Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів: Воліка І.М., Шевчук С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справі № 5023/1242/12 господарського суду Харківської області за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" до Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні відповідача Харківська міська рада про стягнення 19 154 287,82 грн., за участю представників: від позивача Солдатенко А.М. від відповідача не з'явився від третьої особи не з'явився

У березні 2012 року Акціонерна компанія "Харківобленерго" (далі - АК "Харківобленерго") звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" (далі - КПКГ "Харківкомуночиствод") про стягнення вартості електричної енергії у розмірі 17 209 349,02 грн., 3% річних - 433 377,33 грн., пені - 1 087 781,04 грн., інфляційних втрат - 310 923,45 грн. та плати з компенсації перетікання реактивної енергії - 112 856,98 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.05.2012 у справі № 5023/1242/12 (суддя Пономаренко Т.О.) позов АК "Харківобленерго" задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача вартість електричної енергії у розмірі 17 209 349,02 грн., плату з компенсації перетікання реактивної енергії в розмірі 112 856,98 грн., 326 334,31 грн. - пені, 433 377,33 грн. - 3% річних, 310 923,45 грн. - інфляційних втрат; в частині стягнення пені у сумі 761 446,73 грн. відмовлено, у зв'язку із частковим задоволенням клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% та зменшенням розміру пені на 70%; задоволено клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення до 01.08.2012.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 (колегія суддів у складі: Пелипенко Н.М. - головуючий, Івакіна В.О., Камишева Л.М.) рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2012 у справі № 5023/1242/12 в частині стягнення 326 334,31 грн. пені, 433 377,33 грн. 3% річних та 310 923,45 грн. інфляційних втрат скасовано; прийнято в цій частині нове рішення. Стягнуто з відповідача на користь позивача 116 463,72 грн. пені, 1 279,52 грн. 3% річних та 2 261,60 грн. інфляційних втрат. В іншій частині рішення залишено без змін.

Додатковою постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 доповнено абз. 3 резолютивної частини постанови Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справі № 5023/1242/12 наступним змістом: "Відмовити у задоволенні позовних вимог на суму 950 630,25грн., що складаються з 209 870,59 грн. - пені, 308 661,85 грн. - інфляційних витрат та 432 097,81 грн. - 3% річних".

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справі № 5023/1242/12, Комунальне підприємство "Харківводоканал" (далі - КП "Харківводоканал") звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог АК "Харківобленерго" в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені відмовити у повному обсязі, у зв'язку з необґрунтованістю вимог, а в частині вимог щодо стягнення вартості електроенергії та плати з компенсації перетікання реактивної енергії провадження припинити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.03.2015 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу КП "Харківводоканал" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 10.03.2015 о 10 год. 40 хв.

У відзиві на касаційну скаргу, який надійшов до Вищого господарського суду України 10.03.2015 до початку судового засідання, позивач проти касаційної скарги КП "Харківводоканал" заперечує та просить суд касаційної інстанції залишити її без задоволення, скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 та залишити рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2012 у справі № 5023/1242/12 без змін.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак скаржник, відповідач та третя особа не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 03.01.2008 між АК "Харківобленерго" та Комунальним підприємством "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" (далі - КП "ВТП "Вода") був укладений договір № 1.01 про постачання електричної енергії (далі - Договір).

Відповідно до п. 9.4 Договору, цей Договір був пролонгований на наступні роки.

Додатковою угодою від 01.10.2011 до Договору сторони в основному Договорі та в усіх додатках, які є його невід'ємною частиною, замінили слова "найменування Споживача Комунальне підприємство "Виробничо-технологічне підприємство "Вода" на слова "найменування Споживача Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод", у зв'язку з реорганізацією КП "ВТП "Вода" шляхом приєднання до КПКГ "Харківкомуночиствод" згідно з рішенням Харківської міської ради Харківської області від 12.01.2011 № 132/11 "Про реорганізацію шляхом приєднання комунального підприємства "Виробничо-технологічне підприємство "Вода".

Рішенням 12 сесії Харківської міської ради Харківської області 6 скликання від 23.12.2011 № 577/11 "Про перейменування комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" перейменовано Комунальне підприємство каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" на Комунальне підприємство "Харківводоканал".

Згідно з п. 2.1 статуту КП "Харківводоканал", КП "Харківводоканал" є правонаступником КПКГ "Харківкомуночиствод".

За умовами Договору позивач (Постачальник) зобов'язався постачати відповідачеві (Споживачеві) електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених розділом 5 згідно з визначеними цим Договором умовами та величинами постачання електроенергії та потужності, а відповідач зобов'язався своєчасно проводити оплату за використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та умовами Договору.

Відповідно до п. 2.3.4 Договору Споживач зобов'язаний здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії (КРЕ) між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком № 4а "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії".

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором у повному обсязі, у січні 2012 року здійснив відпуск електроенергії відповідачу в обсягах та у строки, передбачені Договором.

Відповідач, у свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за Договором, вартість спожитої електроенергії та плату з компенсації перетікання реактивної енергії у визначеному Договором порядку та встановлені Договором строки не сплатив, внаслідок чого станом на 01.02.2012 у відповідача утворилась заборгованість за отриману в січні 2012 року електричну енергію в сумі 17 209 349,02 грн. та заборгованість з компенсації перетікання реактивної енергії у сумі 112 856,98 грн.

