Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л. за участю представників: приватного підприємства "Деметра" приватного акціонерного товариства "Пріоком" розглянув касаційну скаргу Окунєв І.С., Кравченко А.В., Бабич Д.М. Козак О.В., Матата Ю.М. приватного підприємства "Деметра" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09 грудня 2014 року у справі № 910/9388/14 господарського суду міста Києва за позовом приватного акціонерного товариства "Пріоком" до третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватного підприємства "Деметра" публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення 730 872, 00 грн. та розірвання договору

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.09.2014 р. (суддя Блажівська О.Є.) позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Деметра" на користь Приватного акціонерного товариства "Пріоком" 730 872 грн. 00 коп. авансового платежу, 15 835 грн. 44 коп. витрат по сплаті cудового збору.

Розірвано договір Створення дизайну Комплексу "Єдиний сайт" та розробка сценаріїв взаємодії користувачів з Комплексом "Єдиний сайт" від 20.08.2012 № 12/974С-49/В-21-08/12, укладений між Приватним акціонерним товариством "Пріоком" та Приватним підприємством "Деметра".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 р. (судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., Махальська Ю.Б.) рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2014 р. залишено без зміни.

Суди дійшли висновку про доведеність факту істотних порушень з боку відповідача умов договору створення дизайну Комплексу "Єдиний сайт" та розробка сценаріїв взаємодії користувачів з Комплексом "Єдиний сайт" від 20.08.2012 року № 12/974С-49/В-21-08/12 в частині неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, які дають підстави для його розірвання судом.

Відповідач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати, а в позові відмовити з підстав порушення норм ст.ст. 4-3, 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, а також з іншими порушеннями норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник доводить, що висновок суду про наявність з боку відповідача порушення умов договору № 12/974Є-49/В-21-08/12 від 20.08.2012 р. щодо строків надання послуг та їх якості необгрунтований, судом порушено ч. ч. 1, З ст. 221 ГК

України, ч. ч. 1,2 ст. 613 ЦК України, ч. 2 ст. 651 ЦК України, так як в порушення приписів ст. ст. 4-3, 43 ГПК України, суди належним чином не з'ясували обставини, які стосуються порядку надання та приймання послуг, визначеного п. н. 4.1 - 4.3 договору № 12/974С-49/В-21-08/12 від 20.08.2012 р., а саме чи пред'являлися та коли саме позивачем відповідачу зауваження до наданих послуг, чи взагалі є обґрунтованими зауваження позивача до наданих послуг, чи є недоліки послуг істотними; скаржник вважає, що договір № 12/974Є-49/В-21-08/12 від 20.08.2012 р. припинив свою дію 26.12.2013 р., тому вимоги позову про його розірвання після закінчення строку його дії задоволені неправомірно.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, приходить до висновку, що касаційні скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся про розірвання договору з підстав порушення термінів виконання календарного плану проекту та істотності порушень відповідачем щодо якості обумовленої договором роботи.

Судом встановлено, між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" - замовник, третя особа та Приватним акціонерним товариством "Пріоком" - виконавець, позивач був укладений договір № 11/974-25/807210-153-153 від 04.07.2011 року (далі - договір-1) відповідно до умов п. 2.1 якого з метою автоматизації бізнес-процесів обслуговування клієнтів ПАТ "Укртелеком" ПрАТ "Пріоком" відповідно до вихідних даних, наведених в додатку № 1 до договору-1 та Опису технічних рішень, наведених в додатку № 2 до договору-1 зобов'язується створити для ПАТ "Укртелеком" (замовника) Коплекс "Єдиний сайт" та надати послуги з його технічного супроводу, а замовник зобов'язується прийняти комплекс "Єдиний сайт" та надані послуги з його технічного супроводу та оплатити їх вартість.

На виконання зазначеного договору-1 між позивачем та відповідачем укладений договір створення дизайну Комплексу "Єдиний сайт" та розробка сценаріїв взаємодії користувачів з Комплексом "Єдиний сайт" від 20.08.2012 року № 12/974С-49/В-21-08/12 (далі - договір-2), відповідно до умов якого, з метою автоматизації бізнес-процесів обслуговування клієнтів відповідач - виконавець зобов'язується надати позивачу - замовнику послуги (п. 1.4 договору-2) у відповідності до Технічних вимог (додаток № 1 до договору-2) та передати вихідні матеріали та права власності на ці матеріали позивачу в повному обсязі. Позивач зобов'язується прийняти послуги і вчасно оплатити їх вартість у відповідності до умов, викладених у розділі 3 цього договору-2.

