Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Добролюбової Т.В., суддів Гоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач) розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз 2007" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 у справі № 910/15237/14 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз 2007" до Державного підприємства "Держекоінвест" за участю Прокуратури міста Києва про стягнення 966 271,01 грн.

Згідно з Розпорядженням Вищого господарського суду України № 03-05/318 від 05 березня 2015 року для розгляду касаційної скарги у цій справі сформовано колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. (головуючого), Гоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач).

за участю представників сторін від:

прокуратури: Боднарчук В.М. (посв. № 023013),

позивача: Новікова В.О. (дов. від 27.01.2015),

відповідача: Чорна О.В. (дов. від 04.03.2015)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз 2007" звернулося з позовом до Державного підприємства "Держекоінвест" про стягнення 966 271,01 грн. заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 547/11 від 23.08.2012 про закупівлю робіт за держані кошти в частині повної оплати виконаних позивачем робіт. При цьому позивач посилався на приписи статей 525, 526, 530, 610, 629, 837 Цивільного кодексу України (435-15) , статті 173 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2014, ухваленим суддею Сташків Р.Б., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи порушення відповідачем зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт за договором. Водночас суд дійшов висновку про те, що відсутність бюджетного фінансування, на що відповідач посилався, як на підставу для відмови у позові, не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку з оплати виконаних робіт. При цьому суд керувався приписами статей 617, 854 Цивільного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. - головуючого, Ропій Л.М., Рябухи В.І., постановою від 24.12.2014 за апеляційною скаргою заступника прокурора міста Києва перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. Вмотивовуючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з обставин укладення сторонами 31.12.2013 додаткової угоди № 6 до договору, за умовами якої розрахунки щодо заявленого до стягнення боргу будуть здійснюватись в 2014 році після отримання кошторисних призначень та коштів на реєстраційний рахунок замовника. З огляду на що, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача на отримання плати за виконані роботи на дату винесення постанови. При цьому апеляційний суд керувався приписами статей 254, 525, 526, 626, 837 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз 2007" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування апеляційним судом доведеності матеріалами справи наявності спірного боргу та визнання його відповідачем. Водночас скаржник зазначає про те, що укладення сторонами додаткової угоди № 6 було зумовлено необхідністю включення в 2014 поточний рік дебіторської заборгованості відповідача, як бюджетної організації, оскільки поточна дебіторська заборгованість не переноситься в наступний бюджетний рік. При цьому скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів статей 3, 43 Бюджетного кодексу України, статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Державного підприємства "Держекоінвест" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу позивача без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення прокурора та представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз 2007" (підрядник) та Державним підприємством "Держекоінвест" (замовник) укладено договір про закупівлю за державні кошти № 547/11, за умовами якого підрядник прийняв на себе зобов'язання на власний ризик, своїми та залученими силами, засобами та закупленими матеріальними ресурсами виконати роботи з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери у Тернопільській області та здати закінчені роботи в порядку і строк, встановлений цим договором, а замовник - прийняти закінчені роботи і оплатити їх. Відповідно до пункту 2.1. договору договірна тверда загальна ціна робіт становить 17 519 114,45 грн. (у т.ч. ПДВ). В пункті 2.2. договору сторонами погоджено, що джерелом фінансування є кошти Державного бюджету України за КПКВК 6351020 "Державна підтримка заходів, спрямованих на зменшення обсягів викидів (збільшення абсорбції) парникових газів, у тому числі на утеплення приміщень закладів соціального забезпечення, розвиток міжнародного співробітництва з питань зміни клімату", КЕКВ 2410. Відповідно до пункту 3.3. договору виконання позивачем робіт оформлюється актами приймання будівельних робіт (складеними за формою № КБ-2в "Акт приймання будівельних робіт) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (складеними за формою № КБ-3). Судами також установлено та не заперечувалося сторонами, що на виконання умов договору позивач виконав роботи на загальну суму 15 826 859,38 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт № КБ-3 та актами приймання виконаних будівельних робіт. Установлено судами і те, що відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався частково в сумі 14 860 588,37 грн., а відтак неоплаченими залишились роботи на загальну суму 966 271,01 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз 2007" про стягнення з Державного підприємства "Держекоінвест" 966 271,01 грн. заборгованості за виконані роботи відповідно до договору підряду. Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною другою статті 193 цього Кодексу передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Параграфом 1 Глави 61 Цивільного кодексу України (435-15) унормовано загальні положення про підряд. Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до приписів статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Статтею 629 цього ж Кодексу унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши обставини і зібрані у справі докази, апеляційний господарський суд установив, що між сторонами у справі було укладено додаткову угоду № 6 від 31.12.2013 до договору, за умовами якої розрахунки за виконані роботи згідно з довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за 2013 рік на спірну суму в розмірі 966 271,01 грн. в т.ч. ПДВ у сумі 161 045,16 грн., будуть здійснюватись в 2014 році після отримання кошторисних призначень та коштів на реєстраційний рахунок замовника. Відповідно до статей 251, 252, 254 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. При цьому колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про те, що з урахуванням умов укладеної сторонами додаткової угоди, термін виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати спірних робіт визначений у 2014 році, а отже він спливає в останній день останнього місяця 2014 року. Відтак, установивши те, що станом на дату звернення позивача до суду з позовом, на дату винесення судом першої інстанції рішення у цій справі, та на дату винесення постанови апеляційним судом, строк виконання відповідачем свого обов'язку з оплати спірних робіт не сплив, апеляційний суд дійшов до правомірного висновку щодо непорушення права позивача на отримання плати за виконані роботи. За таких обставин висновок апеляційного суду про відмову у позові визнається правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз 2007" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 у справі № 910/15237/14 Господарського суду міста Києва залишити без змін.