Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б., суддів: Гольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі № 910/8053/14 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" до 1) Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області; 2) Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області; 3) Державної казначейської служби України за участю прокурора Київської області про відшкодування шкоди в сумі 4443604,32 грн за участю представників:

позивача: Булгаков В.С., дов. від 14.01.2015;

відповідача-1: Гопцій Р.О., дов. від 16.02.2015;

відповідача-2: Кошовий С.В., дов. від 05.01.2015;

відповідача-3: повідомлений, але не з'явився;

прокурора: Романов Р.О., прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. № 014714 від 21.01.2013;

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/8053/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Балац С.В., судді: Удалова О.Г., Мудрий С.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді - Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 у справі № 910/8053/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, ПАТ "Піреус Банк МКБ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 04.11.2010 у справі № 2-5617/10 стягнуто з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ПАТ "Піреус Банк МКБ" заборгованість по кредиту в сумі 499226,08 доларів США, штраф в сумі 120000,00 грн, судовий збір в сумі 1700,00 грн та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На виконання рішення, 15.02.2011 Деснянським районним судом міста Києва видані виконавчі листи.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області 30.01.2012 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 30903998 на підставі виконавчого листа від 15.02.2011 № 2-5617/10 про стягнення з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь ПАТ "Піреус Банк МКБ" заборгованості по кредиту в сумі 499226,08 доларів США, штрафу в сумі 120000,00 грн, судового збору в сумі 1700,00 грн та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25.01.2011 у справі № 2-1246/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_9 та ТОВ "СТЕЛС" на користь ПАТ "Піреус Банк МКБ" заборгованість за кредитним договором від 24.12.2007 № К/07-129/КД в сумі 4050055,00 доларів США.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 17.08.2012 відкрито виконавче провадження № 33925584 на підставі виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_9 та ТОВ "СТЕЛС" на користь ПАТ "Піреус Банк МКБ" заборгованості за кредитним договором від 24.12.2007 № К/07-129/КД в сумі 4050055,00 доларів США.

Згідно з повідомленням ТОВ "ТД Еліт Сервіс", 28.12.2012 відбулись прилюдні торги майна ОСОБА_9, яке знаходиться в іпотеці ПАТ "Піреус Банк МКБ". Отримані в результаті реалізації майна боржника кошти в сумі 8547918,01 грн, перераховані Головному управлінню юстиції в Київській області.

З 25.02.2013 по 20.03.2013 відділом Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області перераховані на рахунок позивача кошти в сумі 3992134,06 грн. Таким чином, як зазначено судами, позивачем було отримано 499226,08 доларів США та 1819,92 грн.

Господарські суди попередніх інстанцій дослідили, що ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 754-17450/13-ц, яка винесена за наслідками розгляду скарги ПАТ "Піреус Банк МКБ" на бездіяльність державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, встановлено, що головним державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби, при винесенні постанови від 30.01.2012 про відкриття виконавчого провадження № 30903998 помилково було визначено суму штрафу в сумі 120,00 грн, замість 120000,00 грн.

Судом також було визнано дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби, які пов'язані з поверненням боржникові частини стягнутої грошової суми, замість перерахування її стягувачеві на виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25.01.2011 у справі № 2-1246/11 такими, що не відповідають вимогам закону, в зв'язку з чим скаргу ПАТ "Піреус Банк МКБ" Деснянським районним судом міста Києва було задоволено та зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області стягнені в ході виконавчого провадження № 30903998 кошти перерахувати на поточний рахунок ПАТ "Піреус Банк МКБ", а саме: 120000,00 грн - в рахунок повного погашення заборгованості у ВП № 30903998; 4024570,55 грн - в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_9 за кредитним договором від 24.12.2007 № К/07-129/КД (8547918,01 грн - 4112134,06 грн - 411213,40 грн виконавчий збір 10%).

Позивач, як встановив суд першої інстанції, звернувся до суду з позовом про відшкодування збитків шляхом стягнення з Державного бюджету України 4144570,55 грн майнової шкоди, на підставі ст. 22, 1174 ЦК України, а також нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України, у вигляді 3% річних в сумі 153973,80 грн та інфляційних втрат в сумі 145259,97 грн, посилаючись на невиконання відповідачем-1 ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 754-17450/13-ц щодо перерахування на користь ПАТ "Піреус Банк МКБ" грошових коштів в сумі 4144570,55 грн в рахунок повного погашення заборгованості у виконавчому провадженні № 30903998.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача захищені Деснянським районним судом міста Києва шляхом задоволення скарги на бездіяльність головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області та зобов'язання останнього перерахувати залишок отриманих від реалізації майна коштів на поточний рахунок позивача в рахунок погашення заборгованості у виконавчому провадженні № 30903998. Також, суд послався на те, що матеріалами справи не доведено невиконання або неналежне виконання виконавчою службою ухвали районного суду.

Мотивуючи позовні вимоги, як зазначено судом апеляційної інстанції, позивач послався на ст. 22, 1174 ЦК України як на підставу для відшкодування збитків у вигляді майнової шкоди.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", збитки, завдані державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час проведення виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому законом.

Частиною 3 ст. 11 Закону України "Про державну виконавчу службу" встановлено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Статтею 1174 ЦК України, якою позивач обґрунтовує свої позовні вимоги визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Зазначені обставини входять до предмету доказування у справі і обов'язок їх доведення в силу вимог ст. 33 ГПК України покладається на позивача.

Враховуючи встановлені у даній справі обставини, зважаючи на положення законодавства, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що Деснянським районним судом міста Києва шляхом прийняття зазначеної вище ухвали від 19.12.2013 захищені права позивача і останнім не доведено в порядку ст. 32, 33 ГПК України невиконання або неналежне виконання виконавчою службою наведеної ухвали.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

Щодо посилання скаржника, що мотивувальні частини судових рішень попередніх інстанцій у даній справі різняться, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що оскільки фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі з'ясовані і висновки, викладені в резолютивних частинах судових рішень відповідають цим обставинам та є тотожними, то у суду відсутні підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій.

Інші доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 111-5, 111-7 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Піреус Банк МКБ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014 у справі № 910/8053/14 - без змін.