145/1916/15-а Про визнання неправомірними дії посадової особи Реєстраційної служби районного управління юстиції, державного реєстратора щодо проведення державної реєстрації об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки; визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно - земельну ділянку; зобов`язання реєстраційної служби районного управління юстиції внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації прав особи на земельну ділянку - 23.10.2019 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Саприкіної І.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Фірма Яско" до Державного реєстратора Тиврівського районного управління юстиції Вінницької області Магдалюка Олега Григоровича, Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області, третя особа - ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними, скасування свідоцтва про право власності, зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою адвоката Сиротіної Ніни Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у складі колегії суддів Кузьмишина В.М., Сушка О.О., Боровицького О.А.,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2015 року Приватне підприємство "Фірма Яско" (далі - ПП "Яско", позивач) звернулося до суду з позовом до Державного реєстратора Тиврівського районного управління юстиції Вінницької області Магдалюка Олега Григоровича (далі - відповідач 1, державний реєстратор), Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області (далі - відповідач 2, Тиврівська РДА), за участі третьої особи ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, третя особа), в якому просило:

- визнати неправомірними дії посадової особи Реєстраційної служби Тиврівського районного управління юстиції Вінницької області, державного реєстратора Магдалюка О.Г. щодо проведення державної реєстрації об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,055 га в АДРЕСА_1, кадастровий номер 0524510500:01:045:0024 за ОСОБА_1 ;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво серії САМ № 047739 видане 26 серпня 2015 року Тиврівським районним управлінням юстиції Вінницької області про право власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,055 га в АДРЕСА_1, кадастровий номер 0524510500:01:045:0024;

- зобов`язати реєстраційну службу Тиврівського районного управління юстиції внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації прав ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,055 га в АДРЕСА_1, кадастровий номер 0524510500:01:045:0024.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що державний реєстратор Магдалюк О.Г. неправомірно зареєстрував у 2015 році право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, на якій знаходиться вже зареєстроване у 2013 році нерухоме майно ПП "Фірма "Яско", видавши свідоцтво серії САМ № 047739 від 26 серпня 2015 року про право власності ОСОБА_1 та витяг від 26 серпня 2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказані документи є незаконними та підлягають скасуванню, а запис про реєстрацію - вилученню з Державного реєстру.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 січня 2018 року позов ПП "Фірма "Яско" задоволено частково.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року скасовано рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 26 січня 2018 року, справу направлено на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду за встановленою законом підсудністю.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зазначив, що Державний реєстратор Магдалюк О.Г. неправомірно зареєстрував у 2015 році право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, на якій знаходиться вже зареєстроване у 2013 році нерухоме майно ПП "Фірма "Яско", що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки при здійсненні своїх повноважень за заявою ОСОБА_1, не перевірив і відповідно не встановив невідповідність вимогам законодавства, заявлених ОСОБА_1 вимог та поданих нею документів, всупереч вимогам законодавства провів реєстрацію і тим самим порушив законні права та інтереси позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, адвокат Сиротіна Ніна Олексіївна в інтересах ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 06 червня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 145/1916/15-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2000 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 придбано будівлю автозаправної станції, що знаходиться в АДРЕСА_2 рівних частинах.

З технічного обстеження стану конструктивних елементів будівель і споруд автозаправної станції станом на 17 жовтня 2002 році у АДРЕСА_2 встановлено, що до складу автозаправної станції входять ряд будівель і споруд, а також під`їзна колія 1520 м . Під`їзна колія № 20, шириною 1520 мм примикає до 18 станційної колії стрілочним переводом № 73. Границя під`їзної колії-стик рамної рейки стрілочного переводу № 73 з однієї сторони і упор з іншої сторони.

Згідно технічного обстеження стану конструктивних елементів будівель і споруд АЗС від 17 жовтня 2002 року корисна довжина колії суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на ст. Гнівань станом на 16 квітня 2002 року, згідно якого загальна довжина колії складає 0,085 км, корисна довжина колії складає 0,035 км, фронт вигрузки, погрузки - 1 вагон.

Рішенням Гніванської міської ради від 18 листопада 2005 року про впорядкування нумерації адрес у АДРЕСА_2 АДРЕСА_5 .

Згідно з свідоцтвом про право власності від 03 жовтня 2006 року серії ЯЯЯ № 896586 ОСОБА_4 є власницею майнового комплексу основною площею 512,6 м кв. та підсобною площею 18,1 м кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та межує з територією, на якій розташовані будівлі АЗС - складу паливно-мастильних матеріалів.

25 жовтня 2006 року будівлі та споруди АЗС, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_5, придбано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Кожному належить на праві власності 1/2 частини майна, а саме: операторської АЗС з навісом, огорожі, розпашних воріт, підземних та надземних резервуарів, паливно-розливних колонок, асфальтного покриття.

Згідно договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2006 року ОСОБА_4 також придбала земельну ділянку по АДРЕСА_6 ) з кадастровим номером 0524510500:01:045:0003, на якій розташована під`їзна колія. В подальшому вказана земельна ділянка на підставі договору дарування від 23 квітня 2009 року ОСОБА_4 подарувала позивачу.

При цьому, ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 24 листопада 2011 року продала ПП "Фірма "Яско" вказану земельну ділянку по АДРЕСА_1 на якій розташована під`їзна колія № 18.

ОСОБА_4 16 грудня 2011 року також продала ПП "Фірма "Яско" і під`їзну колію № 20, яка згідно звіту про оцінку майнового комплексу станом на 09 січня 2007 року входила до належного ОСОБА_4 майнового комплексу виробничої бази по АДРЕСА_1

Інші АДРЕСА_7 по АДРЕСА_1 винятком залізничної гілки) залишилися у власності ОСОБА_4 .

