910/12685/15 Про стягнення витрат, пов'язаних із виплатою страхового відшкодування - 10.11.2015 Прийняття

Головуючий суддя Судді: Борденюк Є.М., Вовк І.В., Могил С.К. (доповідач), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі № 910/12685/15 господарського суду міста Києва за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 11 394, 49 грн., за участю представників

позивача: не з'явились,

відповідача: Боярської Г.П.,

У травні 2015 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 11 394, 49 грн. витрат, пов'язаних із виплатою страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2015, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" (страховиком) та публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (страхувальником) 25.10.2012 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № DNH0CPS-129P4BN, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "Geely Maple", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Судами також встановлено, що у м. Запоріжжя 14.01.2014 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Geely Maple", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та транспортного засобу "ЗАЗ ТФ488Р", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5.

Дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини водія транспортного засобу марки "ЗАЗ ТФ488Р", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_5, що підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.04.2014 провадження № 3/334/144/2014 у справі 334/447/14-п.

Відповідно до звіту № 16284 про проведення незалежної оцінки вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу від 20.01.2014, складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, вартість відновлювального ремонту автомобіля "Geely Maple", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з урахуванням ПДВ складає 11 394, 49 грн.

Позивачем 03.02.2014 на підставі звіту № 16284 від 20.01.2014 складено страховий акт № И-271 від 03.02.2014 та призначено до виплати страхове відшкодування у розмірі 11 394, 49 грн. Згідно з платіжним дорученням № 450 від 04.02.2014 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 11 394, 49 грн.

З огляду на те, що транспортний засіб "ЗАЗ ТФ488Р", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент даної дорожньо-транспортної пригоди був забезпечений полісом цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/1855222 товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", позивач звернувся до останнього з вимогою про відшкодування шкоди у розмірі 11 394, 49 грн., завданої внаслідок ДТП в порядку суброгації.

У свою чергу товариство з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" листом вих. № 1310 від 19.03.2015 повідомило позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки 14.01.2014 невстановлена особа незаконно заволоділа транспортним засобом "ЗАЗ ТФ488Р", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (відповідно до довідки Ленінського РВ ЗГУ ГУМВС України у Запорізькій області), та зазначило, що відповідно до ст. 41 п. 1 в) Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, зазначених цим законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не є потерпілим в результаті дорожньо-транспортної пригоди від 14.01.2014 в розумінні Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) (надалі Закон), і відповідно не має право на відшкодування відповідачем шкоди завданої транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи. Крім того, відповідач, в свою чергу, не є особою, відповідальною за збиток завданий у результаті протиправних дій іншої особи.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

За приписами ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Підпунктом "в" п. 41.1 ст. 41 Закону передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи.

Відповідно до п. 43.1 ст. 43 Закону, для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюється такий централізований страховий резервний фонд, як фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах.

Крім цього, відповідно до ст. 3 Закону, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Судами обох інстанцій встановлено, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб "ЗАЗ ТФ488Р" експлуатувався не власником та не на законних підставах, а тому обов'язок відшкодування шкоди покладається на МТСБУ, що передбачено підпунктом "в" пункту 41.1 статті 41 Закону, проте, як обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій, МТСБУ виступає гарантом відшкодування шкоди саме потерпілим від дорожньо-транспортних пригод за рахунок коштів відповідних фондів.

Відповідно до п. 1.3 Закону (1961-15) потерпілі - це юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.

Згідно з положеннями вказаного Закону (1961-15) МТСБУ за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих відшкодовує саме потерпілим шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи.

Враховуючи викладене, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач не є потерпілим в результаті дорожньо-транспортної пригоди від 14.01.2014, в розумінні Закону (1961-15) , і відповідно не має права на відшкодування шкоди завданої транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи відповідачем, у зв'язку з чим обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог.

Інші доводи скаржника спростовані судами попередніх інстанцій.

Згідно з ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішень господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.