання в тексті цього Договору на положення Кредитного договору є достатнім для виявлення волі кожної сторони щодо змісту такого посилання.

Таким чином, на момент укладення Договору поруки Поручителю (позивачу) було відомо про всі умови Кредитного договору, в тому числі і ті, які встановлюють право Кредитора (відповідача) на збільшення відсоткової ставки на 2% з визначених умовами Кредитного договору підстав, а тому погоджуючись на укладення Договору поруки та підписуючи його, позивач був ознайомлений з такою можливістю зміни розміру процентної ставки та надав на неї згоду.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові № 5004/2440/11 від 16.10.2012.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем не доведено належними засобами доказування наявність обставин, з якими закон пов'язує можливість припинення поруки, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені позову.

Доводи за касаційною скаргою не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 ГПК України.

Згідно з пунктом 1 статті 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сканді" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справі № 910/9986/14 залишити без змін.