921/1196/14-г/6 Про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна та зобов`язання повернути нерухоме майно - 17.11.2015 Прийняття

АП "НИВА" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА" та ОСОБА_2 (з урахуванням уточнених позовних вимог від 07.11.2014) про визнання недійсними: договору купівлі-продажу від 03.02.2014, який укладений між ПАП "МЕДОБОРИ" та ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА" (реєстраційний номер 592), договору купівлі-продажу від 13.02.2014, який укладений між ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА" та ОСОБА_2 (реєстраційний номер 239); зобов'язання відповідачів повернути позивачу, як законному власнику, будівлі та споруди площею 12 466,4 кв. м, які розташовані на земельній ділянці площею 3,1 га по АДРЕСА_1, що незаконно відчужені згідно оспорюваних договорів.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 27.11.2014 у справі № 921/1196/14-г/6 вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони відповідачам вчиняти дії по відчуженню, демонтажу чи реконструкції будівель і споруд загальною площею 7345,60 кв.м, які розташовані на земельній ділянці площею 3,1 га по АДРЕСА_1

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 13.01.2015 у справі № 921/1196/14-г/6 (суддя Шумський І.П.) припинено провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 13.02.2014, який укладений між ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА" і ОСОБА_2 та про спонукання ОСОБА_2 повернути позивачу частину нерухомого майна із загальної площі 12 466,4 кв.м по АДРЕСА_1; відмовлено у задоволенні позовних вимог, які пред'явлені до ПАП "МЕДОБОРИ" та ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.02.2014 та про спонукання повернути позивачу частину нерухомого майна із загальної площі 12 466,4 кв.м по АДРЕСА_1. Скасовано ухвалу від 27.11.2014 зі справи № 921/1196/14-г/6 про забезпечення позову.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 (судді Зварич О.В. -головуючий, Кузь В.Л., Хабіб М.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у задоволення позовних вимог, які пред'явлені до ПАП "МЕДОБОРИ" та ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.02.2014; спонукання повернути позивачу частину нерухомого майна із загальної площі 12 466,4 кв.м по АДРЕСА_1 та в частині скасування ухвали від 27.11.2014 зі справи № 921/1196/14-г/6 про забезпечення позову. Прийнято у скасованій частині нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 03.02.2014, який укладений між ПАП "МЕДОБОРИ" та ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА" (реєстраційний номер 592); зобов'язано ПАП "МЕДОБОРИ" та ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА" повернути позивачу будівлі та споруди площею 6584,5 кв.м, а саме: А - адміністративний будинок пл.488,6 кв.м; Б - гаражі пл. 591,8 кв.м; В - гараж-котельня пл. 864,0 кв.м; Д - млин пл. 2927,9 кв.м; Е - склад пл. 1390,0 кв.м; З - прохідна пл. 149,3 кв.м; К - вагова пл. 32,7 кв.м; Л- цех пл. 101,7 кв.м; М - сарай пл. 38,5 кв.м; 1 - огорожа з плит 777,1 м.п., які розташовані на земельній ділянці площею 3,1 га по АДРЕСА_1. У решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України (з урахуванням доповнення до касаційної скарги) ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваного судового акта з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу АП "НИВА" просило залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 23.01.2006 ТОВ "Інформаційно-аналітична група "Аукціон" проведено відкриті торги з продажу майна ВАТ "Укрволгатехсервіс" (банкрута) - будівель та споруд загальною площею 7345,6 кв.м, в т. ч.: адміністративний будинок (літера "А") загальною площею 488,6 кв.м, гаражі (літера "Б") загальною площею 591,8 кв.м, гараж-котельня (літера "В") загальною площею 864,0 кв.м, склад (літера "Г") загальною площею 761,1 кв.м, млин (літера "Д") загальною площею 2927,9кв.м, склад (літера "Е") загальною площею 1390,0 кв.м, прохідна (літера "З") загальною площею 149,3 кв.м, приміщення ваги (літера "К") загальною площею 32,7кв.м, цех (літера "Л") загальною площею 101,7 кв.м, сарай (літера "М") загальною площею 38,5 кв.м та огорожа (літера 1), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно протоколу від 23.01.2006 № 1 переможцем торгів визнано ПАП "МЕДОБОРИ".

