Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кролевець О.А. (доповідач у справі), суддів: Гольцової Л.А., Попікової О.В. розглянувши касаційну скаргу Фонду державного майна України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 за скаргою Фонду державного майна України на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Україниу справі № 2/98-30/54 Господарського суду міста Києва за позовом Закритого акціонерного товариства "Ділові партнери" до 1. Фонду державного майна України, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Бізнес-Інвест", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич-Реєстратор" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Відкритого акціонерного товариства "Дніпроспецбуд" за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділвест" про визнання недійсним договору та пов'язаних з ним актів за участю представників сторін від позивача: не з'явився від відповідача-1: Шевчук О.М. від відповідача-2: не з'явився від відповідача-3: не з'явився від третіх осіб: не з'явились від ДВС України: Харченко О.О.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2008, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2008, припинено провадження в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділвест", а позов Закритого акціонерного товариства "Ділові партнери" задоволено:

- визнано недійсним наказ Фонду державного майна України № 935 від 16.06.2006 "Про виключення зі складу учасників конкурсу ЗАТ "Ділові партнери";

- визнано недійсним рішення конкурсної комісії по проведенню конкурсу з продажу пакета акцій Відкритого акціонерного товариства "Дніпроспецбуд", оформлене протоколом № 2 від 16.06.2006;

- визнано недійсним наказ Фонду державного майна України № 941 від 16.06.2006 "Про підсумки конкурсу з продажу пакета акцій Відкритого акціонерного товариства "Дніпроспецбуд";

- визнано недійсним з моменту укладення договір № КПП-499 від 16.06.2006 купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Дніпроспецбуд" у кількості 983044 штуки простих іменних акцій, що складає 54,66% статутного фонду ВАТ "Дніпроспецбуд", який був укладений Фондом державного майна України з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Бізнес-Інвест";

- визнано недійсним акт приймання-передавання пакета акцій ВАТ "Дніпроспецбуд" № 308 від 16.06.2006;

- зобов'язано ТОВ "Інвестиційна компанія "Бізнес-Інвест" повернути у власність держави в особі Фонду державного майна України пакет акцій ВАТ "Дніпроспецбуд" у кількості 983044 штуки простих іменних акцій, що складає 54,66% статутного фонду ВАТ "Дніпроспецбуд";

- зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич-Реєстратор" внести зміни до реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "Дніпроспецбуд" шляхом списання з рахунку ТОВ "Інвестиційна компанія "Бізнес-Інвест" та зарахування на рахунок Фонду державного майна України частки акцій ВАТ "Дніпроспецбуд" у кількості 983044 штуки простих іменних акцій, що складає 54,66% статутного фонду товариства;

- зобов'язано Фонд державного майна України забезпечити проведення та провести комерційний конкурс з продажу пакету акцій ВАТ "Дніпроспецбуд" у кількості 983044 штук, що становить 54,66% його статутного фонду, який був виставлений для продажу на конкурс відповідно до інформаційного повідомлення Фонду державного майна України, надрукованого 26.04.2006 у газеті "Відомості приватизації" № 17 (406), за участю ЗАТ "Ділові партнери".

Фонд державного майна України звернувся 14.07.2014 зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, заявивши вимоги про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС України Мазура Г.І. щодо винесення постанови про накладення штрафу від 18.06.2014 ВП № 11653903, а також скасування названої постанови.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 (суддя Ващенко Т.М.), яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 (колегія суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О., Суховий В.Г.), у задоволенні вказаної скарги відмовлено. Судові рішення мотивовані тим, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв у межах та в порядку, встановлених Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Не погоджуючись з вказаними ухвалою та постановою, Фонд державного майна України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення та задовольнити його скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень ДВС України.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач, відповідач-2, відповідач-3 та треті особи не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників відповідача-1 та Державної виконавчої служби України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 02.03.2009 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 11653903 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.12.2008 у справі № 2/98-30/54 про зобов'язання Фонду державного майна України забезпечити проведення та провести комерційний конкурс з продажу пакету акцій ВАТ "Дніпроспецбуд" у кількості 983044 штук, що становить 54,66% його статутного фонду, який був виставлений для продажу на конкурс відповідно до інформаційного повідомлення Фонду державного майна України, надрукованого 26.04.2006 у газеті "Відомості приватизації" № 17 (406), за участю ЗАТ "Ділові партнери". Вказаною постановою встановлено боржнику строк для добровільного виконання рішення - сім днів з моменту отримання постанови.

