920/1239/14 Про зобов'язання усунути і не чинити перешкод у проведенні будівельних робіт з реконструкції електропостачання з влаштуванням електрощитової, системи опалення, водопроводу та каналізації, газозабезпечення вбудованих топкових, сигналізації загазованості в адміністративно-офісній будівлі - 03.02.2015 Прийняття

У липні 2014 року Товариство звернулося з позовом, згідно з яким просило зобов'язати відповідача усунути і не чинити перешкод у проведенні будівельних робіт з реконструкції електропостачання з влаштуванням електрощитової, системи опалення, водопроводу та каналізації, газозабезпечення вбудованих топкових №1, №2, сигналізації загазованості в адміністративно-офісній будівлі по вул. Пролетарській, 71 у м.Суми, а також у проведенні роботи з підведення зовнішніх мереж з водопостачання, водовідведення, електропостачання та газопостачання до наведеної будівлі згідно з дозволом Інспекції з благоустрою міста Суми Сумської міської ради від 03.07.2014 № 265/31-19 та Декларацій про початок будівельних робіт від 28.03.2014 № СМ08340890054, від 19.02.2014 № СМ 083140500088, які зареєстровані Інспекцією ДАБК у Сумській області.

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.08.2014 у справі № 920/1239/14 (суддя Коваленко О.В.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 (колегія суддів у складі: суддя Істоміна О.А. - головуючий, судді Барбашова С.В. і Білецька А.М.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати рішення суду першої інстанції від 26.08.2014, постанову апеляційного суду від 11.11.2014 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована тим, що рішення судів прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, відповідач є власником 251/1000 частки адміністративно-офісної будівлі по вул. Пролетарська, 71 у м. Суми (далі - адмінбудівля) на підставі договору купівлі-продажу від 12.11.2009, а Товариство є власником 749/1000 частки адмінбудівлі на підставі договору міни від 04.03.2011.

У зв'язку з тим, що до відповідача перейшли у власність приміщення та обладнання, які забезпечують адмінбудівлю послугами з електро-, тепло- та водопостачання, сторонами зі справи 04.03.2011 було укладено договір № 13-1 про надання послуг з утримання адмінбудівлі та забезпечення комунальними послугами, але внаслідок істотного порушення Товариством умов договору, 13.08.2013 відповідач направив позивачу листа № 13/08-1 та угоду про дострокове розірвання договору.

За результатами розгляду пропозиції позивач листом від 11.09.2013 відмовився від дострокового розірвання договору, проте 14.10.2013 повідомив відповідача про свою згоду на це, та 24.10.2013 відповідач отримав листа та підписану позивачем угоду про дострокове розірвання договору з 13.08.2013.

14.10.2013 відповідач припинив подачу електричної енергії, теплозабезпечення, водопостачання та водовідведення на площі адмінбудівлі Товариства. У цьому зв'язку позивач для незалежного від відповідача забезпечення інженерними комунікаціями своїх приміщень в адмінбудівлі отримав від Інспекції ДАБК у Сумській області відповідні декларації про початок виконання будівельних робіт та від Інспекції з благоустрою міста Суми Сумської області дозвіл від 03.07.2014 № 265/31-19 на проведення водопостачання, відовідведення та газопостачання в адмінбудівлі.

Судами також встановлено, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 зі справи № 904/8563/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2014, був встановлений факт наявності боргу позивача за надання послуг із забезпечення його комунальними послугами.

З метою належного утримання спільного майна, 23.05.2014 відповідач направив на адресу Товариства пропозицію за № 23/05-1 про укладення договору про надання послуг з утримання та забезпечення комунальними послугами приміщень, які належать на праві власності відповідача, але вона була залишена позивачем без задоволення.

Звертаючись з позовом до суду, Товариство обґрунтовувало його тим, що своїми діями, які полягали у перешкоджанні та обмеженні позивача можливості у підведенні інженерних комунікацій до адмінбудівлі, відповідач позбавив останнього можливості використовувати власні приміщення у господарській діяльності.

Сукупності встановлених у справі обставин суди попередніх інстанцій дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст. 358 ЦК України, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки подані позивачем докази не свідчили про те, що його права, як власника частини адмінбудівлі, порушуються з боку відповідача.

При цьому суди правильно виходили з того, що відповідно до встановлених обставин справи Товариство не передавало на розгляд відповідачу як співвласнику спільного майна жодного проекту щодо виконання будівельних робіт з реконструкції, а тому останній був позбавлений можливості розглянути питання про відповідність проведення цих робіт будівельним, санітарним нормам та правилам і відсутність загрози для тієї частини адмінбудівлі, яка належить безпосередньо відповідачу.

У цьому ж зв'язку суди вірно вказали на те, що, всупереч статті 358 ЦК України, позивач не подав суду жодних письмових доказів отримання згоди від відповідача на проведення Товариством в адмінбудівлі зазначених робіт.

Посилання Товариства на те, що після реєстрації відповідних декларацій позивач набув законне право здійснювати будівельні роботи на об'єкті щодо власних приміщень, суди обґрунтовано не взяли до уваги, з огляду на те, що наведена обставина не впливала на вирішення спору, оскільки відповідно до частини першої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Сумської області від 26.08.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 у справі № 920/1239/14 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КС ГРУПП" - без задоволення.