Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу фізичної особи - ОСОБА_4, м. Рівне на постанову та ухвалу від 25.11.2014 Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 господарського суду Рівненської області у справі № 5019/956/11 господарського суду Рівненської області за заявою публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укоопспілка" в особі Рівненської філії ПАТ "Акціонерний банк "Укоопспілка", м. Рівне до боржника кредитної спілки "Єдність", м. Рівне про визнання банкрутом ліквідатор арбітражний керуючий Тихончук Л.Х.

представники сторін в судове засідання не з'явилися

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 28.05.2009 порушено провадження у справі № 5019/956/11 про банкрутство Кредитної спілки "Єдність" (далі - Боржник, Спілка) за заявою публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укоопспілка" в особі Рівненської філії ПАТ "Акціонерний банк "Укоопспілка" в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін).

Постановою господарського суду Рівненської області від 13.06.2012 Спілку було визнано банкрутом, відносно неї відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Сокотуна В.А.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 03.04.2013 припинено повноваження ліквідатора боржника - арбітражного керуючого Сокотуна В.А., призначено нового ліквідатора Спілки - арбітражного керуючого Тихончук Л.Х.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 01.10.2014 (суддя -Церковна Н.Ф.) визнано поточні вимоги ОСОБА_7 до Боржника в сумі 10 072 грн. 71 коп., в тому числі 9 572 грн. 71 коп. (середній заробіток за час затримки розрахунку, компенсація за невикористану відпустку) - перша черга задоволення вимог; 500 грн. (моральна шкода) - шоста черга задоволення вимог. В задоволенні скарги ОСОБА_7 на дії ліквідатора та заяви про залишення без розгляду заяви про визнання поточним кредитором банкрута відмовлено.

Не погодившись із ухвалою суду від 01.10.2014, ОСОБА_4 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 01.10.2014 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_7 в повному обсязі.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 (головуючий суддя - Тимошенко О.М., судді: Огороднік К.М., Коломис В.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Рівненської області від 01.10.2014 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, фізична особа - ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 01.10.2014, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_7 в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що грошові вимоги ОСОБА_7 в сумі 10 072 грн. 71 коп. підтверджуються рішенням Рівненського міського суду Рівненської області № 569/9897/13-ц від 27.11.2013, ухвалою апеляційного суду Рівненської області № 22-ц787/107/2014 від 27.01.2014, виконавчим листом Рівненського міського суду Рівненської області № 569/9897/13-ц від 03.02.2014.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом та мають значення для вирішення спору.

В силу вимог ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

За наведених обставин, господарські суди дійшли висновку, що грошові вимоги ОСОБА_7 в сумі 10 072 грн. 71 коп. є поточними, підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак визнаються в повному обсязі.

Заперечуючи такі висновки судів, ОСОБА_4 зазначив, що оскаржувані судові рішення порушують права та охоронювані законом інтереси вкладників (кредиторів) Кредитної спілки "Єдність", зокрема, його як кредитора ІV черги; між Боржником та ОСОБА_7 трудові відносини не виникали, тому останній не має права вимагати виплати середнього заробітку.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із запереченнями скаржника, оскільки вони суперечать вимогам діючого законодавства та викладені без врахування всіх встановлених судами обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 07.07.2014 ОСОБА_7 звернувся до господарського суду з заявою про визнання його поточних вимог до Боржника в сумі 10 072 грн. 71 коп.

Зазначені кредиторські вимоги обґрунтовані рішенням Рівненського міського суду Рівненської області № 569/9897/13-ц від 27.11.2013, згідно якого з Кредитної спілки "Єдність" на користь ОСОБА_7 стягнуто заборгованість середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсацію за невикористану відпустку та моральну шкоду в сумі 10 072 грн. 71 коп. Зазначене судове рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області № 22-ц787/107/2014 від 27.01.2014, а виконавчий лист на його виконання видано 03.02.2014 Рівненським міським судом Рівненської області.

Судами при розгляді вказаної цивільної справи на підставі встановлених доказів зазначено про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_7 про стягнення зі Спілки на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (з 01.03.2012 по 13.06.2012), компенсації за невикористану відпустку; встановлено неправомірне порушення права позивача (ОСОБА_7) на своєчасне отримання коштів при звільненні, стягнення яких відбулось за рішенням суду. При цьому, суди виходили також з того, що рішенням Рівненського міського суду від 07.02.2013, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 12.03.2013, встановлено факт перебування ОСОБА_7 у трудових відносинах з Кредитною спілкою "Єдність" до 29.02.2012, стягнуто з Кредитної спілки "Єдність" на користь ОСОБА_7 6900 грн. невиплаченої заробітної плати та зобов'язано ліквідатора Спілки внести запис до трудової книжки про звільнення ОСОБА_7 з посади голови ліквідаційної комісії з 01.03.2012.

До викладеного слід додати, що господарськими судами попередніх інстанцій вірно враховано та підтверджується матеріалами справи, що 01.10.2014 ліквідатором Кредитної спілки "Єдність" подано до суду відзив на заяву від 07.07.2014 про визнання ОСОБА_7 поточним кредитором, згідно якого арбітражний керуючий визнав вимоги заявника в сумі 10 072 грн. 71 коп., в тому числі 9 572 грн. 71 коп. (середній заробіток за час затримки розрахунку, компенсація за невикористану відпустку) - перша черга задоволення; 500 грн. (моральна шкода) - шоста черга задоволення.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що вимоги ОСОБА_7, виходячи з приписів ст. 1 та ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін), є вимогами поточного кредитора у справі та підтверджені останнім відповідним судовим рішенням і виконавчим листом, а також підлягають задоволенню в сумі 9 572 грн. 71 коп. у першу чергу, виходячи з приписів п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, та в сумі 500 грн. моральної шкоди - у шосту чергу (п. 6 ч. 1 ст. 31 цього ж Закону).

Поряд з викладеним, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанції про відмову в задоволенні поданих 05.09.2014 ОСОБА_7 скарги на дії ліквідатора у зв'язку з недоведеністю невиконання чи неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків, та заяви про залишення без розгляду заяви про визнання поточним кредитором Боржника, оскільки остання порушує права та охоронювані законом інтереси заявника.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 зводяться до переоцінки фактів, встановлених рішенням Рівненського міського суду Рівненської області № 569/9897/13-ц від 27.11.2013, яке набрало законної сили, не спростовують обґрунтованих висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому до уваги не приймаються.

За таких умов, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін) та ст.ст. 35, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу фізичної особи - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 та ухвалу господарського суду Рівненської області від 01.10.2014 у справі № 5019/956/11 залишити без змін.

постанова виготовлена та підписана 05.02.2015