Листом № 10-25-3651 від 17.03.2009 Фонд державного майна України звернувся до Відділу примусового виконання рішень ДВС України, повідомив про неможливість виконати вказаний наказ і просив зупинити виконавче провадження ВП № 11653903.

Відділом примусового виконання рішень ДВС України винесено вимогу державного виконавця № 377/5-10 від 19.03.2012 до Фонду державного майна України щодо повідомлення про стан виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.12.2008 у справі № 2/98-30/54 та попереджено про відповідальність, передбачену в ст. 90 Закону України "Про виконавче провадження".

На вказану вимогу Фонд державного майна України направив лист № 10-25-5429 від 10.04.2012, у якому зазначив, що позбавлений можливості забезпечити проведення комерційного конкурсу з продажу пакету акцій.

18.06.2014 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ДВС України винесено постанову ВП № 11653903 про накладення штрафу на Фонд державного майна України в розмірі 680 грн. за невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2008 у справі № 2/98-30/54 та невиконання вимог державного виконавця.

У зв'язку з винесенням вказаної постанови Фонд державного майна України звернувся зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень ДВС України.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, у задоволенні цієї заяви відмовив, дійшовши висновку про те, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв у межах та в порядку, встановлених Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) . Одночасно суди зазначили про врахування того, що протягом п'яти років з моменту відкриття виконавчого провадження до моменту винесення постанови про накладення штрафу Фонд державного майна України не вчинив жодних дій по виконанню наказу та не звертався до господарського суду з заявою про відстрочку виконання рішення в даній справі.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 155 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Названий Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Обов'язковість вимог державного виконавця встановлена ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з ч. 3 якої невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Зокрема, відповідно до ст. 89 цього Закону в разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Водночас статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Зокрема, згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. Оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби також врегульовано ст. 121-2 ГПК України.

За результатами розгляду відповідної скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому за вимогами ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 43 ГПК України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи; господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відмовляючи в задоволенні скарги Фонду державного майна України, суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не виконали викладені вимоги процесуального законодавства.

Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що винесення постанови про накладення штрафу на боржника передбачено ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження" в разі невиконання у встановлений державним виконавцем строк рішення саме без поважних причин, та взагалі не досліджував відповідні обставини щодо причин невиконання Фондом державного майна України рішення в даній справі.

Суд апеляційної інстанції з'ясував, що, за доводами Фонду державного майна України, виконання судового рішення в даній справі не залежить лише від нього, оскільки пакет акцій до нині не передано у власність держави, фонд неодноразово звертався до інших відповідачів у справі щодо виконання ними рішення суду та повідомляв державного виконавця про об'єктивні причини невиконання рішення суду фондом.

За висновком суду апеляційної інстанції, не можуть вважатись належним підтвердженням поважності причин невиконання судового рішення по даній справі обставини повідомлення Фондом державного майна України Державної виконавчої служби України про неможливість проведення конкурсу з продажу акцій лише двічі за весь час виконавчого провадження.

З викладеного вбачається, що по суті причини невиконання Фондом державного майна України рішення в даній справі залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, який також не надав належної правової оцінки відповідним обставинам щодо їх поважності.

Так, судами попередніх інстанцій не було з'ясовано можливість проведення Фондом державного майна України комерційного конкурсу з продажу відповідного пакету акцій ВАТ "Дніпроспецбуд" відповідно до вимог чинного законодавства, яке регулює порядок продажу цінних паперів, з огляду на фактичні обставини повернення цього пакету акцій у власність держави в особі Фонду державного майна України.

Судами взагалі не досліджувались обставини виконання чи невиконання з певних причин, зокрема з вини Фонду державного майна України, судового рішення в даній справі Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Бізнес-Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Славутич-Реєстратор", вчинення у зв'язку з цим державним виконавцем відповідних дій відповідно до повноважень, наданих Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

За відсутності встановлення вказаних обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність накладення на Фонд державного майна України штрафу, передбаченого ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження", є передчасним.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді скарги на дії Відділу примусового виконання рішень ДВС України вимог ст.ст. 43, 47, 43, 86, 105 ГПК України (1798-12) щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи, тобто оскаржувані ухвала і постанова не відповідають нормам матеріального і процесуального права, тому підлягають скасуванню.

Оскільки касаційна інстанція не наділена правом оцінки доказів, наданих сторонами у справі, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.09.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 у справі № 2/98-30/54 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.