Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б. суддів Гольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на рішення та постанову Господарського суду Миколаївської області від 16.09.2014 Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 у справі № 915/986/14 Господарського суду Миколаївської області за позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автобуд-Нікма" про стягнення коштів в сумі 44 282,00 грн за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.09.2014 у справі № 915/986/14 (суддя Смородінова О.Г.) в позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Головей В.М., судді - Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.09.2014 у справі № 915/986/14 залишити без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між позивачем (Замовник) та відповідачем (Підрядник) 09.08.2012 укладений договір про закупівлю робіт № 61 Т, за умовами якого Підрядник, зобов'язався у 2012 році виконати Замовникові роботи по закінченню будівництва та введення в експлуатацію, згідно затвердженої проектно-кошторисної документації, недобудованої першої черги об'єкта: "Зерновий перевантажувальний комплекс на режимній території ДП "Херсонський морський торговельний порт" (ділянки 1, 2) між Одеською площею та пр.Ушакова у м. Херсоні" у відповідності до технічного завдання та договірної ціни, яка містить в собі локальний кошторис, а Замовник - прийняти і оплатити на умовах даного договору такі роботи.

Ціна (загальна вартість) цього договору з урахуванням вартості матеріалів становить 8496522,10 грн, згідно договірної ціни (п. 3.1 договору).

Остаточний розрахунок у розмірі 20% від загальної вартості робіт замовник проводе з підрядником протягом 3 банківських днів з дня підписання акта приймання - передачі виконаних робіт по об'єкту в цілому, який підписується сторонами після прийняття об'єкта в експлуатацію (п. 4.1.3 договору).

Датою закінчення виконання робіт вважається дата підписання сторонами або їх повноважними представниками двостороннього акта приймання-передачі виконаних робіт по об'єкту в цілому, який підписується сторонами після прийняття об'єкта в експлуатацію (п.5.4 договору).

Пунктом 5.8 договору визначено, що виконані Підрядником роботи приймаються Замовником зі складанням актів по фактично виконаним обсягам робіт зі здачею їх у встановленому порядку в терміни, передбачені даним договором.

Здавання Підрядником результатів виконаних робіт по об'єкту в цілому за договором та приймання їх Замовником оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт, який передається Підрядником Замовнику протягом 5 календарних днів після прийняття об'єкта в експлуатацію, дата прийняття якого визначена даним договором (п. 5.9 договору).

Згідно пунктів 8.11 та 8.12 договору, Замовник має право стягнути з Підрядника збитки, які виникли з вини останнього або з вини третіх осіб, залучених ним до виконання даного договору у повній сумі понад штрафних санкцій. При порушенні Підрядником умов даного договору Замовник має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання умов даного договору зі звільненням Замовника від відповідальності, а також вимагати від Підрядника відшкодування збитків.

Сторонами як додаток № 2 підписано договірну ціну, яка складає 8496522,10 грн.

На виконання умов договору від 09.08.2012 № 61 Т, відповідач виконав, а позивач прийняв підрядні роботи, про що підписані акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2) за період з серпня по грудень 2012 року. Позивачем на загальну суму 8229277,08 грн здійснено оплату робіт відповідача по зазначеному договору.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Херсонській області 12.02.2013 зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (зерновий перевантажувальний комплекс на режимній території ДП "Херсонський морський торговельний порт" (ділянки 1, 2) між Одеською площею та пр.Ушакова у м. Херсоні (перша черга будівництва). Даний документ підписаний позивачем.

Однак, представниками ДП "Херсонський морський торговельний порт" та ТОВ "Автобуд-Нікма" в присутності головного державного фінансового інспектора з питань будівництва та старшого прокурора Херсонської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, вибірковим методом був проведений контрольний обмір фактичних обсягів виконаних робіт ф. № КБ-2в за результатами якого 02.04.2014 складений акт контрольного обміру відповідно до якого встановлено завищення вартості витрат обсягів виконаних робіт на суму 44282,00 грн.

Даний акт зі сторонами відповідача підписано із запереченнями, а позивач при його підписанні зазначив, що він не згодний.

Проте, звертаючись до суду з позовом, позивач, посилаючись виключно на акт від 02.04.2014, просить стягнути з відповідача 44282,00 грн збитків, обґрунтовуючи свої вимоги ст. 22, 623 ЦК України та ст. 224 ГК України.

Водночас, позивач зазначив, що протиправна поведінка відповідача полягає у невиконанні робіт згідно затвердженої проектно-кошторисної документації та у відповідності до технічного завдання та договірної ціни, яка містить у собі локальний кошторис.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, керувався положеннями ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) , та надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Частиною 1 ст. 628 ЦК України обумовлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено виконання відповідачем та прийняття позивачем будівельних робіт, що підтверджується актами приймання-виконаних робіт (підписані без зауважень) та платіжними дорученнями позивача, а також підписана позивачем та зареєстрована у встановленому законодавством порядку декларація про готовність об'єкта до експлуатації. Зазначене, як вірно дослідили суди, свідчить про виконання сторонами умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі - наслідком такого порушення.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок, що враховуючи положення п.8.11 та п. 8.12 договору № 61 Т, позивач має право вимагати від відповідача відшкодування збитків при порушенні останнім умов договору, тоді як матеріали справи свідчать про виконання сторонами умов договору без будь-яких зауважень в обумовлені договором строки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови в позові, зроблені з дотриманням вимог ст. 43, 47, 43 ГПК України (1798-12) щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи в суді першої інстанції та її перегляді в апеляційному порядку.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

Посилання скаржника в касаційній скарзі на позицію, викладену в постанові Вищого господарського суду України від 12.11.2014 у справі № 916/1835/14 як на аналогічну до правовідносин у даній справі є помилковим, оскільки предметом розгляду в зазначеній справі є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача коштів, як безпідставно отриманих, тоді як предметом розгляду у даній справі є стягнення збитків.

Інші доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 16.09.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.11.2014 у справі № 915/986/14 - без змін.