Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Перко" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року у справі № 909/975/14 Господарського суду Івано-Франківської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська МПМК-3" до товариства з обмеженою відповідальністю "Перко" про стягнення 46 144,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явились,

відповідача - не з"явились,

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2014 р. (суддя - Максимів Т.В.) у позові відмовлено.

Постановою від 16.12.2014 р. Львівського апеляційного господарського суду (судді - Костів Т.С., Марко Р.І., Желік М.Б.) рішення Господарського суду

Івано-Франківської області від 04.11.2014 р. скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Перко" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська МПМК-3" 46 144 грн. заборгованості. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Перко" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська МПМК-3" -1 827 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Перко" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська МПМК-3" 913,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Перко" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Від позивача надійшла заява з клопотанням про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні вказаного клопотання, оскільки враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні або постанові господарських судів.

Як вбачається матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська МПМК - 3" виконало будівельно-монтажні роботи по будівництву багатоквартирного житлового будинку на вул. Довженка, що навпроти будинку № 9Б, в м. Івано-Франківську, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 14-02-1-2, № 14-02-1-5, № 14-02-1-6 за лютий 2011 року підписаними 28.02.2011 року та скріпленими печатками підприємств.

Скаржник виконував будівельно-монтажні роботи, які прийняті замовником без зауважень по трьох актах виконаних робіт.

Відповідач, станом на час подання позову, не виконав зобов'язання перед позивачем в частині оплати заробітної плати на суму 31 915 грн., що підтверджено довідками про вартість виконаних підрядних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт № 14-02-1-2, № 14-02-1-5, № 14-02-1-6 за лютий 2011 року, у яких серед складових частин суми, зазначена заробітна плата в сумах 7170 грн.(акт № 14-02-1-6), 20 668 грн. (акт № 14-02-1-5), 4077,00 грн. (акт № 14-02-1-2).

Вказані акти були підписані без зауважень, сторонами погоджено зазначені суми.

Відповідно до приписів статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом(ст. 639 ЦК України).

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Наявність зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за виконану роботу випливає зі змісту частини 1 статті 854 ЦК України, якою встановлено, що замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно пункту 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, які у певних умовах ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 526 ЦК України.

Відповідач зробив заяву про сплив позовної давності, яку суд першої інстанції прийняв до уваги та виніс рішення про відмову у задоволенні позову.

Натомість, апеляційний господарський вважає, що суд першої інстанції помилково не застосував норму ст. 530 ЦК України до спірних відносин та ототожнив дату прийняття виконаних робіт із датою, у яку такі роботи підлягали оплаті.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком апеляційного суду з огляду на наступне.

Так, згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що акти приймання виконаних будівельних робіт № 14-02-1-2, № 14-02-1-5, № 14-02-1-6 за лютий 2011 року підписані 28.02.2011 р.

За таких обставин, починаючи з 28.02.2011 позивач вже був обізнаний про порушення свого права.

Згідно статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Судом першої інстанції правильно вказано, що перебіг позовної давності для пред'явлення вимоги щодо сплати заборгованості та/або звернення із відповідними вимогами до суду почався 01.03.2011 р. та тривав до 01.03.2014 р.

Однак, позивач звернувся до суду із позовною заявою лише 04.09.2014 р.

Судом першої інстанції було досліджено претензію до відповідача, про отримання якої власноручно підписався гр-н Рижик С.В. Разом з цим, будь-яких доказів того, що особа, яка підписала спірну претензію має право на вчинення дій, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до товариства з обмеженою відповідальністю "Івано-Франківська МПМК -3", суду не було надано. Крім того, претензія датована 09.10.12, а підпис про отримання - 09.10.10.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов помилкових висновків у справі, натомість суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності

Враховуючи викладене обставини та межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 111-7 ГПК України) та положення п. 6 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду залишенню в силі з мотивів викладених у цій постанові.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Перко" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року у справі № 909/975/14 скасувати, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2014 у справі № 909/975/14 залишити в силі.