Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. (доповідач) за участі представників: позивача: відповідача: Криворог І.О. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Євро Нафта" компанії "СНД Оіл Петроліум Трейд Корпорейшн" на рішення та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 грудня 2014 року у справі № 904/4111/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Євро Нафта" компанії "СНД Оіл Петроліум Трейд Корпорейшн" про стягнення 89 480, 72 грн

У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" звернулось до суду з позовом про стягнення з дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Євро Нафта" компанії "СНД Оіл Петроліум Трейд Корпорейшн" заборгованості у розмірі 89 480,72 грн, з яких 62 944,55 грн - основний борг, 1 358,87 грн - пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань, 224,73 грн 3 % річних, 3 000,00 грн - збитки, 21 952,57 грн - неустойка за прострочення повернення предмета лізингу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 (суддя - Бєлік В.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.12.2014 (головуючий - Бахмат Р.М., судді - Євстигнеєв О.С., Кощеєв І. М.) позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 62 944,55 грн основного боргу, 1 358,87 грн пені за прострочення сплати лізингових платежів, 224,73 грн 3 % річних, 3 000,00 грн збитків, 21 952,57 грн неустойки за прострочення повернення предмету лізингу та судові витрати.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм процесуального і матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 20.09.2012 між товариством з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" (лізингодавець) та дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями "Євро Нафта" компанії "СНД Оіл Петроліум Трейд Корпорейшн" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 4163L12/00-LD, за умовами якого лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати у власність від продавця, що обраний лізингоодержувачем, предмет лізингу відповідно до встановлених лізингоодержувачем умов придбання та технічних характеристик (специфікацій), та передати його у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором. Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу у користування та сплачувати лізингодавцю лізингові платежі, комісії, які зазначені в додатку "Тарифи" до цього договору, який є його невід'ємною частиною, інші комісії, що передбачені цим договором та чинним законодавством.

Згідно з п. 1.1.1. договору визначення предмета лізингу, його технічних характеристик (специфікацій), вартість предмета лізингу, графік лізингових платежів, дата та місце поставки предмета лізингу, а також інші умови, що мають безпосереднє відношення до цього договору, визначаються у додатку (-ах) до цього договору. У випадку, коли згідно цього договору у лізинг передається декілька предметів лізингу, сторони укладають відповідну кількість додатків до цього договору, які є в рівній мірі невід'ємною частиною цього договору.

У п. 5.3.2. договору сторони погодили, що періодичні лізингові платежі сплачуються після передачі предмета лізингу у користування лізингоодержувачу за курсом продажу.

На виконання умов договору лізингодавець придбав у обраного лізингоодержувачем продавця предмет лізингу (транспортний засіб модель: ВМW, марка: Х5, номер шасі, кузова: WВАZV41030L917296) та передав його у користування лізингоодержувачу, що підтверджується актом приймання-передачі від 27.09.2012.

У зв'язку із тим, що лізингоодержувач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, лізингодавець надіслав на адресу лізингоодержувача повідомлення про відмову від договору № 4108 від 14.05.2014 та припинення його дії з 20.05.2014 і вимагав повернення предмета лізингу.

Відповідач добровільно предмет лізингу позивачу не повернув у зв'язку із чим ТОВ "УніКредит Лізинг" звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, яким 21.05.2014 відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 87 Закону України "Про нотаріат" було вчинено виконавчий напис № 2238 про повернення предмета лізингу за договором фінансового лізингу № 4163L12/00-LD від 20.09.2012.

Станом на момент розгляду справи відповідач мав заборгованість зі сплати лізингових платежів у загальній сумі 62 944,55 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За п. 12.1.2. договору у випадку повернення чи вилучення предмету лізингу, не передбачається повернення лізингодавцем будь-яким платежів належно сплачених лізингоодержувачем або скасування платежів, що мають бути сплачені лізингоодержувачем лізингодавцю до моменту такого повернення/вилучення в межах виконання цього договору.

За умовами п. 5.1. договору лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати лізингові платежі. Розмір лізингових платежів, їх складові частини та дати платежів визначаються у графіку лізингових платежів, що міститься у додатку (-ах) до цього договору.

Отже, оскільки відповідач заявлених вимог не спростував, доказів належного виконання зобов'язань щодо сплати лізингових платежів не надав, що свідчить про порушення відповідачем умов договору, а також вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, суди правомірно задовольнили позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 62 944,55 грн.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 12.3. договору у випадку несплати лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за договором лізингу, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, яка діяла протягом періоду прострочення, за кожний день прострочення.

Враховуючи викладене, рішення господарських судів про необхідність стягнення з відповідача 1 358,87 пені є законними.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати, місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний господарський суд, прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 224,73 грн.

Також господарські суди прийшли до правомірного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача згідно з вимогами п. 12.4. договору неустойки за прострочення повернення предмету лізингу та 3 000,00 грн збитків на підставі абз. б п. 6.1. договору.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог ст. 33 ГПК України.

Отже, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями "Євро Нафта" компанії "СНД Оіл Петроліум Трейд Корпорейшн" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 грудня 2014 року у справі за № 904/4111/14 - без змін.