Позивач на виконання умов договору-2 сплатив на користь відповідача авансовий платіж в сумі 730872,00 грн., що складає 30% вартості Послуг за першим Етапом, що підтверджується платіжними дорученнями від 28.08.2012 року № 2477 на суму 629712,00 грн. та від 31.10.2012 року № 2724 на суму 101160,00 грн., завірені копії яких залучено до матеріалів справи.

Задовольняючи вимоги позову про стягнення з відповідача сплаченого авансу та розриваючи договір від 20.08.2012 року № 12/974С-49/В-21-08/12, суд виходив з мотивів доведення обставин порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо строків, оскільки послуги (роботи) передбачені договором ні у строки передбачені договором, ні станом на час звернення позивача з даним позовом до суду, зокрема, по Етапу 1, відпоівдач не виконав, неналежного виконання зобов'язань в частині їх якості.

Касаційна інстанція вважає висновки судів такими, що не ґрунтуються на виконанні вимог процесуального закону щодо всебічного та повного встановлення обставин справи, що мають значення для вирішення спору, такі висновки не відповідають правильному застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини з огляду на наступне.

Виходячи з норм ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, для з'ясування підстав розірвання договору в судовому порядку суду слід звернути увагу на наявність саме істотних порушень умов договору та з'ясувати відповідні обставини, що це підтверджують.

Заперечуючи проти вимог про розірвання договору відповідач стверджує про виконання роботи та передання її результату позивачу за односторонніми актами приймання-передачі.

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

З буквального тлумачення даних норм виходить, що за договором підряду для замовника перш за все має значення досягнення підрядчиком певного речового результату.

Згідно з вимогами ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином, законом передбачено можливість складання одностороннього акту, що спрямовано на захист інтересів підрядника, якщо замовник безпідставно відмовляється від належного оформлення прийняття виконаної роботи.

Як обумовлено п. 4.4 договору від 20.08.2012 року № 12/974С-49/В-21-08/12 замовник зобов'язується повернути виконавцю підписаний примірник акту наданих послуг протягом 5 календарних дів з моменту його отримання.

Відповідач на підтвердження факту виконання ним робіт посилається на те, що ним неодноразово надсилалися акти наданих послуг на підтвердження об'єму і вартості виконаних робіт, зокрема, враховуючи зауваження та побажання позивача щодо виконаних робіт.

При цьому, позивач заперечує належність виконання відповідачем обумовленої договором роботи, зазначаючи про виявлені недоліки, які виключають можливість використання результату робіт.

Судами не було взято до уваги заперечення відповідача щодо фактичного виконання роботи та передання її результату позивачу, зокрема, не з'ясовано характер і обсяг фактично виконаної роботи.

Суд касаційної інстанції в цьому контексті звертає увагу, що сам факт наявності деяких недоліків у виконаних роботах не може бути безумовною підставою для відмови від підписання актів і оплати робіт.

Одночасно, наявність акту приймання-передачі робіт, підписаного замовником, не перешкоджає позивачу заявити в суді заперечення щодо якості, об'єму і вартості робіт з одночасним представленням доказів обґрунтованості цих заперечень.

При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу, що за нормами ст.ст. 33, 34 ГПК України саме замовник повинен представити докази обґрунтованої відмови від підписання актів виконаних робіт.

Разом з тим, судом не встановлено обставин, що свідчать, що виявлені недоліки не можуть бути усунені підрядчиком або замовником, відповідні докази у справі відсутні.

Так само слід зазначити, що для розірвання договору в судовому порядку з заявлених підстав, що вказані в ст. 651 ЦК України, твердження про порушення строків виконання роботи не є достатньо.

З огляду на обов'язок замовника прийняти роботу або висловити обґрунтовані заперечення, враховуючи наведені норми законодавства та мотиви суду касаційної інстанції, судами належало надати оцінку причинам порушення строків виконання роботи, установити, який обсяг роботи виконано, а що залишилося невиконаним на момент звернення до суду, які наслідки для позивача потягло порушення строків виконання, не дослідити обставин наявності між сторонами суперечностей з приводу фактичного виконання роботи та її недоліків щодо чого між сторонами виникли суперечності, надати оцінки обставинам відмови позивача від прийняття результату роботи та чи не вплинуло це на порушення строків, надати оцінки обґрунтованості поведінки позивача.

Частиною четвертою статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що при виникненні між замовником і підрядчиком суперечки з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-якої із сторін повинна бути призначена експертиза.

Судові експертизи проводяться судом у випадках, порядку і по підставах, передбаченим процесуальним кодексом.

Таким чином, при з'ясуванні обставин та доказів, що підтверджують виявлення недоліків у виконаних підрядником роботах або завищення об'ємів цих робіт суду слід вирішити питання про призначення відповідної експертизи.

Зважаючи на викладене та вимоги ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення попередніх судових інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 03.09.2014 р. у справі № 910/9388/14 господарського суду міста Києва скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.