910/23023/14 - 11.03.2015 Прийняття - Юридический Харьков плюс

В жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нейрохірургії" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" про зобов'язання останнього негайно виконати розрахункові документи позивача, а саме: платіжне доручення № 1008 від 03.09.2014 року на суму 208 000 грн. з призначенням платежу "авансовий внесок податку на прибуток за вересень, жовтень, листопад 2014 року" та платіжне доручення № 1043 від 10.09.2014 року на суму 40 563 грн. з призначенням платежу "авансовий внесок податку на прибуток за грудень 2014 року", про що сторони домовились у договорі банківського рахунку юридичної особи № 01-Т-02600/302 від 11.07.2012 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.11.2014 року (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 року (судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В., Федорчук Р.В.), позов задоволено; зобов'язано відповідача негайно виконати розрахункові документи позивача, а саме: платіжне доручення № 1008 від 03.09.2014 року на суму 208 000 грн. з призначенням платежу "авансовий внесок податку на прибуток за вересень, жовтень, листопад 2014 року" та платіжне доручення № 1043 від 10.09.2014 року на суму 40 563 грн. з призначенням платежу "авансовий внесок податку на прибуток за грудень 2014 року".

В касаційній скарзі ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, розгляд справи за відсутності представника останнього та незалучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства фінансів України, як акціонера банку та суб"єкта державного сектору економіки, просить скасувати судові акти попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 11.07.2012 р. між сторонами укладено договір банківського рахунка юридичної особи № 01-Т-02600/302, згідно якого відповідач зобов'язався здійснювати обслуговування поточного рахунка клієнта, що використовується для зберігання грошових коштів і здійснення усіх видів операцій відповідно до норм чинного законодавства України.

Обслуговування рахунка клієнта здійснюється протягом встановленого у банку операційного часу. Операційний час визначається внутрішніми документами банку. Повідомлення щодо встановленого у банку операційного часу розмішується на інформаційних дошках в приміщенні банку (п.1.3. договору).

Відповідно до пп. 2.1.2, 2.1.5, 2.1.10 договору відповідач зобов'язався здійснювати обслуговування рахунків позивача в операційний час, списувати кошти з рахунка останнього за дорученням на підставі касового документа. Відповідач зобов'язався виконувати розрахункові/касові документи позивача відповідно до черговості та дотримуючись строків їх виконання, встановлених чинним законодавством України; виконувати розрахункові/касові документи клієнта, які надійшли до відповідача в операційний час - в день їх надходження; в післяопераційний час - не пізніше наступного операційного дня.

Водночас, в пп. 3.1.1., 3.1.3. договору сторони домовились про те, що відповідач має право відмовляти клієнту у проведені операцій по рахунку або у здійсненні розрахунково-касових операцій в разі порушення чинного законодавства щодо оформлення розрахункових, касових документів і строків їх подання до банку або ненадання необхідних документів та/або відомостей, необхідних для проведення операції.

Позивач, в свою чергу, в п. 2.2.4 договору зобов'язався надавати відповідачу необхідні документи для проведення відповідних операцій по рахунку, а також для виконання функцій агента валютного контролю.

03.09.2014 року та 10.09.2014 року, відповідно, на виконання умов вказаного договору позивачем подано відповідачу на перерахування коштів на поточний рахунок УДКСУ у Деснянському районі м. Києва платіжні доручення:

- № 1008 з призначенням платежу - "авансовий внесок податку на прибуток за вересень, жовтень, листопад 2014 р." в розмірі 208 000 грн.,

- № 1043 з призначенням платежу - "авансовий внесок податку на прибуток за грудень 2014 р." в розмірі 40 563 грн., які не виконані банком.

