Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Демидової А.М., суддів Воліка І.М., Шевчук С.Р. (доповідач) розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бриклейерз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 у справі № 910/12651/14 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бриклейерз" до 1. Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" про визнання недійсним підпункту 4.3.13.1 пункту 4.3.13 статті 4.3 розділу 4 кредитного договору в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Мишакова Ю.А., дов. б/н від 03.11.2014

- відповідача 1: не з'явилися

- відповідача 2: не з'явилися

У червні 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бриклейерз" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" про визнання недійсним підпункту 4.3.13.1 пункту 4.3.13 статті 4.3 розділу 4 кредитного договору № 24 ВД від 31.05.2007.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.08.2014 у справі № 910/12651/14 (суддя Гулевець О.В.), залишеним без змін Київським апеляційним господарським судом від 04.11.2014 (у складі головуючого судді Чорногуза М.Г., суддів Агрикової О.В., Рудченка С.Г.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ТОВ "Бриклейерз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ст. 6, ч. 1 ст. 27, ст. 91,ч. 1 ст. 203, ч.ч., 3 ст. 215, ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 42, ст. 43, ч. 1 ст. 44, ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/12651/14 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог про визнання недійсним підпункту 4.3.13.1 пункту 4.3.13 статті 4.3 розділу 4 кредитного договору № 24 ВД від 31.05.2007.

ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Фоззі-Фуд" не скористалися правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, не надали відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст. 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 31.05.2007 між ВАТ "ВТБ Банк" (перейменовано в ПАТ "ВТБ Банк") та ЗАТ "Фоззі" (перейменовано в ПрАТ "Фоззі", правонаступником якого є ТОВ "Фоззі-Фуд"), як позичальником, був укладений кредитний договір № 24ВД, предметом якого є надання банком позичальникові грошових коштів (кредиту) у вигляді не відновлювальної відкличної лінії з правом конвертації в національну валюту на умовах визначених даним договором.

30.11.2009 між сторонами був укладений договір № 9 про внесення змін до кредитного договору № 24ВД від 31.05.2007.

Згідно з п. 4.3.13 статті 4.3. розділу 4 договору № 9 від 30.11.2009 про внесення змін до кредитного договору № 24ВД від 31.05.2007: "Протягом строку дії цього договору без попереднього письмового погодження з банком позичальник зобов'язаний та зобов'язується забезпечити виконання АТ "Сільпо Рітейл", ТОВ "Фоззі-Фуд", ТОВ "Бриклейерз", ТОВ "Лін Беккер":

4.3.13.1. не надавати кредити та/або гарантії третім особам та/або не виступати поручителем/майновим поручителем/гарантом за зобов'язанням третіх осіб в сумі, що перевищує еквівалент 1 000 000,00 доларів США на одну юридичну особу протягом календарного року, за виключенням:

4.3.13.1.1. надання кредитів, гарантій на користь позичальника, зокрема, АТ "Сільпо Рітейл", ТОВ "Фоззі-Фуд", ТОВ "Бриклейерз", ТОВ "Лін Беккер" та інших осіб, що увійшли до складу Групи компаній "FOZZY GROUP";

4.3.13.1.2. надання майнових порук по зобов'язанням позичальника та/або по зобов'язанням, АТ "Сільпо Рітейл", ТОВ "Фоззі-Фуд", ТОВ "Бриклейерз", ТОВ "Лін Беккер" та/або по зобов'язанням інших осіб, що увійшли до складу Групи компаній "FOZZY GROUP", якщо майно, що буде предметом майнової поруки, було придбане або придбавається частково або повністю за рахунок кредиту, що отриманий після укладання договору № 9 про внесення змін до цього договору;

4.3.13.1.3. надання порук/гарантій по зобов'язанням позичальника, АТ "Сільпо Рітейл", ТОВ "Фоззі-Фуд", ТОВ "Бриклейерз", ТОВ "Лін Беккер" та інших осіб, що увійшли до складу Групи компаній "FOZZY GROUP", у випадку якщо поручитель/гарант надає поруку/гарантію по зобов'язанням юридичної особи, за зобов'язаннями якої поручитель/гарант надав поруку/гарантію перед банком.

Моніторинг виконання зобов'язання здійснюється банком щоквартально на підставі фінансової звітності позичальника, АТ "Сільпо Рітейл", ТОВ "Фоззі-Фуд", ТОВ "Бриклейерз", ТОВ "Лін Беккер".

Відповідно до п. 7.5 договору про внесення змін № 9 від 30.11.2009 про внесення змін до кредитного договору № 24ВД від 31.05.2007, при невиконанні або неналежному виконанні будь-якої з умов, визначених в п. 4.3.13. цього договору, банк має право застосувати до позичальника договірну санкцію, а позичальник зобов'язаний сплатити її банку у розмірі 5 000,00 дол. США, яка сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату моніторингу згідно Таблиці 1 за кожен випадок невиконання або неналежного виконання будь-якої з умов, вказаних в п. 4.3.13. цього договору.

В забезпечення зобов'язань ТОВ "Фоззі-Фуд" за кредитним договором № 24ВД від 31.05.2007 ТОВ "Бриклейерз" як поручителем ПАТ "ВТБ Банк" було укладено договір поруки № 24 ВД/П-03 від 13.09.2010.

Також в забезпечення зобов'язань ТОВ "Фоззі-Фуд" за кредитним договором № 24ВД від 31.05.2007 та зобов'язань ТОВ "Бриклейерз" за кредитним договором № 23ВД від 31.05.2007 між ВАТ "ВТБ Банк", ТОВ "Бриклейерз" та АТЗТ "Стиль Модерн" був укладений іпотечний договір № 23ВД/24 ВД/z від 31.05.2007.

За результатами розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що підпункт 4.3.13.1. пункту 4.3.13. статті 4 кредитного договору № 24ВД від 31.05.2007 встановлює зобов'язання не для ТОВ "Бриклейерз", який за наведеними в кредитному договорі термінами входить до групи компаній "FOZZY GROUP", а встановлює певні умови та зобов'язання для позичальника - ТОВ "Фоззі-Фуд", яке є стороною кредитного договору № 24ВД від 31.05.2007.

За таких обставин, суди дійшли висновку, що позивачем не доведено порушення прав ТОВ "Бриклейерз" укладенням між відповідачами підпункту 4.3.13.1 пункту 4.3.13 статті 4.3 розділу 4 кредитного договору № 24ВД від 31.05.2007, а також не доведено, що оскаржувані положення кредитного договору суперечать вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на те, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом (п. 4 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові рішення з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бриклейерз" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2014 у справі № 910/12651/14 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.