Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного 

Суду України у складі:

головуючого                           Кривенка В.В.,

суддів:                               Гусака М.Б., Маринченка В.Л., 

                                      Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., 

                                      Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,–

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод" (далі – Підприємство) справу за позовом Підприємства до Ужгородської митниці про визнання недійсним рішення та зобов’язання вчинити дії,

У вересні 2006 року Підприємство звернулося до суду із зазначеним позовом.

На обґрунтування позову зазначало, що для митного оформлення ним було подано відповідачу вантажно-митні декларації № 300060008/6/016281, № 300060008/6/016282, № 300060008/6/016283, № 300060008/6/016284, № 300060008/6/016285, № 300060008/6/016286, № 300060008/6/016287, № 300060008/6/016288, № 300060008/6/016289, № 300060008/6/016290, в яких воно визначило код ввезеного ним товару відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14) (далі - УКТЗЕД) - 2404301000 "Виноградне сусло у стадії бродіння (виноматеріал) для виробництва коньячного спирту". Загальна кількість продукції отримана за вантажно-митними деклараціями – 277 000 літрів.

Листом від 29 серпня 2006 року Ужгородською митницею на адресу позивача було направлено рішення Відділу контролю митної вартості та номенклатури від 21 серпня 2006 року № КТ-300-314-06, яким, на підставі довідок експертів, ввезений позивачем товар було класифіковано в товарній підкатеґорії УКТЗЕД (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14) – 2204296500, "вина білі, ... інші".

На думку позивача, відповідач порушив вимоги статті 78 Митного кодексу України, оскільки в порядку та строки визначені законом, на момент звернення із позовом митне оформлення товару не завершив і картки відмови не надав. Крім того, при прийнятті рішення про визначення коду товару відповідач керувався актами Державної митної служби України, які не пройшли державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, саме визначення ним коду товару проведене в порушення вимог діючого законодавства. Все це у сукупності потягло за собою неправильне визначення коду, незважаючи на те, що згідно з Сертифікатом відповідності Закарпаттястандартметрології та висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи увезена позивачем продукція є виноматеріалом коньячним.

З цих підстав просив визнати недійсним рішення про визначення коду товару та зобов’язати відповідача провести митне оформлення товару за наданими ним Ужгородській митниці вантажно-митними деклараціями, оскільки вони відповідають вимогам закону.

Господарський суд Закарпатської області рішенням від 14 листопада 2006 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 5 червня 2007 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 12 грудня 2007 року судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій скасував, у задоволенні позову відмовив.

У скарзі про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України за винятковими обставинами скаржник, посилаючись на неоднакове в порівнянні з іншими справами і в даному випадку неправильне застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, - статті 220, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), просить її скасувати та залишити в силі помилково скасовані судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій.

Скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Для цілей класифікації товарів митні органи використовують УКТЗЕД (2371а-14, 2371б-14, 2371в-14, 2371г-14) , що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 5 квітня 2001 року № 2371-ІІІ "Про Митний тариф України" (2371-14) .

Порядок взяття (надання) проб і зразків товарів, проведення досліджень, (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1862 (1862-2002-п) .

Судами першої і апеляційної інстанцій установлено, що при проведенні експертизи Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи (далі – Управління) порушені вимоги, які містяться у Додаткових примітках Розділу IV Групи 22 Митного тарифу України, довідки експертів містять суперечливі висновки (а. с. 130 т. 1, а.с.50, 60 т. 3), у зв’язку з чим судами обох інстанцій встановленим обставинам дана правова оцінка.

Відповідно до пункту 1 Положення про Управління, затверджене наказом Державної митної служби України від 29 березня 2004 року № 220, Управління є регіональною митницею з питань лабораторних досліджень та експертиз, входить до системи митних органів України й в установленому порядку здійснює митну справу. Воно не є експертною установою у розумінні Закону України від 25 лютого 1994 року №4038-ХІІ "Про судову експертизу" (4038-12) (стаття 7).

Скасовуючи рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалюючи нове – про відмову в позові, суд касаційної інстанції виходив із того, що Ужгородська митниця на підставі довідок експертів Управління правильно визначила код ввезеної позивачем продукції, як 2204296500. Висновки експертів не були оскаржені позивачем, не заявлялось і клопотання про проведення експертизи іншим експертним закладом.

Таким чином суд касаційної інстанції в порушення вимог частини 1 статті 220 КАС вирішив питання достовірності доказів, зокрема висновку Управління, а в порушення частини 2 статті 71 КАС суд, у справі про протиправність рішень та дій суб’єкта владних повноважень виходив, в тому числі з покладання обов’язку доказування на позивача.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки касаційний суд, вирішуючи спір, допустив порушення норм процесуального права, його постанова підлягає скасуванню із залишенням у силі безпідставно скасованих судових рішень судів попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 241– 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод" задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України (rs1477885) від 12 грудня 2007 року скасувати, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 14 листопада 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 5 червня 2007 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.