Згідно акта приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 06 грудня 2011 року ОСОБА_4 передала ПП "Фірма "ЯСКО" під`їзну колію № 20, що примикає до під`їзної колії № 18 стрілочкою № 73 ст. Гнівань.

ПП "Фірма "Яско" на праві власності належить склад паливно-мастильних матеріалів по АДРЕСА_1, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно серія ЕАК № 822529 від 26 вересня 2013 року. До комплексу споруд також входить склад паливно-мастильних матеріалів, зокрема, під`їзна колія 20 № 98 АДРЕСА_1 .

Державний реєстратор Магдалюк О.Г. на підставі свідоцтва серії САМ № 0047739 від 26 серпня 2015 року про право власності на нерухоме майно-земельну ділянку площею 0,055 га по АДРЕСА_1, кадастровий номер 0524510500:00:01:945:0024, яка утворилася шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер 0524510500:00:01:945:0004; витягу від 26 серпня 2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельну ділянку, площею 0,055 га, АДРЕСА_1, кадастровий номер 0524510500:00:01:945:0024, видав ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,055 га, АДРЕСА_1 та вніс відомості щодо даної ділянки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

На переконання позивача такими діями державного реєстратора було порушено законні права та інтереси ПП "Фірма "Яско", як власника нерухомого майна, оскільки державний реєстратор Магдалюк О.Г. не перевірив технічні паспорти на новостворені об`єкти нерухомого майна, і не встановив їх невідповідність вимогам законодавства, зокрема, щодо відображення охоронних зон.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги наданих скаржником доводів, які підтверджують фактичні обставини справи і доводять неправомірність та штучність заявлених позовних вимог ПП "Фірма Яско". Зокрема, судом не надано належної правової оцінки доказам про те, що право власності ОСОБА_1 з 2009 року на земельну ділянку 0,60 га з кадастровим номером 0524510500:00:01:945:0004 підтверджується копією Державного акта на право власності на земельну ділянку, а також судовим рішенням, яким визнано ОСОБА_1 добросовісним набувачем права власності на земельну ділянку.

15 липня 2019 року від ПП "Фірма Яско" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач зазначив, що судом вірно встановлено обставини справи, зокрема, про порушення прав ПП "Фірма Яско", що спричинено порушенням процедури державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, зокрема, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).

У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у зв`язку із визнанням протиправними дій посадової особи Реєстраційної служби Тиврівського районного управління юстиції Вінницької області, державного реєстратора Магдалюка О.Г. щодо проведення державної реєстрації об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки за ОСОБА_1 та видачу свідоцтва про права власності на вказану земельну ділянку.

Разом з тим, з висловлених позивачем у ході розгляду справи доводів вбачається, що основним мотивом звернення до суду стало порушення законних прав та інтересів ПП "Фірма "Яско", як власника нерухомого майна, оскільки державний реєстратор Магдалюк О.Г . не перевірив технічні паспорти на новостворені об`єкти нерухомого майна, і не встановив їх невідповідність вимогам законодавства, зокрема, щодо відображення охоронних зон.

Відносини, пов`язані з виникненням та припиненням права власності на об`єкти нерухомого майна, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

У справі, що розглядається, оскаржується набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, в результаті прийняття рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності та видачі Тиврівським районним управлінням юстиції Вінницької області свідоцтва про право власності на вищевказану земельну ділянку.

Відтак, цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - земельну ділянку, не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Фірма Яско" щодо права власності на земельну ділянку.

Відповідно до статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) завданням цивільного судочинства є справедливий неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних прав з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частин першої та другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Предметна підсудність, юрисдикція цивільних прав передбачена у частині першій статті 15 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Важливо, що на момент прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанції у цій справі, Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-1883во07, від 02 березня 2010 року у справі № 3-472к10, від 11 квітня 2017 року у справі № 808/2298/15 та від 24 січня 2017 року у справі № 815/6165/14, вже була висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція щодо визначення судової юрисдикції у справах з аналогічним предметом позову міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 809/973/14, від 13 листопада 2018 року у справі № 809/649/14, від 21 листопада 2018 року у справі № 804/3086/16.

Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.

Таким чином, сформована відповідно до статей 37, 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 346 КАС України практика Великої Палати Верховного Суду (постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду, що забезпечує, зокрема, здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права) стосовно обов`язку касаційного суду, встановивши порушення судами правил юрисдикції адміністративних судів, закривати провадження у справі незалежно від доводів касаційної скарги, має вже сталий характер.

Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї юрисдикції є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.

Зокрема, Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 "Про верховенство права" (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів ОСОБА_13 (Нідерланди), ОСОБА_8 Халлер ( Швейцарія ), ОСОБА_10 ( Сполучене Королівство ), ОСОБА_12 (Фінляндія); п. 44-50).

Колегія суддів також враховує, що у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004 (v022p710-04) ). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

На підставі положень Конституції України (254к/96-ВР) про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatisрішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the"), заява № 4451/70, 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatisрішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria"), заява № 36760/06, 230).

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому касаційна скарга адвоката Сиротіної Ніни Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю, оскільки спір у цій справі має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 238, 239, 341, 344, 349, 354, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України (2747-15) ,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу адвоката Сиротіної Ніни Олексіївни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Приватного підприємства "Фірма Яско" до Державного реєстратора Тиврівського районного управління юстиції Вінницької області Магдалюка Олега Григоровича, Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання дій неправомірними, скасування свідоцтва про право власності, зобов`язання вчинити певні дії закрити.