922/11/15 Про припинення правовідносин за іпотечним договором - 22.10.2015 Прийняття

головуючого суддів Кочерової Н.О. (доповідач), Владимиренко С.В., Саранюка В.І., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 у справі № 922/11/15 господарського суду Харківської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НТК" до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд", про припинення правовідносин за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

від третьої особи: не з'явилися

У січні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "НТК" звернулося до господарського суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" про припинення правовідносин за іпотечним договором № 41І/0507, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. в реєстрі за № 1835, та за додатковими договорами про внесення змін і доповнень до іпотечного договору, а саме: № 1 від 23.05.2008 за реєстровим № 2832, № 2 від 31.10.2008 за реєстровим № 5224, № 3 від 02.09.2011 за реєстровим № 3338 та № 4 від 28.04.2012 за реєстровим № 1118, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що зобов'язання за кредитним договором, в забезпечення якого був укладений між сторонами у справі іпотечний договір № 41І/0507 від 31.05.2007, є припиненими їх виконанням в повному обсязі внаслідок рефінансування кредитної заборгованості товариством з обмеженою відповідальністю "Металіст-будметалконструкція", а відтак, і іпотека за іпотечним договором № 41І/0507 від 31.05.2007 є також припиненою. Однак, відповідач дій щодо державної реєстрації припинення іпотеки не здійснив, у зв'язку з чим, позивач, керуючись ст.ст. 15, 16, 593, 598, 599 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про іпотеку" просив задовольнити позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.03.2015 (суддя Пономаренко Т.О.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не надав суду доказів у розумінні ст. 32 ГПК України, які б підтверджували припинення іпотеки, а позовні вимоги у даній справі не відповідають передбаченим чинним законодавством способам захисту порушеного права чи інтересу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 (склад колегії суддів: Бондаренко В.П. - головуючий, Россолов В.В., Тихий П.В.) апеляційну скаргу ТОВ "НТК задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 02.03.2015 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Припинено правовідносини ТОВ "НТК" та ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" за іпотечним договором № 411/0507, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Д. В. Слоневською, зареєстрованим в реєстрі з № 1835 та додатковими договорами про внесення змін і доповнень до іпотечного договору № 1 від 23.05.2008 за реєстровим номером 2832, № 2 від 31.10.2008 за реєстровим номером 5224, № 3 від 02.09.2011 за реєстровим номером 3338 та № 4 від 28.04.2012 за реєстровим номером 1118, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Д.В. Слоневською. Стягнуто з ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" на користь ТОВ "НТК" судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 218,00 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 609,00 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зобов'язання за іпотечним договором № 41І/0507 від 31.05.2007, як похідні від зобов'язань за кредитним договором, припинилися, оскільки як свідчать наявні в матеріалах справи докази, заборгованість ТОВ "Алюмбуд" перед відповідачем за кредитним договором відсутня, а такий спосіб захисту як припинення господарських правовідносин передбачено ч. 2 ст. 20 ГК України.

В касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами 31.05.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю Банк "Фінанси та Кредит" (банк, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд" (позичальник, третя особа на стороні позивача) укладено договір про невідновлювану кредитну лінію № 35v-01-07 (далі за текстом - кредитний договір), на виконання умов якого банк відкрив позичальнику невідновлювану кредитну лінію на загальну суму 1 450 000,00 доларів США, а позичальник зобов'язався повернути отримані в рахунок кредитної лінії кошти згідно з графіком погашення кредитної лінії (додаток № 1 до договору) з кінцевим строком погашення до 30.05.2012 та сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 14% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, вказаного в підпунктах "б", "в" пункту 3.1. цього договору сплатити проценти у підвищеному розмірі).

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту за процентними ставками:

а) 14% річних (у розмірі, зазначеному в п. 1.1 даного договору) за період з дня видачі до дати повернення кредиту, зазначеної в п. 2.4 даного договору;

б) у випадку порушення позичальником строків погашення згідно графіка - 21% річних від суми невиконаного вчасно зобов'язання по кредиту відповідно до вищевказаного графіка, за період часу з моменту непогашення суми кредиту (частини кредиту) до дня фактичного погашення цієї кредитної (основної) заборгованості;

в) 28% річних за період з 30.05.2012р. до дня фактичного погашення основної заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між товариством з обмеженою відповідальністю Банк "Фінанси та кредит" (іпотекодержатель, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "НТК" (іпотекодавець, позивач) укладено іпотечний договір № 41I/0507 (далі за текстом - іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Слоневською Д.В. за реєстровим № 1835, за яким накладена заборона на відчуження зазначеного об'єкту нерухомого майна, зареєстрована в реєстрі за № 1836.

