Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Грека Б.М., - (доповідача у справі), суддів: Бондар С.В., Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Прокуратури міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.15 у справі № 910/2996/15-г господарського суду міста Києва за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертехенерго" до Державного підприємства "Держекоінвест", Міністерства екології та природних ресурсів України

третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві

за участю Прокуратури міста Києва про стягнення суми за участю представників від: позивача Степаненко О.М. (дов. від 24.11.14) прокуратури Збарих С.М. (посв. від 05.09.14)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертехенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про солідарне стягнення з державного підприємства "Держекоінвест" та Міністерства екології та природних ресурсів України 45739 246,58 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Любченко М.О., суддів: Літвінової М.Є., Івченко А.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.15 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Пономаренка Є.Ю., суддів: Дідиченко М.А., Руденко М.А.), позов задоволено частково: вирішено стягнути з першого відповідача на користь позивача 45739246,58 грн., у задоволені вимог до другого відповідача відмовлено. Судові акти обґрунтовані тим, що перший відповідач не виконав своє грошове зобов'язання з оплати виконаних робіт за договором.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, прокуратура м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову, в позові відмовити повністю. Скарга обґрунтована тим, що строк оплати першим відповідачем коштів не настав, оскільки не відбулось надходження бюджетних коштів на рахунок першого відповідача.

Позивач подав до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких заперечує проти її доводів, судові акти просить залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтертехенерго" (підрядник) та Державним підприємством "Держекоінвест" 26.03.13 укладено договір № 2366/06 про закупівлю, відповідно до п.1.2 якого підрядник зобов'язується на власний ризик, своїми та залученими силами, засобами та закупленими матеріальними ресурсами виконати роботи з капітального ремонту об'єктів соціальної сфери (теплостанцій - 216 об'єктів) та здати закінчені роботи в порядку і строк, встановлені договором, а замовник зобов'язується прийняти закінчені роботи і оплатити їх.

За умовами п. 2.1 договору № 2366/06 від 26.03.13 (в редакції додаткової угоди № 5 від 30.09.13) договірна тверда загальна ціна робіт (додаток № 2 до цього договору) становить 444902217,39 грн., в тому числі, податок на додану вартість в розмірі 74150369,56 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору джерелом фінансування є кошти Державного бюджету України за КПКВК 6351020 "Державна підтримка заходів, спрямованих на зменшення обсягів викидів (збільшення абсорбції) парникових газів, у тому числі, на утеплення приміщень закладів соціального забезпечення, розвиток міжнародного співробітництва з питань зміни клімату", КЕКВ 3210. Сторонами досягнуто згоди, що договір набуває чинності з дати підписання його і діє до 31.09.13, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.12.1 договору № 2366/06 від 26.03.13 в редакції додаткових угод № 3 від 29.07.13 та № 6 від 29.10.13).

Відповідно до п. 3.6 договору оплата проводиться за фактично і якісно виконані роботи, які відображені в підписаних сторонами актах приймання будівельних робіт за формою КБ-2в. Підставою для здійснення розрахунків є підписані сторонами акти приймання - передачі будівельних робіт по формі КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт по формі КБ-3. Оплата виконаних робіт здійснюється замовником протягом десяти робочих днів, з урахуванням бюджетних призначень, з моменту підписання сторонами зазначених документів.

Згідно п. 3.8 договору всі виплати здійснюються після отримання замовником відповідних бюджетних коштів. Кінцеві розрахунки здійснюються у двотижневий термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Датою прийняття закінчених робіт вважається дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації (п.7.5.4 договору № 2366/06 від 26.03.13).

У додатковій угоді № 7 від 31.12.13 сторонами погоджено, що розрахунки за договором № 2366/06 від 26.03.13 будуть здійснюватись у 2014 р. після отримання кошторисних призначень та коштів на реєстраційний рахунок замовника.

На виконання умов договору № 2366/06 у 2013 році позивачем виконані, а Державним підприємством "Держекоінвест" прийняті роботи на загальну суму 362236691,87 грн.

Виконання робіт на зазначену суму підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Актами приймання виконаних будівельних робіт та Довідками про вартість виконаних робіт до них (т. 3-41). Також, видано декларацію на всі роботи. Державним підприємством "Держекоінвест" частково оплачені виконані позивачем роботи на суму 316407528, 03 грн.

Відповідачем не в повному обсязі виконане грошове зобов'язання з оплати коштів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 45739246,58 грн. Зазначена сума заборгованості визнана відповідачем, про що свідчить підписаний ним Акт звіряння взаєморозрахунків за договором № 2366/06 про закупівлю.

