Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" на постанову та на рішення Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року у справі господарського суду міста Києва за позовом Державного підприємства "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" до Національної телекомпанії України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача- Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про відшкодування збитків у розмірі 301 578,94 грн.в засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з"явився, - відповідача: - третьої особи: Плотников Я.І., не з"явився,

У липні 2014 року Державне підприємство "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Національної телекомпанії України про відшкодування збитків у розмірі 301578,94 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року (суддя Смирнова Ю.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року (колегія суддів у складі: Тищенко А.І. - головуючого судді, суддів Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В.) рішення місцевого господарського суду від 01.10.2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Державне підприємство "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а також дана невірна юридична оцінка обставинам справи, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, предметом позову є матеріально-правова вимога про відшкодування Національною телекомпанією України збитків у розмірі 301578,94 грн., з яких 242204,00 грн. собівартість та 59374,94 грн. податки, завданих у зв"язку з ухиленням відповідача від укладення основного договору поза межами державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, у період з 20.08.2011 року по 31.12.2011 року, про укладення якого сторони домовили у попередньому договорі від 20.08.2011 року та надання позивачем телекомунікаційних послуг і трансляції телепрограм відповідача з 20.08.2011 року по 31.12.2011 року.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

20.08.2011 року між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (виконавець) та Національною телекомпанією України (замовник) було укладено попередній договір щодо укладення договору поза межами державного замовлення, відповідно до умов якого сторони мають наміри у строк до 31.12.2011 року укласти договір на розповсюдження (трансляцію) телепрограм замовника в обсязі, що перевищує загальний обсяг мовлення передбачений державним замовленням, за період з 20 серпня по 31 грудня 2011 р. виключно за умови та у разі: - після повного виконання замовником своїх грошових зобов'язань за договором № 9-26/9 від "23" червня 2011 року; - фактичного надходження в повному обсязі необхідних коштів на спеціальний реєстраційний рахунок замовника за КПКВ 1701150 та збільшення достатніх обсягів кошторисних призначень на очікуваний загальний обсяг мовлення поза межами державного замовлення; - затвердження Головним розпорядником (Державним комітетом телебачення і радіомовлення України) у встановленому діючим законодавством порядку відповідних змін до кошторисів видатків замовника, відповідно ст. 48 Бюджетного кодексу України "Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету (з дотриманням вимог частини другої статті 57 цього Кодексу)", та після проведення замовником необхідних попередніх процедур, передбачених Законом України "Про здіснення державних закупівель" (1197-18) ; - після проведення Замовником необхідних попередніх процедур, передбачених Законом України "Про здійснення державних закупівель" (1197-18) .

В пункті 4 попереднього договору, сторони домовились, що у разі укладення основного договору, який буде укладено за умови настання подій передбачених у пункті 1 цього договору, він буде розповсюджувати свою дію і на відносини, що виникли між сторонами до підписання ними основного договору, а саме з 20.08.2011 року.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, у строк до 31.12.2011 року між сторонами не було укладено основний договір, однак з 20.08.2011 року позивачем продовжувалося надання відповідачу послуг щодо розповсюдження (трансляції) програм відповідача без укладення договору і оплата за надані послуги за період з 20.08.2011 по 31.12.20011 відповідачем не проводилася.

Відповідно до ч.1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Згідно з ч.2 ст. 635 ЦК України, сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Приписами статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з статтею 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Колегія суддів звертає увагу, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.03.2012 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 12.12.2012 року у справі № 5011-9/325-2012 за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до Національної телекомпанії України про зобов'язання Національну телекомпанію України укласти договір з Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про надання телекомунікаційних послуг з розповсюдження (трансляції) програм поза межами державного замовлення, умови якого розповсюджуватимуть свою дію на відносини, які виникли між сторонами з 20.08.2011 року по 31.12.2011 року відмовлено у задоволенні позову у зв'язку тим, що у Національної телекомпанії України відсутній обов'язок з укладення основного договору, оскільки не настала сукупність обставини викладених в п.1 попереднього договору від 20.08.2011 р., необхідних для укладення основного договору поза межами державного замовлення за попереднім договором.

Враховуючи вищевикладене, приписи ст. 22, 635 ЦК України та ст. 224, 225 ГК України, а також те, що позивачем у даній справі не доведено факт порушення відповідачем зобов'язання за попереднім договором та наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача і понесеними позивачем витратами у заявленому у позові розмірі, то колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про відшкодування заявлених збитків через відсутність всього складу цивільного правопорушення, а відповідно і правових підстав для їх відшкодування.

Відповідно до приписів ст. 1117, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, оскаржувані судові рішення повними, законними та обґрунтованими, прийняті при дослідженні всіх обставин справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, а лише зводяться до переоцінки досліджених судами доказів та встановлених обставин справи, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Державного підприємства "Харківський обласний радіотелевізійний передавальний центр" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року у справі № 910/15926/14 залишити без змін.