Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І. за участю представників: позивача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) відповідача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) третя особа не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Івано-Франківської міської асоціації адвокатів на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 у справі № 910/21077/13 Господарського суду міста Києва за позовом Івано-Франківської міської асоціації адвокатів до Івано-Франківської обласної ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Апеляційний суд Івано-Франківської області про спонукання укласти договір

31.10.2013 Івано-Франківська міська асоціація адвокатів звернулася до господарського суду з позовом про зобов'язання Івано-Франківську міську раду укласти з Івано-Франківською міською асоціацією адвокатів договір оренди частини нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 172,2 кв.м. по вул. Грюнвальдська, 11 в м. Івано-Франківську в редакції направленого відповідачу проекту договору оренди нерухомого майна, посилаючись на необхідність виконання приписів частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду майна" в частині мінімального строку, на який укладається договір оренди, та на положення укладеного договору оренди щодо підстав та порядку його продовження, порушення відповідачем порядку повідомлення про намір використати орендоване майно для власних потреб, визначеного частиною 3 статті 17 Закону України "Про оренду майна".

Відповідач відхилив позовні вимоги повністю, вказавши на відсутність передбачених законодавством підстав для визначення зазначеного у позові договору оренди як обов'язкового до укладення.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 (суддя Пінчук В.І.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 (судді: Пашкіна С.А., - головуючий, Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Івано-Франківська міська асоціація адвокатів подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову в даній справі, прийнявши нове рішення про задоволення позовних вимог. Касаційну скаргу обґрунтовано доводами про порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: господарські суди не виконали обов'язкові вказівки суду касаційної інстанції, не надали правової оцінки усім наведеним позивачем підставам позову, не обґрунтували мотиви, з яких не взято до уваги доводи позивача та надали перевагу доводам відповідача, не врахували порушення частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду майна" щодо строку повідомлення про намір використовувати орендоване майно для власних потреб; суди не застосували до договору оренди положення частини 3 статті 179 та частини 1 статті 187 Господарського кодексу України за змістом яких розглядаються в судовому порядку спори щодо укладення договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших встановлених законом випадках; суди не дослідили нормативно визначений порядок передачу в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

Відповідач не скористався правом на участь у судовому засіданні; у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи з мотивів законності та обґрунтованості рішень господарських судів попередніх інстанцій.

Позивач не забезпечив участь представника в судовому засіданні та надіслав телеграму про відкладення розгляду касаційної скарги у зв'язку з його зайнятістю в інших справах. Враховуючи, що участь представників в судовому засіданні не визначалася обов'язковою, а позивач не мотивував неможливість розгляду касаційної скарги без участі його представника, судова колегія не вбачає визначених статтею 77 Господарського процесуального кодексу України підстав для відкладення розгляду касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 листопада 2010 року Івано-Франківською обласною радою (орендодавець) та Івано-Франківською міською асоціацією адвокатів (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне користування частину приміщення першого поверху загальною площею 172,2 кв.м., яке знаходиться за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11. Пунктом 7.1. договору встановлено строк дії договору з 01.11.2010 по 01.11.2012. Факт передачі вищезазначеного приміщення підтверджується актом приймання-передачі від 01.11.2010, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що після закінчення дії цього договору, у тому числі в разі його припинення у зв'язку із відмовою орендодавця від договору в порядку статті 782 Цивільного кодексу України, або у випадку іншого розірвання, включаючи розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин (стаття 652 Цивільного кодексу України), набрання законної сили рішенням суду про визнання цього договору недійсним, неукладеним або про застосування наслідків нікчемної угоди, орендар повертає орендодавцеві об'єкт оренди за актом приймання-передачі у погоджений сторонами термін, але не пізніше як протягом 20-ти календарних днів із дня припинення дії договору. Підпунктом 7.6.1 договору оренди передбачено, що договір припиняється у випадку закінчення строку, на який його було укладено; підпунктом 7.8 визначено умови продовження договору оренди.

10.06.2011 Івано-Франківською обласною радою прийнято рішення № 166-6/2011 "Про порядок передачі в оренду майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області", яким врегульовано, зокрема, організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду (суборенду) майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. За змістом зазначеного порядку ініціатива щодо оренди майна може виходити від осіб, які можуть бути орендодавцями; пропозиції щодо оренди майна погоджуються з органом, уповноваженим управляти цим майном, який попередньо узгоджує таку передачу з балансоутримувачем майна.