Відмова банку від виконання вищевказаних платіжних доручень мотивована недостатністю коштів на кореспондентському рахунку, внаслідок чого він не в змозі своєчасно виконувати розрахункові документи клієнтів.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем умов договору банківського рахунка щодо виконання вищезазначених платіжних доручень, зокрема, перерахування останнім грошових коштів позивача.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, обгрунтовано вказав на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного виконання платіжних доручень позивача №№ 1008, 1043 та обов"язок банківської установи, передбачений приписами цивільного законодавства, виконати розрахункові документи позивача.

При цьому, суди першої й апеляційної інстанцій, погоджуючись з наявністю факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, правильно вказали на порушення останнім норм ст.ст. 525, 526, 1066, 1068 ЦК України та застосували приписи Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 (z0377-04) року.

Відповідно до ст.ст. 1066, 1068 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Також приписами статей 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містяться в статті 193 ГК України.

Згідно статті 530 цього ж Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, обов"язок відповідача виконати платіжні дорученні позивача закріплений в п. 8.1. ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та в пп. 1.9., 1.12 вищезазначеної Інструкції, якими передбачено, що доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків банки приймають до виконання виключно в межах залишку коштів на цих рахунках або якщо договором між банком і платником передбачено їх приймання та виконання в разі відсутності/недостатності коштів на цих рахунках. Банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання/стягнення коштів з рахунка клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку"; ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності. Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України. Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Разом з тим, в порушення вищезазначених норм, відповідачем не виконано обов"язку щодо здійснення перерахування коштів позивача у встановлений строк.

При цьому, як зазначалось вище, згідно пп. 3.1.1., 3.1.3. договору відповідач має право відмовляти клієнту у проведені операцій по рахунку або у здійсненні розрахунково-касових операцій в разі порушення чинного законодавства щодо оформлення розрахункових, касових документів і строків їх подання до банку або ненадання необхідних документів та/або відомостей, необхідних для проведення операції.

Проте, в повідомленнях банку до позивача № 08-12/498 від 11.09.2014 року, № 08-12/573 від 11.09.2014 року, № 08.1.1./611 від 12.09.2014 року (а.с. 28, 30, 33) зазначено про те, що платіжні доручення не виконані у встановлений законодавством України строк з вини банку, у зв'язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Також стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обов"язковість виконання сторонами умов договору.

Відтак, суди першої й апеляційної інстанцій, встановивши факт безпідставного невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо перерахування коштів згідно поданих позивачем платіжних доручень № 1008 від 03.09.2014 року та № 1043 від 10.09.2014 року, правильно застосували положення вищевказаних статей цивільного законодавства та дійшли вірного висновку про відсутність обставин, за яких можливе звільнення відповідача від обов"язку виконання договірних зобов"язань.

Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального законодавства, зокрема розгляду справи за відсутності представника банку, правильно спростовані судом першої й апеляційної інстанцій з посиланням на пп. 3.9.2., 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) , щодо належного повідомлення сторін про час і місце засідання суду та можливість направлення для участі у розгляді даної справи інших представників банку.

Крім того, твердження банку щодо не залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерства фінансів України, як акціонера банку та суб"єкта державного сектору економіки, також не заслуговують на увагу, з огляду на те, що предметом спору у даній справі є виконання зобов'язань відповідачем перед позивачем за договором банківського рахунка, укладеного між ТОВ "Міжнародний центр нейрохірургії" та ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ", а тому рішення у справі не впливає на права й обов'язки інших осіб.

Також доводи банку у касаційній скарзі щодо помилковості посилання судів попередніх інстанцій, як на доказ у справі, на повідомлення банку № 08.1.2/502 від 11.09.2014 року та № 08.1.1/611 від 10.09.2014 року про відмову виконати платіжні доручення, так як дані повідомлення підписані неуповноваженою особою, не знайшли свого підтвердження, оскільки у судових актах місцевого й апеляційного господарських судів містяться посилання на повідомлення банку до позивача № 08-12/498 від 11.09.2014 року, № 08-12/573 від 11.09.2014 року, № 08.1.1./611 від 12.09.2014 року, копії яких перебувають у справі (а.с. 28, 30, 33).

Таким чином, під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.