Відповідно до п.п 1, 2 іпотечного договору іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно - нежитлову будівлю, корпус 1, поз. 1. літ. "Б", загальною площею 2096,0 кв.м., розташовану за адресою: Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. 50 років Комсомолу, буд. 115, як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих товариству з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд" за договором про неневідновлювану кредитну лінію № 35-v-01-07 від 31.05.2007 на суму 1 450 000,00 доларів США строком до 30.05.2012, процентів за користування кредитними коштами (в т.ч. і у випадку зміни сторонами кредитного договору процентної ставки за користування кредитними коштами та оформлення цих змін додатковою угодою до кредитного договору), а також комісійної винагороди, визначеної в п. 2.5. кредитного договору, пені, штрафних санкцій за цим договором або за кредитним договором, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за вищезазначеними договорами, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог.

У випадку зміни сторонами основного зобов'язання, в тому числі процентної ставки за користування кредитними ресурсами, іпотекодавець зобов'язався невідкладно укласти з іпотекодержателем відповідну додаткову угоду до цього договору.

Пунктом 17 іпотечного договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за основним зобов'язанням.

До кредитного договору неодноразово вносилися зміни, а саме: додатковою угодою № 1 від 23.05.2008, додатковою угодою № 2 від 29.10.2008, додатковою угодою № 3 від 01.09.2011 та додатковою угодою № 5 від 28.04.2012.

У зв'язку зі змінами умов основного зобов'язання між позивачем та відповідачем були укладені:

- 23.05.2008 договір про внесення змін та доповнень № 1 до іпотечного договору № 41I/0507, посвідченого 31.05.2007 приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В., за реєстровим номером 1835, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В., за реєстровим номером 2832;

- 31.10.2008 договір про внесення змін та доповнень № 2 до іпотечного договору № 41I/0507, посвідченого 31.05.2007 приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В. за реєстровим номером 1835, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В., за реєстровим номером 5224;

- 02.09.2011 договір про внесення змін та доповнень № 3 до іпотечного договору № 41I/0507, посвідченого 31.05.2007 приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В., за реєстровим номером 1835, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В., за реєстровим номером 3338;

- 28.04.2012 договір про внесення змін та доповнень № 4 до іпотечного договору № 41I/0507, посвідченого 31.05.2007 приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В., за реєстровим номером 1835, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Слоневською Д.В., за реєстровим номером 1118.

05.09.2012 між публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Металіст-Будметалконструкція" (позичальник) укладено договір про невідновлювану кредитну лінію № 24-01-12, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику невідновлювану кредитну лінію на загальну суму 9 300 000,00 грн на рефінансування основної кредитної заборгованості ТОВ "Алюмбуд" за кредитним договором № 35v-01-07 від 31.05.2007, а позичальник зобов'язався повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно з графіком зниження ліміту кредитної лінії з кінцевим строком погашення до 05.09.2017 року і сплатити за користування кредитними коштами проценти відповідно до розділу 3 договору.

За твердженням позивача, внаслідок рефінансування кредитної заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Алюмбуд" перед відповідачем за кредитним договором № 35v-01-07 від 31.05.2007 відбулося повне виконання зобов'язань ТОВ "Алюмбуд" перед банком, у зв'язку з чим, позивач 26.09.2014 звернувся до відповідача з листом № 86, в якому просив вчинити дії, направлені на припинення обтяження нерухомого майна іпотекою та зняття заборони відчуження зазначеного майна, а також просив надати довідку про стан розрахунків за кредитним договором.

Однак, відповідач відповіді на лист не надав, дій щодо державної реєстрації припинення іпотеки не здійснив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі про припинення правовідносин за іпотечним договором та додатковими угодами до даного договору.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цією ж статтею визначено і орієнтовний перелік способів захисту. Так, пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України визначає припинення правовідношення, як один із способів захисту цивільних прав.

Частиною другою статті 20 Господарського кодексу України визначено, що способами захисту прав суб'єктів господарювання є, зокрема, визнання наявності або відсутності прав та припинення господарських правовідносин.

Укладення між сторонами у справі іпотечного договору стало підставою для виникнення між ними прав та обов'язків з приводу виконання умов вказаного договору. Слід зазначити, що у разі існування між сторонами, які перебувають між собою в певних правовідношеннях, спору про припинення зобов'язань за договором, такий спір може бути передано на вирішення суду, а вимога про визнання припиненими зобов'язань за договором по суті є вимогою про припинення господарських правовідносин за цим договором, що відповідає передбаченим статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України способам захисту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що обраний позивачем такий спосіб захисту як припинення господарських правовідносин відповідає положенням законодавства, оскільки в повній мірі забезпечує захист прав та інтересів позивача щодо припинення правовідносин за іпотечним договором, наслідком чого є внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зняття заборони відчуження нерухомого майна позивача, яке передане ним в іпотеку, та припинення іпотеки зазначеного майна. Натомість, місцевий господарський суд помилково відмовив у задоволенні даного позову з тих підстав, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В частині першій статті 575 ЦК України іпотека визначена як окремий вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до наданого відповідачем розрахунку заборгованості ТОВ "Алюмбуд" по кредитному договору № 35v-01-07 від 30.05.2007 (т.1, а.с. 95-97) у боржника відсутні строкова та прострочена заборгованість за основним боргом, поточна та прострочена заборгованість по комісії, а також основна заборгованість по відсоткам, проте наявна прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 57 720,79 доларів США.