- за результатами вказаних торгів 07.02.2006 ВАТ "Укрволгатехсервіс" як продавцем та ПАП "МЕДОБОРИ" як покупцем укладено договір купівлі-продажу вищевказаного майна, який посвідчений приватним нотаріусом Гусятинського районного нотаріального округу Тернопільської області Ціцінським І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 191;

- рішенням господарського суду Тернопільської області від 04.09.2008 зі справи № 3/162-2820 (1/24-1759), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.12.2008 визнано договір купівлі-продажу від 07.02.2006 таким, що укладений відповідно до вимог чинного законодавства України; визнано за ПАП "МЕДОБОРИ" право власності на нерухоме майно: адміністративний будинок (літера "А") загальною площею 488,6 кв.м, гаражі (літера "Б") загальною площею 591,8 кв.м, гараж-котельню (літера "В") загальною площею 864,0 кв.м, склад (літера "Г") загальною площею 761,1 кв.м, млин (літера "Д") загальною площею 2927,9 кв.м, склад (літера "Е") загальною площею 1390,0 кв.м, прохідна (літера "З") загальною площею 149,3 кв.м, приміщення ваги (літера "К") загальною площею 32,7кв.м, цех (літера "Л") загальною площею 101,7 кв.м, сарай (літера "М") загальною площею 38,5 кв.м та огорожа (літера 1), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язано АП "НИВА" не чинити ПАП "МЕДОБОРИ" перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні вказаним майном. У задоволенні зустрічного позову АП "НИВА" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.02.2006 та про спонукання ПАП "МЕДОБОРИ" не чинити АП "НИВА" перешкоди у користуванні та розпорядженні спірним майном відмовлено.

- постановою Вищого господарського суду України від 03.09.2009 зі справи № 3/162-2820 (1/24-1759) судові акти попередніх інстанцій змінено в частині первісної вимоги про визнання договору купівлі-продажу від 07.02.2006 таким, що укладений відповідно до вимог чинного законодавства України. У цій частині провадження у справі припинено. В іншій частині судові акти попередніх інстанцій залишено без змін;

- рішенням господарського суду Тернопільської області від 10.01.2011 у справі № 15/3-87, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2011 у позові АП "НИВА" до ПАП "МЕДОБОРИ", ТОВ "Інформаційно - аналітична група "Аукціон" та ВАТ "Укрволгатехсервіс" про визнання недійсними торгів з продажу майна ВАТ "Укрволгатехсервіс" від 23.01.2006 (будівель та споруд загальною площею 7345,6 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1) відмовлено. За наслідками перегляду рішення господарського суду Тернопільської області від 10.01.2011 у справі № 15/3-87 за нововиявленими обтавинами, ухвалою господарського суду Тернопільської області від 16.11.2011, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2012, рішення господарського суду Тернопільської області від 10.01.2011 у зазначеній справі залишено без змін;

- постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12.10.2011 у справі № 2а-3768/11р, яка залишена без змін ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 та Вищого адміністративного суду України від 26.02.2013, позов громадянки ОСОБА_11 до Виконавчого комітету Хоростківської міської ради та Гусятинського РК БТІ задоволено; визнано недійсним та скасовано рішення Виконавчого комітету Хоростківської міської ради від 13.09.2005 № 133 "Про оформлення права власності на будівлі та споруди за ВАТ "Укрволгатехсервіс", балансоутримувач: структурний підрозділ АП "НИВА"; скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, видане виконкомом Хоростківської міської ради 26.09.2005, зареєстроване Гусятинським РК БТІ 29.09.2005 № 12181587;

- АП "НИВА" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до ВАТ "Укрволгатехсервіс" та ПАП "МЕДОБОРИ" про визнання недійсними та скасування результатів торгів з продажу майна ВАТ "Укрволгатехсервіс", оформлених протоколом № 1 від 23.01.2006; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.02.2006 та свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 виданого 26.09.2005.

- рішенням господарського суду Тернопільської області від 16.08.2013 у справі №921/621/13-г/17 у задоволенні позову АП "НИВА" відмовлено. Припинено провадження у справі в частині вимог до ВАТ "Укрволгатехсервіс", у зв'язку із його ліквідацією;

- постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2013, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.07.2014, скасовано рішення господарського суду Тернопільської області від 16.08.2013 у справі № 921/621/13-г/17 в частині відмови в позові до відповідача - ПАП "МЕДОБОРИ". В цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсними результати торгів з продажу майна ВАТ "Укрволгатехсервіс", оформлених протоколом №1 від 23.01.2006р. та договір купівлі-продажу від 07.02.2006, посвідчений приватним нотаріусом Гусятиського районного нотаріального округу Ціцінським І.В., зареєстрований у реєстрі під № 191. В іншій частині рішення господарського суду Тернопільської області залишено без змін;

