Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Гончарука П.А., судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Стратієнко Л.В., за участю представників від позивача Пронюка В.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Харківської області від 10.11.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року у справі № 922/4057/14 Господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" про стягнення 4 599 044,69 грн,

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства Балаклійської районної ради "Балаклійські теплові мережі" (надалі - КП "Балаклійські теплові мережі", відповідач), у якому посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором № 01-0113-ТЕ-32 від 28.12.2012 року купівлі-продажу природного газу, просило стягнути 4 599 044,69 грн, з яких: 3 461110,91 грн - основного боргу, 475 221,12 грн - пені, 158 387,15 грн - 3% річних та 504 325,51 грн інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 10.11.2014 року у справі № 922/4057/14 (суддя Сальнікова Г.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року ( у складі колегії суддів: Ільїн О.В., Черленяк М.І., Хачатрян В.С.), позов задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 380176,90 грн пені, 158387,15 грн 3% річних, 504325,51 грн інфляційні втрати. Провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 3 461 110,91 грн припинено. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 95044,22 грн відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду в частині зменшення розміру пені, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити розмір пені в сумі 95044,22 грн, в стягненні яких було відмовлено. В іншій частині рішення попередніх судів залишити без змін.

Відповідач просив касаційну скаргу залишити без задоволення, розгляд справи в суді касаційної інстанції здійснювати без участі його представника.

Вищий господарський суд України, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (оскарження рішення та постанови суду першої та апеляційної інстанцій про зменшення розміру пені на 95044,22 грн) фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити з таких підстав.

У справі про стягнення заборгованості за договором № 01-0113-ТЕ-32 від 28.12.2012 року купівлі-продажу природного газу, суди встановили, що у п. 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем (відповідачем) умов пункту 6.1 цього договору продавець (позивач) має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суди з'ясували, що відповідач прострочив оплату поставленого газу за січень - квітень 2013 року та жовтень - грудень 2013 року на загальну суму 3461110,91 грн, що відповідно до п. 7.2 договору є підставою для нарахування пені.

Суди встановили, що за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати поставленого газу розмір пені становить 475221,12 грн.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені до 380176,90 грн, яка підлягає стягненню з відповідача, що прострочив грошове зобов'язання, виходячи з того, що підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, що, зокрема, зумовлено, неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію та наявністю дебіторської заборгованості перед відповідачем за надані послуги з теплопостачання, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на виробництво, нерівномірним нарахуванням платежів в міжопалювальний період.

Статтями 193, 199 Господарського кодексу України (надалі - ГК України (436-15) ), ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ) передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) .

Заходи відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 546 ЦК України.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч. 1 ст. 233 ГК України). Аналогічне правило міститься й в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в пункті 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ).

У п. 3.17.4 своєї постанови від 26.12.2011 року № 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" Пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зважаючи на обставини справи, Вищий господарський суд України вважає, що ухвалюючи рішення у справі про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, використовуючи надане суду право п. 3 ст. 83 ГПК України, суд обґрунтовано визнав даний випадок винятковим та правильно застосував до спірних правовідносин норми ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України. Суд касаційної інстанцій вважає, що таке зменшення, беручи до уваги погашення відповідачем основного боргу та відсутність негативних наслідків для позивача у вигляді заподіяної шкоди, викликаних простроченням виконання, а також нарахування, крім пені також й трьох процентів річних, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін, а не лише відповідача, як помилково вважає позивач.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків місцевого та апеляційного господарських судів, зводяться до необхідності переоцінки встановлених судами обставин та підстав для зменшення пені, що не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції відповідно до ст. 1117 ГПК України.

З урахуванням викладеного, Вищий господарський суд України касаційну скаргу залишає без задоволення, а законні та обґрунтовані рішення - без змін.

Судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 10.11.2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.01.2015 року в частині відмови у стягненні пені у розмірі 95044,22 грн залишити без змін.