Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кубісбау" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року у справі № 909/554/14 господарського суду Івано-Франківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кубісбау" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" про стягнення заборгованості за виконані роботи за договором будівельного підряду,

за участю представників:

Позивача: Яценко Я.В. дов. б/н від 26.12.2014 року

Відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кубісбау" (далі - ТОВ "Кубісбау", Позивач) звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" (далі - ТОВ "Калушстальбуд", Відповідач), з урахуванням уточнень до позовних вимог, про стягнення 255779,42 грн., з яких: 246633,80 грн. основного боргу, 2626,36 грн. пені, 6090,61 грн. інфляційних втрат і 428,65 грн. трьох відсотків річних за договором будівельного підряду № 1207/-01 від 12.07.2013 року.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2014 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року, у позові ТОВ "Кубісбау" відмовлено.

У поданій касаційній скарзі, Позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права і, зокрема ст.ст. 530, 853, 854, 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення - про задоволення позову повністю.

Заслухавши пояснення учасника судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 12.07.2013 року між ТОВ "Калушстальбуд" (Підрядник) і ТОВ "Кубісбау" (Субпідрядник) було укладено договір будівельного підряду № 1207/-01 (далі - Договір підряду), відповідно до умов якого (п.п. 1.1., 1.2.) Субпідрядник зобов'язався на свій ризик за рахунок своїх та/або залучених сил, матеріалів, засобів, техніки та устаткування виконати роботи з улаштування бетонної підлоги забійного цеху в м. Нововолинську, вул. Сокальська, 30, а Підрядник зобов'язався прийняти такі роботи та оплатити їх. Роботи мають бути виконані в повному обсязі протягом 3 календарних місяців з моменту отримання Субпідрядником попередньої оплати.

Згідно п.п. 2.1.-2.2.2. Договору підряду договірна вартість робіт та матеріалів є невід'ємною частиною договору і зазначається в локальних кошторисах, договірній ціні. Розрахунок відбувається наступним чином. Оплата виконаних Субпідрядником робіт здійснюється Підрядником за фактично виконані обсяги. Попередня оплата в розмірі 250000,00 на протязі двох днів з моменту підписання договору. Остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться протягом трьох робочих днів з моменту підписання актів прийому-передачі виконаних робіт за кожною окремою формою КБ-2в.

При цьому, умовами Договору підряду передбачалось (п. 8.1.), що за недотримання термінів розрахунків, що виникло з вини Підрядника і не пов'язане з невиконанням Субпідрядником своїх зобов'язань за договором, Підрядник сплачує на користь Субпідрядника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період її нарахування, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п.п. 6.2., 6.3. Договору підряду прийняття Підрядником виконаних робіт здійснюється та оформляється актами приймання-передачі виконаних робіт з наданням Субпідрядником сертифікатів та паспортів на використані матеріали. Підрядник, протягом п'яти робочих днів з дня одержання акта прийому-передачі виконаних робіт зобов'язаний направити Субпідряднику підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт або мотивовану відмову від прийняття цих робіт. У випадку аргументованої відмови Підрядника від підписання акта прийому-передачі виконаних робіт сторони складають акт, в якому узгоджують перелік неякісно виконаних робіт, терміни усунення недоліків.

Також, як було встановлено судами попередніх інстанцій, Позивачем було виконано роботи за Договором підряду по улаштуванню бетонної підлоги забійного цеху у місті Нововолинську, вул. Сокальська, 30, проте такі роботи Відповідачем добровільно оплачено не було.

У зв'язку з цим, 28.04.2014 року Позивач надіслав на адресу Відповідача вимогу про оплату робіт за Договором підряду, у якій пропонував в термін до 08.05.2014 року здійснити повний розрахунок виконаних у березні 2014 року будівельних робіт.

Однак, вказану заборгованість Відповідачем погашено так і не було.

Вимогами ТОВ "Кубісбау" у даній справі, з посиланням на положення ст.ст. 526, 530, 610, 612, 623, 625, 853, 854 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 219 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), умови Договору підряду та неналежне виконання умов останнього, з урахуванням уточнень до позовних вимог, є стягнення з ТОВ "Калушстальбуд" 255779,42 грн., з яких: 246633,80 грн. основного боргу, 2626,36 грн. пені, 6090,61 грн. інфляційних втрат і 428,65 грн. трьох відсотків річних.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, з посиланням на положення ст.ст. 11, 509, 526, 530, 629, 837, 854, 875 ЦК України, ст. 193 ГК України, умови Договору підряду, та представлені матеріали справи, дійшов висновку про те, що оскільки самим Позивачем не було дотримано умов Договору підряду щодо надіслання Відповідачу актів прийому-передачі виконаних робіт, як і не було доведено факту порушення останнім договірних зобов'язань та наявності у нього перед Позивачем боргу, позовні вимоги у даній справі є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Проте, з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Однак, вказаним вимогам судові рішення у даній справі у повній мірі не відповідають, у зв'язку з наступним.