- рішенням господарського суду Тернопільської області від 03.07.2014 у справі № 921/382/14-г/14, яке набрало законної сили, задоволено позов АП "НИВА" та зобов'язано ПАП "МЕДОБОРИ" усунути перешкоди у користуванні АП "НИВА" будівлями та спорудами площею 12 466,4 кв.м, а саме: службовим приміщенням (лабораторією) під літерою А площею 206,7 кв.м, лабораторією під літерою а площею 44,3 кв.м, гаражем-складом під літерою Б площею 50,6 кв.м, гаражем-котельнею під літерою В площею 693 кв.м, виробничим приміщенням під літерою Г площею 644,9 кв.м, млином під літерою Д площею 5237,6 кв.м, сушкою під літерою Є площею 98,9 кв.м., соговим складом під літерою Е площею 5265,4 кв.м, магазином під літерою М площею 35 кв.м, прохідною під літерою З площею 20 кв.м, ваговою під літерою К площею 32,7 кв.м та огорожею з бетонних плит по периметру довжиною 777,2 м.п з двома металевими воротами, які розташовані на земельній ділянці площею 3,1 га за адресою: АДРЕСА_1, шляхом їх звільнення;

- 03.02.2014 ПАП "МЕДОБОРИ" як продавцем та ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА" як покупцем укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу (реєстраційний номер 592), за умовами якого продавець зобов'язується передати за оплату, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити належні продавцю будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 7345,6 кв. м, на земельній ділянці площею 3,13 га, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2. Предмет договору, що відчужується належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Гусятинського районного нотаріального округу Тернопільської області Ціцінським І.В. 07.02.2006, зареєстрований в реєстрі за № 191. Право власності на предмет договору зареєстровано за продавцем Гусятинським РК БТІ 12.04.2006, реєстраційний номер 12181587, номер запису 2026 в книзі 11 (п. 1.2 договору).

- згідно з пунктами 2.2, 2.3 Договору (реєстраційний номер 592) покупець зобов'язаний внести 1 580 000,00 грн. за придбане майно протягом 25 календарних днів з моменту укладення нотаріального посвідчення даного договору, шляхом безготівкового перерахування всієї суми з свого рахунку на рахунок продавця.

- відповідно до пункту 3.2 Договору (реєстраційний номер 592) передача майна продавцем і прийняття об'єкта покупцем посвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.

- у відповідності до акту прийому передачі від 05.02.2014 до договору купівлі-продажу від 03.02.2014 ПАП "МЕДОБОРИ" передало, а ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА" прийняло будівлі та споруди загальною площею 7345,6 кв.м вартістю 1 580 000,00 грн., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1;

- 13.02.2014 ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА" як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем укладено нотаріально посвідчений договір купівлі продажу (реєстраційний номер 239), за умовами якого продавець передає у власність покупця 10/100 частини від будівель та споруд по АДРЕСА_1, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього обумовлену грошову суму. Нерухоме майно, яке відчужується за даним договором має наступні характеристики: склад під літерою "І", площа - 761,1 кв.м. Предмет договору знаходиться на земельній ділянці площею 3,13 га, кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_2;

- в пункті 2.1 договору (реєстраційний номер 239) зазначено, що продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за суму 181 420,00 грн., які покупець зобов'язується перерахувати на рахунок продавця протягом одного дня з дня нотаріального посвідчення даного договору;

- згідно даних з державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна право власності на будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 90/100 зареєстровано за ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА"; власником частки 10/100 зазначеного майна є ОСОБА_2

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними договору купівлі-продажу від 03.02.2014 (реєстраційний номер 592), який укладений між ПАП "МЕДОБОРИ" та ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА", договору купівлі-продажу від 13.02.2014 (реєстраційний номер 239), який укладений між ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА" та ОСОБА_2; спонукання відповідачів повернути позивачу, як законному власнику, будівлі та споруди площею 12 466,4 кв. м, які розташовані на земельній ділянці площею 3,1 га по АДРЕСА_1, що незаконно відчужені згідно оспорюваних договорів.

