Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дерепи В.І. суддів: Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.14 у справі № 922/3797/13 господарського суду Харківської області

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Чугуївтепло" про стягнення сумиза участю представників від: позивача Жигадло І.Б. (дов. від 19.09.14) відповідача Закаблуков А.С. (дов. від 24.10.13)

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з КП "Чугуївтепло" 904476,84 грн., що складаються з основного боргу в сумі 508309,82 грн., пені в сумі 213913,18 грн., інфляційних витрат в сумі 113018,65 грн. та 3 % річних в сумі 69235,19 грн., з посиланням на несвоєчасну оплату відповідачем спожитого газу, отриманого по договору на постачання природного газу від 23.12.10 № 11/11-49 БО-02.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.11.14 (суддя Суслова В.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.14 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Пелипенка Н.М., суддів: Івакіної В.О., Камишевої Л.М.), клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволено. Зменшено розмір штрафних санкцій на 90%. Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення задоволено частково. Відстрочено виконання рішення на шість місяців до 17.06.15. Позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 508309,82 грн. основного боргу, 21391,32 грн. пені, 69235,19 грн. 3% річних, 108952,17 грн. інфляційних втрат, 18008,67 грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 192521,86 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4066,48 грн. відмовлено.

Судові акти обґрунтовані доведеністю факту наявності та розміру заборгованості, періоду прострочки та суми неустойки. В частині зменшення сум неустойки та надання відстрочки - наявністю виключних обставин, зокрема, вкрай важкого фінансового стану боржника, який виник не з його вини.

Не погоджуючись із судовими актами у справі в частині відмови в стягненні інфляційних втрат в сумі 4066,48 грн.,пені в сумі 192521,86 грн. та в частині надання відстрочки виконання рішення на шість місяців, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в оскаржуваній частині, позов задовольнити повністю, відмовити у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 17.11.15. Скарга обґрунтована невірним застосуванням судами ст. 551, 625 Цивільного кодексу України, ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 23.12.10 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивачем) та Комунальним підприємством "Чугуївтепло" (відповідачем) був укладений Договір на постачання природного газу № 11/11-49 БО-02. На виконання умов Договору, позивач поставив протягом січня - квітня 2011 року природного газу на загальну суму 5571022,52 грн., однак, відповідач в порушення умов Договору свої зобов'язання виконав лише частково та з порушенням встановленого договором строку виконання. Фактично відповідачем сплачено за Договором 5062712,70 грн.

Внаслідок неповної оплати відповідачем за поставлений природний газ, відповідно до умов Договору, утворилась заборгованість у розмірі 508309,82 грн., що сторонами не заперечується.

На суму заборгованості були нараховані інфляційні, суди визнали обґрунтованим стягнення 108952,17 грн. інфляційних витрат, та відмовили в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 4066,48 грн., оскільки суди здійснили власний розрахунок, та прийшли до висновку про невірність обрахунку з боку позивача. Враховуючи приписи ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України не заглиблюється у перерахунок сум та у переоцінку доказів (зокрема і щодо правильності розрахунку), тому судові актив цій частині підлягають залишенню без змін.

Також на суму заборгованості, відповідно до п.7.3.1 договору, позивачем нарахована пеня у розмірі 213913,18 грн., яка визнана судами такою, що нарахована правомірно, втім, її розмір, що належить до стягнення, судами зменшено на 90% у відповідності до ст. 551 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновок судів неправомірним з огляду на наступне. Відповідно до положень ч.1,3 ст. 509, ст.ст. 526, 629 ЦК України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про надання відстрочки. Втім, суди не звернули уваги на те, що заборгованість не була добровільно погашена відповідачем навіть під час судового розгляду, а тому розмір, до якого суд зменшив пеню (на 90%) не є співрозмірним, в контексті інтересів позивача та відповідача. Тому судові акти в частині відмови у стягненні 192521,86 грн. пені підлягають скасуванню з направленням справи у цій частині на новий розгляд.

Окрім цього, судами відповідачу надана відстрочка виконання рішення. Даний висновок судів суд касаційної інстанції вважає передчасним, оскільки всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, судами не аргументовано, чим зумовлена необхідність такого відстрочення, не вказано фактичних обставин, які б свідчили про те, що після закінчення часу відстрочки рішення буде реально виконане, не дотриманий баланс інтересів позивача та відповідача.

За таких обставин судові акти підлягають скасуванню в частині відстрочення виконання рішення та в частині зменшення пені на 90%, а в решті - підлягають залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково. Рішення господарського суду Харківської області від 17.11.14 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.14 у справі № 922/3797/13 скасувати в частині відмови у стягненні 192521,86 грн. пені, та в частині відстрочення виконання рішення. Справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області. В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.14 у справі № 922/3797/13 залишити без змін.