Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивача не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідачів ОСОБА_4 дов. від 24.01.2014 прокурора Боднарчук В.М. посв. № 023013 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 на постанову від 10.12.2014 Харківського апеляційного господарського суду у справі № 922/1626/13 господарського суду Харківської області за позовом Першого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 до Релігійної громади буддистів "Аджита" про стягнення коштів

Перший заступник прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області із позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 збитків у розмірі 179182,98 грн за користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,1850 га без правовстановлюючих документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.07.2014 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Релігійну громаду буддистів "Аджита".

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.09.2013 (суддя Светлічний Ю.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 (головуючий суддя Сіверін В.І., судді Терещенко О.І., Медуниця О.Є.), позовні вимоги до ФОП ОСОБА_6 задоволено.

З Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 на користь Харківської міської ради стягнуто збитки у розмірі 179182,98 грн.

У задоволенні позову до Релігійної громади буддистів "Аджита" відмовлено.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, які регулюють застосування позовної давності до вимог про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, незважаючи на заяву, надану до суду.

На думку заявника суди дійшли помилкового висновку щодо наявності в його діях вини в не оформленні права користування земельною ділянкою, оскільки не встановили усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, як то передбачено статтею 22 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України.

Також заявник зазначає, що про його намагання оформити право користування земельною ділянкою свідчать судові рішення у справах № 2а-6/11 від 08.07.2011 Дзержинського районного суду міста Харкова, яким скасовано рішення Харківської міської ради від 21.11.2007 № 239/07 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів", яким затверджено проект відведення земельної ділянки РГБ "Аджита"; № 5023/6514/11 від 07.11.2011 господарського суду Харківської області, яким скасовано рішення Харківської міської ради від від 25.02.2009 № 24/09 "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", пунктами 19.1 та 19 якого РГБ "Аджита" надано в оренду строком до 01.10.2057 земельну ділянку та визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 19.08.2009 укладений між Харківською міською радою та РГБ "Аджита".

Крім того, на думку заявника, судами не застосовано вимоги частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання та не враховано тієї обставини, що оформленню земельної ділянки перешкоджали судові заборони.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні представника відповідача та прокурора, перевіривши в межах вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи рішенням 11 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21.02.2007 № 20/07 Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 надана згода на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,49 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (літ.2Н-2), яка належить йому на праві власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням 16 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21.11.2007 № 232/07 пункт 14 рішення 11 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21.12.2007 № 20/07 скасовано, як не виконаний.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.02.2009 рішення 16 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21.11.2007 № 232/07 в частині скасування пункту 14 додатку рішення 11 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21.12.2007 № 20/07 визнано не чинним.

Рішенням 46 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 11.08.2010 № 198/10 у зв'язку із порушенням статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, відсутністю права власності на об'єкт нерухомого майна, для експлуатації та обслуговування якого надавалася згода на розробку проекту відведення земельної ділянки скасовано пункт 14 додатку до рішення 11 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 21.12.2007 "Про надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 21.02.2007 № 20/07 щодо Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6.

Рішенням 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25.02.2009 № 24/09 Релігійній громаді буддистів "Аджита" надана в оренду земельна ділянка площею 0,3050 га (яка є частиною земельної ділянки, на яку була надана згода ФОП ОСОБА_6 на розробку проекту відведення) строком до 01.10.2057 для експлуатації комплексу "Пагода" (договір оренди земельної ділянки від 09.09.2009 № 840966800103).

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили із того, що земельна ділянка загальною площею 0,1850 га по АДРЕСА_1 використовується Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень загальною площею 1089,5 кв.м. та самочинно побудованої нежитлової будівлі в порушення статей 125, 126 Земельного кодексу України без оформлення документів, які посвідчують право на земельну ділянку, в зв'язку з чим позивачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" (284-93-п) та рішення Харківської міської ради від 24.06.2009 № 130/09, яким затверджено та введено в дію Порядок визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю нараховані збитки у формі не отриманих доходів в сумі 179182,98 грн.

Касаційна інстанція не може погодитись із таким висновком з наступних підстав.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України (2768-14) .

За змістом статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 (284-93-п) , відшкодуванню підлягають неодержані доходи у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок, якщо вони обґрунтовані.

За загальними положеннями статті 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України.

Суди попередніх інстанцій на зазначені вимоги закону уваги не звернули та не надали правової оцінки діям відповідача, в тому числі, щодо виконання рішення 11 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 21.02.2007 № 20/07 стосовно строків і обов'язків виконання проекту відведення земельної ділянки, а також не надали правової оцінки діям позивача щодо вчинення заходів, спрямованих на уникнення збитків.

Також суди не звернули увагу на обставини, встановлені рішеннями судів у справах № 2а-97/09 (т.1, а.с.95-105), № 2а-4116/10, № 2а-149/11, № 2а-149/11/2027 (т.1, а.с.106-111), № 2011/2а-6/11 (т.1, а.с.131-143), № 2-а-518/08/2070 (т.2, а.с.54-65), № 820/830/13-а (т.2, а.с.66-70), № 2011/12714/12 2А/2011/1539/12 (т.2, а.с.71-75), № 22-а-1611/08 (т.2, а.с.76-79), № 643/16294/13-а (т.3, а.с.68-69).

Крім того, суди не врахували, що засади цивільно - правової відповідальності згідно пункту 20 статті 92 Конституції України визначаються виключно законами України, а також помилково цивільно - правові відносини щодо стягнення збитків ототожнили із порушенням правил підприємницької діяльності та не застосували норми права, які регулюють позовну давність.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Харківської області від 02.09.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 у справі № 922/1626/13 господарського суду Харківської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 задовольнити частково.