Згідно з приписами статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

У відповідності до статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що оспорюваний правочин - договір купівлі-продажу від 13.02.2014 (реєстраційний номер 239), укладений між ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА" та ОСОБА_2, який не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, правомірно припинили провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, в частині вимог про визнання недійсним наведеного договору та спонукання ОСОБА_2 повернути позивачу частину нерухомого майна із загальної площі 12 466,4 кв.м по АДРЕСА_1.

Щодо вирішення судами попередніх інстанцій спору в частині вимог, пред'явлених позивачем до ПАП "МЕДОБОРИ" та ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.02.2014 (реєстраційний номер 592) та про спонукання ПАП "МЕДОБОРИ" і ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА" повернути позивачу частину нерухомого майна із загальної площі 12 466,4 кв.м по АДРЕСА_1, Вищий господарський суд України зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 ЦК України.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Статтею 216 ЦК України передбачено загальні наслідки недійсності правочину - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України такий правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

Виходячи зі змісту частини першої статті 216 ЦК України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину.

Реституція як спосіб захисту цивільного права застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена лише стороні недійсного правочину.

Разом із тим згідно з частиною третьою статті 216 ЦК України загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. ЦК України (435-15) передбачено засади захисту права власності. Зокрема, статтею 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння (віндикація).

Відповідно до положень статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього за умови, якщо згідно із статтею 388 ЦК України майно не може бути витребувано у нього.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речево- правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо: майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Оскільки добросовісне набуття у розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком правочину, укладеного з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна із незаконного володіння.

Право власності дійсного власника при цьому презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У речево - правових відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Аналогічну праву позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 11.12.2012 року у справі № 65гс12, від 29.04.2015 у справі № 903/134/13-г.

Таким чином, згідно з положеннями зазначених норм права власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

За наведених обставин, місцевий господарський суд, на відміну від апеляційного господарського суду, встановивши, що між сторонами спору відсутні зобов'язально - правові відносини, а виникли відносини речево- правового характеру; врахувавши, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна і позивачем, у даному випадку, обрано невірний спосіб захисту, правомірно відмовив позивачу в задоволенні позову в частині вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.02.2014 (реєстраційний номер 592), який укладений між ПАП "МЕДОБОРИ" та ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА" щодо спірного майна.

Вимогу про зобов'язання відповідачів повернути позивачу спірне нерухоме майно обґрунтовано з посиланням на приписи статей 387 та 388 ЦК України.

Для застосування приписів статті 387 ЦК України необхідною умовою є доведення позивачем насамперед того факту, що позивач є власником нерухомого майна. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача. Позов про витребування майна на підставі статті 387 ЦК України підлягає задоволенню у випадку, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному володінні іншої особи, залишається право на це майно (таке право власності повинно існувати на момент звернення з позовом до суду, а не виникати на підставі судового рішення).

При цьому необхідно враховувати, що будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до приписів частини третьої статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Суди попередніх інстанцій у вирішенні даного спору виходили з того, що власником спірного майна є саме позивач, не зазначивши при цьому на підставі чого суди дійшли до такого висновку (чи була така обставина однозначно встановлена іншим судом і є такою, що має преюдиціальне значення у даній справі, яким саме судом була встановлена відповідна обставина, якщо останнє мало місце, або, якщо іншим судом така обставина однозначно не встановлювалася, якими доказами підтверджується право власності позивача на відповідне майно з урахуванням приписів законодавства, яким було врегульовано питання набуття права власності на нерухоме майно момент його виникнення).

Судами також не враховано, що витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем. Питання ж оплатності (безоплатності) набуття спірного майна набувачем залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій.

Крім того, зобов'язуючи ПАП "МЕДОБОРИ" та ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА" повернути позивачу спірне майно, суд апеляційної інстанції тим самим не визначився, хто саме із зазначених осіб є останнім набувачем такого майна та в чиєму саме володінні таке майно знаходиться.

Зазначаючи про те, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є похідною від вимоги про визнання договору недійсним, суд апеляційної інстанції не врахував підстави позову в частині вимоги про повернення майна позивачу та залишив поза увагою, що похідною від вимоги про визнання договору недійсним може бути вимога про застосування реституції (з посиланням на приписи статті 216 ЦК України), а не вимога про повернення майна (витребування майна з чужого незаконного володіння з посиланням на приписи статей 387, 388 ЦК України).

