Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: Кота О.В., Кочерової Н.О., Саранюка В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення та постанову господарського суду Житомирської області від 17.11.2014 Рівненського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі № 906/1241/14 за позовом до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача про Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" стягнення 321 415,23 грн за участю представників сторін: позивача: відповідача: третьої особи: Сидоренко А.С. не з'явились не з'явились

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" (КП "Новоград-Волинськтеплокомуненерго"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (надалі - ПАТ "Житомиргаз") про стягнення 321 415,23 грн., з яких 66 076,39 грн. 3% річних, 14 694,53 грн. інфляційних нарахувань та 240 644,31 грн. пені, нарахованих на суму заборгованості за договором на постачання природного газу № 13-2011-ТЕ-200-Н (населення) від 29.09.2011.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 17.11.2014 (суддя Ляхевич А.А.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 (Маціщук А.В., Петухов М.Г., Гулова А.Г.), позов задоволено частково: стягнено з КП "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" на користь НАК "Нафтогаз України" 66 076,39 грн. відсотків річних, 14 694,53 грн. інфляційних, 120 322,16 грн. пені та 6 428,30 грн. витрат на оплату судового збору; в стягнені 120 322,16 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, НАК "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволені позову та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скаржник посилається на порушеннями судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 29.09.2011 ПАТ "Житомиргаз" (Газозбувна організація) та КП "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" (Споживач) укладено договір на постачання природного газу № 13-2011-ТЕ-200-Н (населення) (надалі - Договір на постачання природного газу), відповідно до умов якого Газозбутова організація зобов'язується передати у власність споживача у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ (газ виключно для виробництва теплової енергії (опалення та гарячого водопостачання) для населення та релігійних організацій, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Пунктом 7.1. Договору на постачання природного газу встановлено, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 9.3. Договору на постачання природного газу сторони погодили, що за порушення строку оплати споживач сплачує на користь Газозбутової організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також відшкодовує понесені газозбутовою організацією збитки.

Пунктом 12.1. Договору на постачання природного газу передбачено, що даний договір набирає чинності з 01.10.2011 і діє в частині постачання газу по 31.12.2012, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

В подальшому між відповідачем та третьою особою підписано додаткові угоди до Договору на постачання природного газу, згідно з якими сторони домовились вважати даний договір таким, що припинив дію в частині постачання природного газу з 01.09.2012.

Як встановлено судами, 15.10.2012 ПАТ "Житомиргаз" (Первісний кредитор) НАК "Нафтогаз України" (Новий кредитор) укладено договір № 14/5416/12 про відступлення права вимоги (надалі - Договір про відступлення права вимоги), за яким Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника Первісного кредитора (КП "Новоград-Волинськтеплокомуненерго") за Договором на постачання природного газу в сумі 2945113,61грн.

Згідно пункту 1.2. Договору про відступлення права вимоги, крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в пункті 1.1. договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частини першої статті 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частини першої статті 516 ЦК України).

Також, судами встановлено, що відповідач розрахувався за поставлений природній газ з порушенням визначених у Договорі на постачання природного газу строків, у зв'язку з чим у нього виник обов'язок сплатити 66 076,39 грн. 3% річних, 14 694,53 грн. інфляційних нарахувань та 240 644,31 грн. пені.

Відповідач не заперечує існування даного боргу перед відповідачем, проте просив суд зменшити розмір пені на 50% у зв'язку з винятковими обставинами, подавши до суду першої інстанції відповідну заяву.

Згідно з частини третьої ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами встановлено, що відповідач є підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво та постачання теплової енергії споживачам, зокрема, установам і організаціям, які фінансуються з державного і місцевого бюджетів та населенню Тарифи на постачання теплової енергії є чітко регульованими, встановленими НКРЕ та рішеннями органу місцевого самоврядування. Дані тарифи є заниженими та не відповідають фактичній вартості теплової енергії. Джерелом розрахунків відповідача за спожитий природний газ є отримання коштів від даних споживачів та отримання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені міською радою. Причиною несвоєчасних розрахунків за спожитий природний газ є несвоєчасне відшкодування державою даної різниці в тарифах та розрахункової платоспроможності споживачів за споживання цих послуг. Крім того, населенню, яке є переважною частиною споживачів теплової енергії, пеня за несвоєчасне внесення плати за комунальні послуги не нараховується.

Суди попередніх інстанцій врахувавши майновий стан відповідача, соціальну значущість підприємства, від господарської діяльності якого залежить безперебійне постачання теплової енергії на території міста Новоград-Волинського, а також те, що відповідач вживав заходів до виконання грошових зобов'язань перед позивачем, а період прострочення є незначним, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 17.11.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі № 906/1241/14 залишити без змін.