Однак, апеляційним господарським судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено відповідачем без врахування фактичних обставин справи, ТОВ "Алюмбуд" не має заборгованості перед відповідачем за кредитним договором № 35v-01-07 від 30.05.2007, в забезпечення якого було укладено іпотечний договір № 41І/0507 від 31.05.2007, а зобов'язання за вказаними кредитним договором припинилися.

Вказаний висновок суду підтверджується наступним.

01.09.2011 між ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" та ТОВ "Алюмбуд" було укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору № 35v-01-07 від 30.05.2007, в якій банк та позичальник погодили:

- загальну суму кредитної лінії - 1 277 750,02 доларів США,

- строк погашення кредитної лінії - 30.05.2012,

- розмір відсотків за користування кредитними коштами - 14% річних,

- порядок погашення кредитної заборгованості і сплати процентів, що відобразили у Додатку № 1 "Графік погашення кредитної лінії".

Відповідно до вказаного Графіку позичальник зобов'язався сплатити на користь банку проценти за користування кредитом в сумі 255 963,84 доларів США. При цьому, зазначені в Графіку суми процентів за користування кредитом включали в себе:

- відсотки за користування кредитом, які позичальник мав сплатити протягом періоду з 01.09.2011 по 30.05.2012 за відсотковою ставкою 14% річних, сума яких склала 120 747,39 доларів США;

- прострочену заборгованість ТОВ "Алюмбуд" за відсотками (в т.ч. за основною та підвищеною ставками, погодженими в кредитному договорі), яка виникла станом на 01.09.2011 - день укладання додаткової угоди № 3, сума якої, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, склала 135 216,45 доларів США (по 15 024,06 доларів США щомісячно протягом періоду з 01.09.2011 по 3.05.2012).

Таким чином, підписавши вказану додаткову угоду № 3 від 01.09.2011 до кредитного договору № 35v-01-07 від 30.05.2007, сторони станом на день її підписання визначили та погодили суму заборгованості ТОВ "Алюмбуд" по простроченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 135 216,45 доларів США, яка утворилась у позичальника перед банком за минулі періоди до 01.09.2011.

Однак, відповідач в своїх розрахунках не врахував положень додаткової угоди № 3 від 01.09.2011 та помилково визначив суму заборгованості ТОВ "Алюмбуд" по несплаченим відсоткам станом на 01.09.2011 в підвищеному розмірі - 192 937,20 доларів США, а не у розмірі 135 216,45 доларів США, погодженому Додатковою угодою № 3, у зв'язку з чим і виникла розбіжність в розрахунках позивача та відповідача, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції.

Врахувавши наведене, суд апеляційної інстанції вірно встановив, що всього за період з 01.09.2011 по 05.09.2012 - день фактичного погашення кредиту ТОВ "Алюмбуд" мало сплатити 288 304,40 доларів США процентів, з яких:

- 135 333,34 доларів США - сума нарахованих банком процентів за відсотковою ставкою 14%;

- 17 754,62 доларів США - сума нарахованих банком процентів на прострочену частину боргу за підвищеною відсотковою ставкою (29,25%);

- 135 216,45 доларів США - сума нарахованих банком процентів на прострочену частину боргу за минулі періоди до 01.09.2011.

З розрахунків сторін вбачається, що за період з 01.09.2011 по 04.09.2012 сума в розмірі 288 304,40 доларів США була сплачена ТОВ "Алюмбуд" та зарахована банком в якості процентів. При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, в розрахунках обох сторін відсутня заборгованість ТОВ "Алюмбуд" щодо основної суми боргу, поточних процентів та комісійних винагород. Сторони вказані факти визнають, спору щодо них немає.

Врахувавши наведене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що станом на час розгляду справи, заборгованість ТОВ "Алюмбуд" перед відповідачем за кредитним договором № 35v-01-07 від 30.05.2007 відсутня, зобов'язання за вказаним кредитним договором виконані в повному обсязі та є припиненими.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" припинення основного зобов'язання є підставою для припинення іпотеки.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що зобов'язання за укладеним між сторонами у справі іпотечним договором № 41І/0507 від 31.05.2007, які є похідними від кредитного договору № 35v-01-07 від 30.05.2007, припинилися, оскільки забезпечені іпотекою зобов'язання за кредитним договором є виконаними та це підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим суд правильно задовольнив позовні вимоги у даній справі.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана відповідачем постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм процесуального та матеріального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне їх застосування господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.