Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів: Кота О.В., Євсікова О.О., Саранюка В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі № 904/5442/14 за позовом до про Державного підприємства "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" стягнення 47 576,76 грн. за участю представників сторін: позивача: відповідача: Шубої Я.С. не з'явилися

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2014 (суддя Рудь І.А.), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 (судді: Прудніков В.В., Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.), задоволено позов Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (надалі - ДП "Придніпровська залізниця") до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - ПАТ "Південний ГЗК"): з відповідача на користь позивача стягнуто 46 016,28 грн плати за користування вагонами, 1 560,48 грн збору за зберігання вантажу.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, ПАТ "Південний ГЗК" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Скаржник посилаються на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 46, 47 Статуту залізниць України (457-98-п) , статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.11.2013 між ДП "Придніпровська залізниця" та ВАТ "Південний ГЗК" укладено договір № ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч/2013/у/ТО/1466 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Південний ГЗК", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці, відповідно до пункту 1 якого згідно із Статутом залізниць України (457-98-п) , Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою № 2/4 в парній горловині станції; під'їзна колія обслуговується власним локомотивом; межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено біля вхідного сигналу Ч станції Допоміжна власника колії на відстані 4 779 метрів від стрілки примикання.

Цей договір укладається терміном на один рік з 11.12.2013 до 10.12.2014 включно (пункт 20 договору).

Згідно з пунктом 5 вказаного договору передача (здача) вагонів для під'їзної колії здійснюється: порожніх вагонів під навантаження через інтервал часу - 1,5 год.; маршрутів, завантажених аглорудою через інтервал часу - 5,0 год.; маршрутів, завантажених вапняком через інтервал часу - 4,5 год.; передача розбірних поїздів - за повідомленнями; повідомлення про подачу вагонів на під'їзну колію передаються старшим прийомоздавальником станції Кривий Ріг по телефону оператору диспетчера зовнішнього транспорту УЗТ не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичного подавання вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

Відповідно до пункту 6 договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна; подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії; здавання вагонів провадиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.

Згідно з пунктом 11 договору час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

Власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України, за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів; збір і плата вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України (457-98-п) по передоплаті через ЄТехПД з відповідними оголошеними Укрзалізницею коефіцієнтами підвищення (пункт 15 договору).

Судами встановлені наступні факти: позивач прийняв порожні вагони власності ТОВ "СВТЛ", ТОВ "Унікредит Лізинг", ТОВ "Істек", ПП "ВТБ Лізинг Україна", ДП "Трансгаз Україна", ТОВ "Укртранссервіс", ДП "Укрспецвагон", ТОВ "Універсал Транс Сервіс", ТОВ "ТЕК "Енерготранс", ТОВ "Лентранс", Корпорації "МПС" до перевезення на адресу одержувача ВАТ "Південний ГЗК".

За наказами № 30 від 22.01.2014 та № 40 від 30.01.2014 вагони були затримані на ст. Кривий Ріг-Західний Придніпровської залізниці, Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці, відповідно, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником ПАТ "Південний ГЗК", з причини скупчення на ст. Кривий Ріг і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на адресу ПАТ "Південний ГЗК". Щодо наведених обставин станцією затримки вагонів Кривий Ріг Придніпровської залізниці складені акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 11 від 22.01.2014 та № 8 від 30.01.2014. Повідомлення про затримку вагонів отримані відповідачем.

При цьому, 25.01.2014 о 10 год. 50 хв. у журналі № 4 диспетчерських розпоряджень по Криворізькій дирекції залізниці на відміну наказів по затриманих поїздах форми ДУ-58 зареєстровано наказ № 40 про надання дозволу станції Кривий Ріг відправити поїзд № 2170, який був затриманий за наказом № 30, з оформленням усіх необхідних документів. Та 01.02.2014 о 03 год. 45 хв. у журналі № 4 диспетчерських розпоряджень по Криворізькій дирекції залізниці на відміну наказів по затриманих поїздах форми ДУ-58 зареєстровано наказ № 42 про надання дозволу станції Кривий Ріг відправити поїзд № 3561 (4671-195-4672), який був затриманий за наказом № 40, з оформленням усіх необхідних документів.

На станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці складені відповідні акти загальної форми ГУ-23. Із наданих актів ф.ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника вбачається, що акти загальної форми ГУ-23 підписано як представниками залізниці, так і представником вантажовласника, як це передбачено пунктом 8 Правил користування вагонами та контейнерами. Зазначені акти загальної форми підписано особами, які брали участь у засвідченні обставин, що стали підставою для їх складання (пункт 3 Правил складання актів); згідно з довіреностями № 52-16/90 від 28.01.2014 та № 52-16/141 від 29.12.2012, підписаних керівником ПАТ "Південний ГЗК", прийомоздавальники були уповноважені на підписання актів загальної форми фГУ-23. Акти свідчать про затримку спірних вагонів з вини відповідача по причині скупчення на станції Кривий Ріг вагонів, що прибули на адресу ВАТ "Південний ГЗК", і несвоєчасного вивільнення останнім колій від вантажу.

Позивачем зроблено нарахування плати за користування вагонами у сумі 46 016,28 грн за відомостями ф.ГУ-46 № 02029133, № 03029134, № 03029135, № 03029136, № 06029142, № 08029150, № 10029160, № 19029175, № 26029177 та збір за зберігання вантажу у сумі 1 560,48 грн по накопичувальній картці ф.ДФУ-2 №№ 29019019, 04029020 за весь час затримки вагонів на станції Кривий Ріг-Західний, Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці.

Судами також встановлено, що відповідач не надав доказів на підтвердження повідомлення залізниці прямим телефонним зв'язком відповідно до умов договору або іншим чином щодо готовності забрати на свою під'їзну колію вагони зі станції призначення та доказів на підтвердження прийняття заходів до залізниці з приводу порушення нею умов договору в частині дотримання строку здачі вагонів на під'їзну колію вантажовласника. Таким чином, належних доказів на підтвердження відсутності своєї вини у затримці спірних вагонів відповідачем не надано.

З урахуванням встановлених обставин справи, керуючись приписами, зокрема статей 46, 71, 119 Статуту залізниць України, статей 908, 920 Цивільного кодексу України, статті 307 Господарського кодексу України, пункту 8 Правил зберігання вантажів, пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, пунктів 6, 8, 9, 10, 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами (z0165-99) , господарські суди дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 111-7 ГПК України перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Перевірка здійснюється на підставі фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, та в межах касаційної скарги.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи за касаційною скаргою, яким вже була надана належна правова оцінка судами попередніх інстанцій, не спростовують правильних висновків господарських судів, які відповідають правовому висновку Верховного Суду України, викладеному, зокрема в постановах від 30.09.2014 у справі № 904/5819/13, від 02.09.2014 у справі № 904/6846/13. Крім того, твердження скаржника зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 111-5, 111-7 ГПК України.

З урахуванням викладеного, відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно з пунктом 1 статті 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у справі № 904/5442/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі № 904/5442/14 залишити без змін.