ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
16 жовтня 2019 року
справа № 360/3729/18
адміністративне провадження №К/9901/24637/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.,
суддів: Гончарова І. А., Олендера І. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання"
на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року (судді - Міронова Г. М., Геращенко І. В., Сіваченко І. В.)
у справі № 360/3729/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання"
до Головного управління ДФС у Луганській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
19 листопада 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання" (далі - Товариство, позивач у справі) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 02.08.2018 №0055611315 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, а також пені за порушення строку сплати грошового зобов`язання у загальному розмірі 5 390 078,65 грн.
06 березня 2019 року Луганський окружний адміністративний суд рішенням в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Вказана постанова оскаржена Товариством в апеляційному порядку.
07 травня 2019 року Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою апеляційну скаргу позивача залишив без руху, встановив десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом надання оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 121 276,77 гривень.
12 червня 2019 року до Першого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Товариства, в якому позивач просив продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги, в обґрунтування якого зазначає, що товариство знаходиться у скрутному становищі, господарська діяльність майже не ведеться. На сьогоднішній день у Товариства відсутні грошові кошти для сплати судового збору, а також високоліквідні активи, які можна швидко реалізувати з метою отримання грошових коштів. У разі продовження судом строку сплати судового збору Товариство матиме час та змогу реалізувати товари в обороті або частину запасів та направити отримані кошти на його сплату.
18 червня 2019 року Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою відмовив у задоволенні клопотання Товариства про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та повернув її позивачу у справі у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції обґрунтував відмову у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги тим, що Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) не передбачає продовження процесуального терміну для усунення недоліків, а також вказав на відсутність доказів можливості сплати судового збору найближчим часом.
Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції від 18 червня 2019 року, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій позивач, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу для продовження розгляду до Першого апеляційного адміністративного суду.
Касаційна скарга обґрунтована положеннями пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України, пунктом 6 частини третьої статті 2, частини другої статті 8, частини першої статті 13, частини другої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, аналіз яких зумовив висновки позивача про те, що право на апеляційне оскарження судового рішення гарантується Конституцією України (254к/96-ВР) , судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану та ніхто не може бути обмежений у праві захисту своїх інтересів в суді, у тому числі на стадії апеляційного оскарження. Позивач вказав на безпідставність висновків суду апеляційної інстанції про недоведеність Товариством можливості сплати судового збору взагалі, оскільки позивачем надано документи, які підтверджують відсутність на момент подання апеляційної скарги грошових коштів у розмірі, достатньому для сплати судового збору, а також високоліквідних активів, які можна швидко реалізувати з метою отримання грошових коштів.
01 жовтня 2019 року Верховний Суд ухвалою відкрив провадження за касаційною скаргою Товариства після усунення недоліків касаційної скарги на виконання вимог ухвали цього суду від 29 серпня 2019 року, справу №360/3729/18 витребувано з суду першої інстанції.
07 жовтня 2019 року справа №360/3729/18 надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача у справі не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
За положеннями пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Як вбачається з матеріалів справи позивач на виконання ухвали суду апеляційної інстанції не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 121 276,77 гривень, однак надіслав клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги із документами, які, за позицією позивача, доводять відсутність грошових коштів на час подання скарги (копію балансу станом на 31 березня 2019 року з квитанцією № 2 та звіту про фінансові результати за 1-й квартал 2019 року з квитанцією № 2, довідку № 150-58-103291 про закриття рахунку у Сєвєродонецькому відділенні АТ "Альфа-Банк", довідку відділення №356/12 АБ "Укргазбанк" № 5-356/12/261/2018 про рух грошових коштів Товариства, довідку АТ "Сбербанк" №103/5/51-3 про рух грошових коштів Товариства, копії звітів із праці).
Основним доводом відмови в задоволенні заявленого позивачем клопотання суд апеляційної інстанції зазначив відсутність норми в Кодексі адміністративного судочинства України (2747-15) , яка передбачає продовження процесуального терміну для усунення недоліків.
Верховний Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частин другої та шостої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач в межах десятиденного строку з дня вручення ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху (ухвала вручена 31 травня 2019 року, а. с. 203) подав до суду апеляційної інстанції клопотання про продовження процесуального строку, встановленого судом для усунення недоліків (10 червня 2019 року - поштовий штамп на конверті, а. с. 220), тобто дотримався вимог, встановлених статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, Суд вважає безпідставним висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності можливості продовження процесуального терміну для усунення недоліків.
Висновки суду апеляційної інстанції про не надання позивачем доказів можливості сплати судового збору найближчим часом, Суд вважає передчасними, оскільки такі докази стосуються певних дій у майбутньому (сплата судового збору), тобто, які ще не відбулися, а тому цих доказів у Товариства об`єктивно може не бути на час звернення з клопотанням. При цьому, позивачем надані докази, які, на його думку, свідчать про відсутність належної до сплати судового збору суми коштів на час подання касаційної скарги, які судом апеляційної інстанції не досліджені та не оцінені.
Суд зазначає, що хоча положення частини другої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України і утримують диспозитивну норму, тобто встановлюють право суду, а не обов`язок, продовжити процесуальний строк, однак це право має бути реалізовано судом в межах процесуального закону з належним мотивуванням будь-якого рішення (продовження або відмова у продовженні строку), які дають скаржнику чітке розуміння дій суду.
За таких обставин, Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції постановив ухвалу про повернення позовної заяви Товариства з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з цим це рішення підлягає скасуванню із передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала Першого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання" задовольнити.
Ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року скасувати, а справу № 360/3729/18 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Р. Ф. Ханова
І. А. Гончарова
І. Я. Олендер