Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів: Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Поляк О.І., Сибіги О.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс. Капітал" на постанову від 10.09.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі Господарського суду міста Києва № 910/4883/15-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс. Капітал" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 10235,49 грн, за участю представників: позивача - Мунька О.М. відповідача - Давиденко Ю.К.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2015 (суддя Сташків Р.Б.) у справі № 910/4883/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2015 (колегія суддів у складі головуючого судді Шапрана В.В., суддів: Андрієнка В.В., Буравльова С.І.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс. Капітал" (далі - позивач) до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - відповідач) про стягнення 10235,49 грн регламентної виплати за рахунок коштів фонду захисту потерпілих.

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 39, 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що ним належним чином доведені обставини, з якими приписи Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) пов'язують можливість відшкодування відповідачем спірної грошової суми за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, зокрема, щодо відсутності коштів страховика, якого визнано банкрутом рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 5011-46/12625-2012, у зв'язку з чим, вказуючи на ненадання попередніми судовими інстанціями належної правової оцінки поданим ним доказам на підтвердження таких обставин, зазначає про передчасність висновків судів відносно відмови в позові.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти її задоволення.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 13.11.2015 № 03-052047, у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Бакуліної С.В., для розгляду касаційної скарги у справі № 910/4883/15-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Грейц К.В. (доповідач), судді Поляк О.І., Сибіга О.М.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що на підставі полісу № АА/0082353 обов'язкового страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору 1) від 12.04.2011, внаслідок настання 02.10.2011 страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, у Закритого акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" (Приватне акціонерне товариство "Українська екологічна страхова компанія" - правонаступник) виник обов'язок з відшкодування шкоди, завданої застрахованим автомобілем, потерпілій особі - ОСОБА_6.

За наслідками вказаного страхового випадку, за вимогою потерпілої особи № 3912 від 17.10.2011, страховою компанією складено страховий акт № 11-11/2546, на підставі якого остання після визнання ДТП страховим випадком зобов'язувалась виплатити потерпілій особі (ОСОБА_6.) страхове відшкодування в загальній сумі 10235,49грн.

06.07.2012 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (цесіонарій) та ОСОБА_6 (цедент) укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, відповідно до якого ОСОБА_6 відступив на користь ФОП ОСОБА_7 усі права вимоги до страхової компанії, що виникли на підставі вказаної вище страхової події, тобто право вимоги страхового відшкодування за полісом № АА/0082353 у сумі 10235,49 грн.

Надалі, 07.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркс Капітал" (фактор) та ФОП ОСОБА_7 (клієнт) укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 2/07-08/2012, за умовами якого фактор придбав у клієнта права вимоги за грошовими зобов'язаннями до Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" в зв'язку із нездійсненням останнім відшкодування шкоди, завданої клієнту внаслідок ДТП, а саме - право вимоги страхового відшкодування за полісом № АА/0082353 у сумі 10235,49 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.09.2012 порушене провадження по справі № 5011-46/12625-2012 про банкрутство ПАТ "Українська екологічна страхова компанія", а ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2013 у цій справі затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія", до якого включено ТОВ "Маркс. Капітал" як кредитора першої черги на суму 1644182,94 грн за 116-ти договорами факторингу, в т.ч. за договором № 2/07-08/2012 від 07.08.2012 в сумі 10235,49 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 у вказаній вище справі, Приватне акціонерне товариство "Українська екологічна страхова компанія" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Зазначаючи про те, що постановою Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 засвідчено обставини відсутності у Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" майна або інших активів, за рахунок яких можливо було б виконати зобов'язання страхової компанії перед її кредиторами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс. Капітал" звернулось до господарського суду з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення з останнього суми невиплаченого страховою компанією відшкодування за полісом № АА/0082353 на підставі підпункту "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що сама лише постанова суду про визнання боржника банкрутом автоматично не означає відсутність у нього майна та активів, оскільки такі обставини повинні підтверджуватись затвердженими ухвалою господарського суду звітом ліквідатора і ліквідаційним балансом, складеними за результатами проведення комплексу дій щодо пошуку, інвентаризації, оцінки майна боржника та задоволення вимог кредиторів в порядку черговості, у зв'язку з чим обставини недостатності коштів та майна страхової компанії, яка визнана банкрутом, для виконання нею своїх зобов'язань перед позивачем за полісом № АА/0082353 у повному обсязі визнані судами не доведеними позивачем, що дає підстави для висновку про передчасність заявленого позову та відмови в його задоволенні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 20.3 статті 20 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ.

Відповідно до пункту 39.1 та підпункту 39.2.1 статті 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Основними завданнями МТСБУ, серед іншого, є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Згідно з підпунктом "ґ" пункту 41.1 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Наслідки визнання боржника банкрутом визначено статтею 38 цього Закону, пунктами 2 та 9 частини першої якого, зокрема, встановлено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав, а виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом (розділ Ш "Ліквідаційна процедура").

В силу положень частини першої та другої статті 41 вказаного Закону задоволення вимог кредиторів боржника забезпечує ліквідатор у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

За приписами частин першої-третьої статті 46 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого, зокрема, додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

Правовий аналіз наведених вище положень Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) у свідчить про те, що факт відсутності майнових активів у визнаного банкрутом боржника та неможливість у зв'язку із цим здійснити розрахунок за його зобов'язаннями засвідчується після завершення ліквідаційної процедури і може підтверджуватись затвердженими ухвалою господарського суду звітом ліквідатора та ліквідаційним балансом, складеними за результатами проведення комплексу дій щодо пошуку, інвентаризації, оцінки майна боржника та задоволення вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної статтею 45 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідаційна процедура страхової компанії не закінчена, на час вирішення спору у даній справі ліквідатором здійснювалися заходи щодо пошуку та акумулювання грошових коштів, з яких частково задоволено вимоги кредиторів товариства банкрута, що підтверджуються звітами ліквідатора - Стецини І.В. від 06.11.2014 та від 18.02.2015.

Крім того, вказані обставини підтверджуються листом ліквідатора від 08.05.2015, наданим на запити позивача б/н від 02.04.2015 та від 03.04.2015, за змістом якого ліквідатором здійснюються заходи щодо виявлення та розподілу вже виявленої ліквідаційної маси в порядку встановленої законом черговості відповідно до затвердженого ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2013 у справі № 5011-46/12625-2012 реєстру кредиторів страхової компанії. Враховуючи, що тривають заходи щодо виявлення ліквідаційної маси, звіт та ліквідаційний баланс не затверджені, визначити розмір ліквідаційної маси та виявлених активів, надати інформацію про наявність грошових коштів та майна для задоволення майнових вимог позивача є неможливим.

Відтак, враховуючи, що на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях, до затвердження ухвалою господарського суду звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу, складених за результатами проведення комплексу дій щодо пошуку, інвентаризації, оцінки майна боржника, неможливо встановити обставини спроможності/неспроможності виконання підприємством боржником своїх зобов'язань перед позивачем за рахунок власних коштів або майна, висновки попередніх судових інстанцій про відсутність, на даний час, підстав для стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України страхового відшкодування за полісом № АА/0082353 в сумі 10235,49грн, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс. Капітал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2015 у справі Господарського суду міста Києва № 910/4883/15-г залишити без змін.