Посилання ж суду першої інстанції на відсутність у ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА" майна за адресою: АДРЕСА_1 є певною мірою декларативним та таким, що не відповідає обставинам справи (з урахуванням того, що згідно уточнених позовних вимог від 07.11.2014, у межах яких вирішувався спір, предметом спору за віндикаційною вимогою є майно, яке відчужене згідно оспорених позивачем договорів, зокрема, на користь ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА". Тобто, перелік такого майна підлягав встановленню у відповідності до переліку, наведеного у договорах, у залежності від чого підлягали встановленню обставини щодо особи, у якої таке майно фактично знаходиться на момент вирішення спору). Що ж стосується посилання суду першої інстанції на перелік майна, який наведено у клопотанні позивача від 20.11.2014 та вирішення судом спору за віндикаційною вимогою саме щодо наведеного майна, то з урахуванням того, що дане клопотання стосувалося питання вжиття заходів забезпечення позову і перелік наведеного у ньому майна зазначений виключно у викладенні обставин, які пов'язані з хронологією певних подій, починаючи з 2005 року, суд першої інстанції безпідставно ухилився від розгляду тих позовних вимог в частині віндикаційного позову, які викладені позивачем у заяві про уточнення позовних вимог від 07.11.2014).

Не встановивши, таким чином, обставин, які являють собою істотні складові предмета доказування в даній справі в частині вимоги, пред'явленої до ПАП "МЕДОБОРИ" та ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА" про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (частина друга статті 111-5 ГПК України).

Відповідно до статті 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції в частині вирішення спору про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння ПАП "МЕДОБОРИ" та ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА", під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір у переданій на новий розгляд частині відповідно до вимог закону.

Згідно з приписами підпункту 4.4 пункту 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (va007600-13) , у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

При цьому, у відповідності до підпункту 2.23 пункту 2 означеної Постанови Пленуму, якщо у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги) господарським судом буде з'ясовано факт недоплати судового збору, суд у залежності від конкретних обставин справи може:

зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК);

у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Одночасно у касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 27.11.2014 у зазначеній справі про забезпечення позову.

В силу приписів статті 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на: рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Таким чином, з положень наведеної норми слідує, що чинний ГПК України (1798-12) не передбачає можливості перегляду у касаційному порядку рішень (ухвал) місцевого господарського суду, які не переглядалися в апеляційному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала про забезпечення позову в апеляційному порядку не переглядалась.

Наведена обставина виключає перегляд наведеної ухвали місцевого господарського суду у даній справі судом касаційної інстанції.

У той же час у постанові апеляційного господарського суду від 10.08.2015 рішення місцевого господарського суду було скасовано у тому числі, в частині скасовування ухвали від 27.11.2014 у зазначеній справі про забезпечення позову (відповідачам було заборонено вчиняти дії по відчуженню, демонтажу чи реконструкції будівель і споруд загальною площею 7345,60 кв.м, які розташовані на земельній ділянці площею 3,1 га по АДРЕСА_1).

Зважаючи на те, що провадження у справі в частині позовних вимог, пред'явлених до ОСОБА_2 було припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України, з чим погодився і апеляційний господарський суд, в останнього не було законних підстав відновлювати дію вжитих судом першої інстанції, а в подальшому скасованих заходів забезпечення позову щодо того майна, власником якого є ОСОБА_2 (склад під літерою "Г", загальною площею 761,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1).

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА" задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 зі справи № 921/1196/14-г/6 скасувати в частині задоволення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 03.02.2014 (реєстраційний номер 592), який укладений між ПАП "МЕДОБОРИ" та ТОВ "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА". Рішення господарського суду Тернопільської області від 13.01.2015 у справі № 921/1196/14-г/6 про відмову в позові у відповідній частині залишити в силі.

3. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 зі справи № 921/1196/14-г/6 скасувати в частині відновлення дії заходів забезпечення позову, скасованих рішенням господарського суду Тернопільської області від 13.01.2015 у зазначеній справі, щодо заборони ОСОБА_2 вчиняти дії по відчуженню, демонтажу чи реконструкції (переплануванню) об'єкта - складу під літерою "Г", загальною площею 761,1 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 13.01.2015 у справі № 921/1196/14-г/6 про скасування заходів забезпечення позову відповідній частині залишити в силі.

4. Рішення господарського суду Тернопільської області від 13.01.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 зі справи № 921/1196/14-г/6 скасувати в частині вирішення спору про витребування майна з чужого незаконного володіння приватного агропромислового підприємства "МЕДОБОРИ", товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОЦЕНТР-ГАЛИЧИНА" та в частині розподілу судових витрат.