Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В. суддів Євсікова О.О. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ ПАК" на рішення від та на постанову від господарського суду Дніпропетровської області 19.08.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду 02.12.2014 у справі господарського суду № 904/5666/14 Дніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНЕРГІЯ-ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ ПАК" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг за участю представників сторін:

від позивача - Бабець М.О.

від відповідача - Гайдаш А.О.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2014 у справі № 904/5666/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2014, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНЕРГІЯ-ГРУП" (Позивач) задоволено, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ ПАК" (Відповідач) на користь Позивача 39 767,45 грн. основної заборгованості, 8 685,56 грн. - пені; 2 702,25 грн. - три проценти річних; 4 670,92 грн. - інфляційних втрат; 1 827,00 грн. - судового збору.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ ПАК" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі № 904/5666/14 та передати справу на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права зокрема статей 258, 267 Цивільного кодексу України. Суд першої інстанції неповно дослідив питання позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 02.02.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІНЕРГІЯ-ГРУП" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ ПАК" (замовник) укладено договір про надання послуг № 67, відповідно до якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги в порядку та на умовах згідно даного договору.

У розділі 2 договору зазначено перелік послуг, які виконавець буде надавати замовнику та умови їх надання.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору форма оплати - перерахування грошових коштів протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів після підписання Акта виконаних робіт, згідно пункту 3.3 даного договору. За фотополімерні печатні форми оплата здійснюється у формі 100% передплати, згідно з виставленими рахунками виконавця, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно з пунктами 4.1, 4.3 договору виконання робіт по договору оформляється актом здачі-приймання робіт, які замовник зобов'язаний підписати, або направити мотивовану відмову від приймання робіт, протягом одного банківського дня з дня отримання акта здачі-приймання виконаних робіт. Акт складається та підписується сторонами. Датою виконання послуг по даному Договору вважається дата відвантаження товару виконавцем, зі складу виконавця м. Дніпропетровськ, вул. Стартова, 20, згідно з актом виконаних робіт.

Строк дії договору встановлений з дати підписання його сторонами (дата вказана у вступній частині договору) і діє до 31.12.2011 (пункт 8.4 договору).

24.01.2012 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, пункт 8.4 викладено у новій редакції: "Строк дії договору встановлено з дати підписання його сторонами та діє до 31.12.2012 року. У випадку якщо жодна із сторін не повідомили про намір розірвання договору, дія договору продовжується на кожний наступний календарний рік".

Як встановлено судами попередніх інстанцій Відповідачеві передано у власність товар на загальну суму 818 310,18 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками актами здачі-прийняття робіт та видатковими накладними. Відповідач оплатив отримані послуги на загальну суму 778 542,73 грн., у зв'язку з чим у Відповідача утворився борг у сумі 39 767,45 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІНЕРГІЯ-ГРУП" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги та штрафних санкцій.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, задоволено позовні вимоги Позивача.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а Замовник зобов'язується оплатити Виконавцеві вказану послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 даного Кодексу встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідачем без зауважень підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Враховуючи, що Відповідач належним чином не виконав взяті на себе договірні зобов'язання, за надані послуги розрахувався не в повному обсязі, судами попередніх інстанцій, з урахуванням присів статті 625 Цивільного кодексу України, правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційної складової.

В статті 549 Цивільного кодексу України зазначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати послуг в установленому даним договором порядку замовник оплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожен день прострочки.

Судами присуджено до стягнення з Відповідача 8 685,56 грн. пені.

Відповідач погоджується з розміром пені на суму 4 109,21 грн. Що стосується суми 4 576,35 грн. - пені, Відповідач вказує на пропуск Позивачем строку позовної давності.

Судами попередніх інстанцій правомірно стягнуто з Відповідача пеню у повному обсязі, оскільки Відповідач не звертався до суду з заявою про застосування позовної давності.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи скаржника щодо неналежного повідомлення Відповідача про час і місце засідання суду та неповного і необ'єктивного розгляду справи, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Крім того, відповідно до норм статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Також колегією суддів не приймаються доводи Відповідача щодо неможливості надання заяви про застосування позовної давності, оскільки застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, можливе лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідач не звертався з відповідною заявою до суду апеляційної інстанції.

Що стосується посилань Відповідача про існування заборгованості Позивача перед Відповідачем, слід зазначити, що Відповідач не позбавлений можливості вирішити це питання у судовому порядку.

Виходячи із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з урахуванням того, що господарські суди у порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно і повно дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, відсутні підстави для зміни або скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильного висновку судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, однак відповідно до імперативних приписів частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 1 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5 - 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ ПАК" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 у справі № 904/5666/14 залишити без змін.