Згідно ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, є господарський договір.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також, частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.ст. 188, 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Також, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, що згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Так, ст. 611 ЦК України передбачає настання в разі порушення зобов'язання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При чому, частиною 1 ст. 230 ГК України також передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Щодо окремого виду зобов'язань, частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконанні роботи.

Також, частиною 1 ст. 854 ЦК України передбачено, що у випадку, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника - достроково.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку, як зазначалося вище, згідно укладеного 12.07.2013 року між сторонами договору будівельного підряду № 1207/-01, Позивач (Субпідрядник) зобов'язався на свій ризик за рахунок своїх та/або залучених сил, матеріалів, засобів, техніки та устаткування виконати роботи з улаштування бетонної підлоги забійного цеху у місті Нововолинську, вул. Сокальська, 30, а Відповідач (Підрядник) зобов'язався прийняти такі роботи та оплатити їх (п. 1.1. Договору підряду).

Згідно встановленого між сторонами порядку розрахунку за виконані роботи (п.п. 2.2.1., 2.2.2. Договору підряду) попередня оплата у розмірі 250000,00 здійснюється на протязі двох днів з моменту підписання договору, а остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться протягом трьох робочих днів з моменту підписання актів прийому-передачі виконаних робіт за кожною окремою формою КБ-2в.

При цьому, за недотримання термінів розрахунків, що виникло з вини Підрядника і не пов'язане з невиконанням Субпідрядником своїх зобов'язань за договором, передбачалось (п. 8.1.), що Підрядник сплачує на користь Субпідрядника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період її нарахування, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Також, умовами Договору підряду передбачалось (п.п. 6.2., 6.3.), що прийняття Підрядником виконаних робіт здійснюється та оформляється актами приймання-передачі виконаних робіт з наданням Субпідрядником сертифікатів та паспортів на використані матеріали. Підрядник, протягом п'яти робочих днів з дня одержання акта прийому-передачі виконаних робіт зобов'язаний направити Субпідряднику підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт або мотивовану відмову від прийняття цих робіт. У випадку аргументованої відмови Підрядника від підписання акта прийому-передачі виконаних робіт сторони складають акт, в якому узгоджують перелік неякісно виконаних робіт, терміни усунення недоліків.

Як вказувалось вище, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався тільки на недоведеність боргу Відповідача перед Позивачем та на недотримання останнім умов договору в частині надіслання Відповідачу відповідних актів приймання-передачі.

Разом з тим, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), судом першої інстанції не було у повній мірі та належним чином надано правової оцінки, як умовам Договору підряду у тому числі - в частині порядку розрахунків за виконані роботи, якими, зокрема передбачалось здійснення попередньої оплати у визначеному в цьому договорі розмірі на протязі двох днів з моменту його підписання, а остаточного розрахунку за виконані роботи - протягом трьох робочих днів з моменту підписання актів прийому-передачі виконаних робіт за кожною окремою формою КБ-2в, так і дотримання таких умов обома сторонами такої угоди.

Також, в порушення приписів вказаної процесуальної норми, суд першої інстанції не з'ясовував у повній мірі і обставини, на які посилався Позивач у своїх доводах, зокрема про направлення на адресу Відповідача листа-вимоги від 28.04.2014 року про погашення боргу, та належної відповіді на такий лист.

Водночас, суд апеляційної інстанції, який відповідно до положень ст.ст. 99, 101 ГПК України під час перегляду судових рішень в апеляційному порядку користується правами, наданими суду першої інстанції та здійснює за наявними у справі і додатково поданими доказами повторний розгляд справи, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, всупереч ч. 1 ст. 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи, не приділив у повній мірі уваги вищезазначеним обставинам справи та вимогам норм матеріального права, пославшись тільки на те, що рішення суду про відмову у стягненні заборгованості є обґрунтованим, зазначивши тільки те, що Позивачем порушено умови договору щодо направлення акту приймання - передачі виконаних робіт.

Між тим, згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України, підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, прийняті у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню, а справа її направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, витребувати належні докази по справі, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права і обов'язки сторін у даній справі, і в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кубісбау" задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 року та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2014 року у справі № 909/554/14 скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області в іншому складі суду.