Вказану заборгованість за отриману в січні 2012 року електричну енергію на момент прийняття рішення судом першої інстанції відповідачем сплачено не було, з огляду на що апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача 17 209 349,02 грн. вартості електричної енергії.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 № 517 між учасниками розрахунків, у тому числі за участю АК "Харківобленерго" та КП "Харківводоканал", були укладені договори про організацію взаєморозрахунків № 18/21 від 21.08.2012, № 26/21 від 21.08.2012 та № 517Е/184 від 29.10.2012.

Так, у п. 7 договору № 517Е/184 від 29.10.2012 учасники розрахунків погодили, що КП "Харківводоканал" перераховує на рахунок АК "Харківобленерго" кошти в сумі 293 848 597,36 грн. на погашення заборгованості за електричну енергію, у тому числі згідно з рішенням суду від 10.05.2012 у справі № 5023/1242/12 на суму 17 209 349,02 грн.

У п. 18 договору № 517Е/184 від 29.10.2012 сторони визначили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

21.12.2012, платіжним дорученням № 7 кошти в сумі 293 848 597,36 грн. були перераховані на рахунок АК "Харківобленерго".

Враховуючи, що заборгованість за отриману в січні 2012 року електричну енергію на суму 17 209 349,02 грн. була погашена на підставі договору про організацію взаєморозрахунків № 517Е/184 від 29.10.2012 після прийняття рішення суду першої інстанції у даній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення в цій частині.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що заборгованість відповідача з компенсації перетікання реактивної енергії в сумі 112 856,98 грн. було погашено після прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі, з огляду на що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції також і в цій частині.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Положеннями ст. 104 ГПК України, яка визначає підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, не передбачено можливості скасування або зміни рішення у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами (наприклад, зменшення або збільшення заборгованості), якщо така зміна сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду (така правова позиція викладена у п. 12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (v0007600-11) ).

Оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, обставини щодо погашення заборгованості за отриману в січні 2012 року електричну енергію та заборгованості з компенсації перетікання реактивної енергії виникли після прийняття місцевим господарським судом рішення від 10.05.2012 у даній справі, не досліджувались судом першої інстанції і не були покладені в його основу, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду про відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 17 209 349,02 грн. заборгованості за отриману в січні 2012 року електричну енергію та 112 856,98 грн. плати з компенсації перетікання реактивної енергії.

Крім того, позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 087 781,04 грн., 3% річних у розмірі 433 377,33 грн. та інфляційні втрати у розмірі 310 923,45 грн., які були нараховані на несплачену суму боргу з електричної енергії, що була спожита у попередні періоди та не оплачена у порядку та строки, визначені Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до п. 4.2 Договору у разі несвоєчасної оплати нарахувань, обумовлених Договором, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, 3% річних та індекс інфляції.

Суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень п. 3 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, погодився з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%, зважаючи на наступне. При цьому, апеляційний господарський суд врахував, що відповідач надає послуги з водопостачання споживачам м. Харкова та Харківської області за затвердженим тарифом, який відповідач встановлювати не уповноважений, у зв'язку з чим виникла невідповідність фактичної вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а також те, що заборгованість перед позивачем виникла внаслідок несвоєчасної компенсації з державного бюджету різниці в тарифах.

З огляду на викладене, враховуючи незадовільний фінансовий стан відповідача, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про зменшення розміру пені на 70%.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем була нарахована пеня на суми заборгованості, які були предметом розгляду в інших справах. Так, на момент прийняття рішення судом першої інстанції у справі № 5023/1242/12 суми заборгованості, на які нарахована пеня, були спірні, оскільки справи знаходилась на розгляді в господарському суді Харківської області та Харківському апеляційному господарському суді (справи № 5023/6526/11, № 5023/7763/11, № 5023/8869/11, № 5023/111/12 та № 5023/1263/12), тому на момент прийняття рішення у даній справі неможливо було визначити базу нарахування заявленої до стягнення пені в сумі 699 568,66 грн.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за прострочення сплати вартості електроенергії, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, яке частково задоволено судом першої інстанції, дійшов висновку про те, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 116 463,72 грн.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 3% річних та інфляційних втрат були також нараховані позивачем на вартість електроенергії, яка на момент прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі була спірною, оскільки на розгляді в господарському суді Харківської області та Харківському апеляційному господарському суді знаходилась справи № 5023/4029/11 (н.р. 49/193-10), № 33/234-10, № 5023/010/11, № 5023/538/11, № 5023/1310/11, № 5023/2085/11, № 5023/3424/11, № 5023/4149/11, № 5023/5356/11, № 5023/6526/11, № 5023/7763/11, № 5023/8869/11, № 5023/9973/11, № 5023/111/12 та № 5023/1263/12.

З урахуванням зазначеного, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на момент прийняття рішення судом першої інстанції у даній справі до стягнення з відповідача підлягала сума 1 279,52 грн. 3% річних та 2 261,60 грн. інфляційних втрат.

Також, судом апеляційної інстанції відхилено заявлене відповідачем клопотання (вх. № 9756 від 30.10.2014) про надання відстрочки виконання рішення суду до 01.10.2015, у зв'язку з тим, що відповідно до вимог ст. 121 ГПК України, відповідач не навів обставин, які роблять неможливим виконання рішення, з урахуванням часткового задоволення судом першої інстанції клопотання про зменшення розміру пені.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111-5 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи та є обґрунтованими, доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Твердження скаржника про порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справі № 5023/1242/12 залишити без змін.