Рішенням сесії Івано-Франківської обласної ради від 30.12.2011 № 391-12/2011 приміщення "Будинку правосуддя", що знаходиться за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, передано на баланс Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Судами також встановлено, що у відповідь на звернення позивача № 303 від 19.09.2012 відповідач листом № 14-198/1227/215 від 08.10.2012 повідомив про закінчення дії договору оренди, а також про передачу Будинку правосуддя на вул. Грюнвальдській, 11 у м. Івано-Франківську на виконання рішення обласної ради від 30.12.2011 № 391-12/2011 на баланс Апеляційного суду Івано-Франківської області, у зв'язку із чим Івано-Франківської міській асоціації адвокатів необхідно подати до обласної ради погодження балансоутримувача щодо продовження оренди приміщень.

Листом № 14-198/1323/215 від 31.10.2012 відповідач повідомив позивача, що, враховуючи відсутність погодження балансоутримувача та закінчення строку дії оренди нерухомого майна 01.11.2012, позитивно вирішити порушене питання продовження оренди приміщень першого поверху площею 172, 2 кв.м. Будинку правосуддя немає підстав, запропонувавши позивачу повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі не пізніше як протягом 20-ти календарних днів із дня припинення дії договору.

У відповідь на лист позивача № 346 від 16.11.2012 відповідач листом № 14-198/1402р/217 від 16.11.2012 повідомив, що об'єкт оренди не пропонуватиметься для передачі в оренду, а використовуватиметься балансоутримувачем Будинку правосуддя; одночасно запропоновано позивачу повернути орендоване приміщення за актом приймання-передачі не пізніше як протягом 20-ти календарних днів із дня припинення дії договору оренди нерухомого майна від 01.11.2010.

Позивач 14.06.2013 року направив на адресу відповідача заяву про укладення договору оренди на новий строк та проект договору оренди.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що строк дії Договору оренди від 01.11.2010 припинив свою дію 01.11.2012, підстави для його пролонгації відсутні, а сторонами нового договору не укладено, з урахуванням приписів частини 5 статті 16, підпункту 1 пункту "а" статті 29 і частини п'ятої статті 60 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", а також абзацу третього статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо здійснення повноважень орендодавця тільки за наявності рішення ради, відповідач за відсутності його вільного волевиявлення не може бути примушений до укладення договору оренди; обов'язки сторін відповідно до пункту 7.8 договору визначаються у взаємозв'язку з загальним положеннями законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Судова колегія зазначає, що правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України, статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною четвертою статті 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (435-15) .

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. З врахуванням частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, у разі закінчення строку, на який його було укладено. За частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічні положення містяться також в Цивільному кодексі України (435-15) , зокрема, відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. При цьому строк повідомлення про заперечення щодо продовження договору оренди не обмежений місяцем саме після закінчення дії договору, а заінтересована сторона може висловити своє волевиявлення і до закінчення строку дії договору оренди. У разі закінчення строку, на який було укладено договір оренди, за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Також відповідно до статті 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк; частиною 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника, про що орендаря слід повідомити письмово не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну дії договору. Тобто, вказана норма застосовується у випадку, якщо позивач має намір в подальшому здавати спірне приміщення в оренду та при наявності інших претендентів з рівними пропозиціями.

Судова колегія зазначає, що судами попередніх інстанцій вірно застосовано наведені вище положення чинного законодавства відповідно до встановлених ними обставин справи, що не можуть переоцінюватися на стадії касаційного провадження.

Також судова колегія зазначає, що судами вірно враховано приписи частини 5 статті 16, підпункту 1 пункту "а" статті 29 і частини п'ятої статті 60 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", а також абзацу третього статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" при вирішенні питання щодо укладення договору оренди в судовому порядку.

На виконання обов'язкових вказівок, викладених у постанові суду касаційної інстанції суд апеляційної інстанції розглянув та мотивовано відхилив доводи позивача щодо наявності підстав для укладення договору оренди на виконання пункту 7.8 договору оренди, що, на думку позивача, встановлює відповідний обов'язок орендодавця укласти договір, зазначивши, що вказаний обов'язок реалізовується в межах застосування законодавства, що регулює повноваження орендодавця щодо розпорядження належним йому майном; відповідні доводи касаційної скарги не ґрунтуються на змісті постанови апеляційної інстанції.

Посилаючись на порушення порядку реалізації переважного права орендаря на продовження договору оренди скаржник не навів доводів та доказів, з яких вбачалося б надання спірного майна в оренду іншій особі; натомість, порядок та умови припинення договору оренди в зв'язку зі закінченням строку дії договору, наслідки такого припинення судами досліджено повно та всебічно

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, вірно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій; підстав для скасування судових рішень з підстав, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Івано-Франківської міської асоціації адвокатів залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 у справі № 910/21077/13 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2014 залишити без змін.