Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Палій В.В. (доповідач)

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь", м. Москва Російська Федерація,

на рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2014

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2015

у справі № 910/18523/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (далі -ТОВ "Маша і Мєдвєдь"), м. Москва Російська Федерація,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Миг Трейд" (далі - ТОВ "Миг Трейд"), м. Київ,

про захист авторського права.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ "Маша і Мєдвєдь" - Сушко В.С. - предст. (дов. від 23.12.2014)

ТОВ "Миг Трейд" - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ТОВ "Маша і Мєдвєдь" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Миг Трейд" про стягнення 36 540,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2014 у справі № 910/18523/14 (суддя Гумега О.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 (судді Гарник Л.Л. -головуючий, Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.), задоволенні позову відмовлено, з посиланням на недоведеність позивачем факту здійснення відповідачем реалізації товару з порушенням виключних майнових авторських прав позивача.

ТОВ "Маша і Мєдвєдь", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові акти попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника ТОВ "Маша і Мєдвєдь", Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- на підставі договору від 08.06.2010 № 010601-МиМ, який укладений позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю "Студія "АНИМАККОРД", позивач набув виключні майнові авторські права на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша і Мєдвєдь" (серії 1-8) та його складові частини, які можуть використовуватися самостійно - персонажі "Маша", "Мєдвєдь", "Вовк".

- 29.08.2014 в магазині, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Якуба Коласа, 25, відповідачем здійснено продаж товару за кодом 136327 - дошка магнітна "Маша і Міша", що підтверджується фіскальним чеком;

- на підтвердження факту придбання даного товару, позивачем надано диск відеофіксації (відеозапис);

- за твердженням позивача, на придбаному ним товарі містяться зображення персонажів "Маша", "Мєдвєдь" та "Вовк" з мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь";

- за твердженням відповідача, за кодом 136327 ним було реалізовано товар (дошка), на якому містяться зображення ведмедя і дівчинки з пиріжками, які не є персонажами "Маша", "Мєдвєдь" або "Вовк" з мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь".

Причиною виникнення спору у даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача 36 540,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача на складові частини аудіовізуального твору, які можуть використовуватися самостійно - персонажі "Маша", "Мєдвєдь", "Вовк".

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляються авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані

За змістом статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 31- 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права": право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку; використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", за яке згідно з пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності позивачем факту реалізації відповідачем товару з порушенням авторських прав позивача (не прийнято як належні докази реалізації товару з використанням персонажів "Маша", "Мєдвєдь", "Вовк" з мультиплікаційного серіалу "Маша і Мєдвєдь" фіскальний чек та відеозапис).

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною першою статті 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиливши подані позивачем докази на підтвердження реалізації відповідачем спірного товару, суди попередніх інстанцій не навели приписів законодавства, яким вони, на їх думку, не відповідають; не зазначили докази відповідача на їх спростування та не надали оцінку згаданим доказам у сукупності з іншими обставинами справи.

Відхиляючи як належний доказ запис фіксації, суди жодним чином не обґрунтували, як розміщення товару на полицях магазину (заставленість даного товару іншими товарами) впливає на факт його реалізації, а також яким чином на оцінку даного запису фіксації впливає застосування позивачем додаткових технічних засобів, а саме мобільного телефону.

Таким чином, господарські суди першої та апеляційної інстанцій припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, пов'язані з фактом реалізації спірного товару відповідачем, дати їм, доводам сторін та поданим доказам належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2015 зі справи № 910/18523/14 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.