Суди задовольнили позовні вимоги, пославшись на те, що відповідно до п. 3.6 договору оплата проводиться за фактично і якісно виконані роботи, які відображені в підписаних сторонами актах приймання будівельних робіт за формою КБ-2в, але в порушення п. 3.6 договору, перший відповідач після виконання робіт по договору та підписання зазначених актів, оплату не здійснив. При цьому суди виходили з того, що положення договору про можливість здійснення оплати лише після надходження бюджетних коштів не є відкладальною обставиною.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу приписів статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Подія є явищем об'єктивної реальності, яке відбувається незалежно від волі людини та її суб'єктивної поведінки, на відміну від дій, під якими розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Поряд з цим, частиною першою статті 212 ЦК України закріплено право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

З аналізу наведеної норми випливає, що відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12.08.14 у справі № 910/1606/14; постанові того ж суду від 05.11.13 № 910/9276/13).

Отже, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.

Згідно пунктів 3.3, 3.8, 3.10, будь-які виплати за цим Договором здійснюються з урахуванням бюджетних призначень та після отримання ДП "Держекоінвест" відповідних бюджетних коштів. Пунктом 1.3. Договору передбачено, що у разі відсутності коштів на оплату виконаних робіт початок фінансування і остаточні розрахунки можуть бути перенесені.

Тобто, при укладенні Договору сторони передбачили та погодили можливість зміни прав та обов'язків сторін за Договором у частині порядку оплати як початкових, так і кінцевих робіт. Крім того, після виконання робіт сторони підписали додаткову угоду № 7 від 31.12.13, в якій сторонами погоджено, що розрахунки за договором № 2366/06 від 26.03.13 будуть здійснюватись у 2014р. після отримання кошторисних призначень та коштів на реєстраційний рахунок замовника.

Зазначеним спростовуються посилання судів на постанову Верховного суду України у справі № 11/446 та на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.15, оскільки у цих справах, на відміну від даної, сторони після виконання робіт не погоджували таку умову оплати, що розрахунки за договором будуть здійснюватись після отримання кошторисних призначень та коштів на реєстраційний рахунок замовника.

Враховуючи те, що майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 ЦК), то погодившись на умови договору (в тому числі, додаткової угоди), які передбачають оплату після отримання бюджетних асигнувань відповідачем сторони зобов'язані їх дотримуватися. Звільнення однієї із сторін від такого обов'язку судом є незаконним.

Отже, зміну прав та обов'язків сторін за Договором у частині порядку оплати робіт сторони обумовили настанням певної обставини, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальною обставиною), - наявністю бюджетного фінансування.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження;

Пунктом 8 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Відповідно до статті 49 Бюджетного кодексу України (Здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань) розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; 2) наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань. Фінансування програм з державного бюджету здійснюється лише за наявності бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала (ч.3 ст. 212 Цивільного кодексу України). Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала (ч.4 ст. 212 Цивільного кодексу України).

Судами не досліджувалося питання наявності бюджетного фінансування, а також питання вчинення сторонами дій, направлених на отримання таких коштів з державного бюджету (надіслання запитів, доручень, листів), не встановлено наявності або відсутності факту отримання відповідачем необхідних коштів з Державного бюджету України на оплату робіт за Договором, а також дій сторін, які могли б сприяти настанню цієї відкладальної обставини, або перешкоджати її настанню.

Також судам слід було з'ясувати, чи було передбачено у державному бюджеті України на 2013 та 2014 рік видатки під бюджетну програму за КПКВК 6351020 "Державна підтримка заходів, спрямованих на зменшення обсягів, викидів (збільшення абсорбцій) парникових газів, у тому числі на утеплення приміщень закладів соціального забезпечення, розвиток міжнародного співробітництва з питань зміни клімату", КЕКВ 3210, на яку суму; дослідити, які дії вчинив відповідач для здійснення оплати спірної заборгованості у визначені Договором строки (чи було подано та коли саме ним подано на реєстрацію до ГУ ДКСУ у місті Києві відповідне платіжне доручення); у випадку подання відповідачем відповідного платіжного доручення на реєстрацію до ГУ ДКСУ у місті Києві з недотриманням визначених Договором строків для здійснення оплати виконаних робіт, з'ясувати причини наведеного; з метою з'ясування обставин щодо бюджетного фінансування та здійснення оплат за фактично виконані позивачем роботи з державного бюджету України, вирішити питання щодо залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору органу Державної казначейської служби України; з'ясувати, чи проведені Державною фіскальною службою протягом березня-квітня 2014 року у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.14 № 65 "Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету" (65-2014-п) контрольні заходи з перевірки достовірності обсягів спірної кредиторської заборгованості та які результати відповідних заходів.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.12 (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судові акти ухвалені у справі тим вимогами не відповідають, а тому підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Прокуратури міста Києва задовольнити частково, рішення господарського суду міста Києва від 03.06.15 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.15 у справі № 910/2996/15-г скасувати, справу № 910/2996/15-г направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.