61/182-10 Про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами - 29.10.2014 Прийняття

головуючого судді Корсака В.А., суддів Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б., за участю представників: позивача відповідачів третіх осіб прокуратури не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) 1. Когут Н.М. (дов. від 19.09.2014 р.) 2. Когут Н.М. (дов. від 06.05.2014 р.) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) Бондарчук В.М. (посв. від 22.11.2013 р. № 023013) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Інвестор Еліт Буд" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 р. у справі № 61/182-10 господарського суду Харківської області за позовом Прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області до за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Акціонерного товариства "Інвестор"; 2. Дочірнього підприємства "Інвестор Еліт Буд" 1. Харківська обласна державна адміністрація; 2. Черкасько-Лозівська сільська рада Дергачівського району Харківської області; 3. КСП "Харківська птахофабрика" про застосування наслідків нікчемності договорів

Прокурор Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Інвестор" та Дочірнього підприємства "Інвестор Еліт Буд" про витребування із чужого незаконного володіння Дочірнього підприємства "Інвестор Еліт Буд" земельної ділянки (кадастровий номер 6322083000:04:000:0363) загальною площею 18,1465 га, розташованої на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області та повернення її Дергачівській районній державній адміністрації Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.05.2011 р. у справі № 61/182-10, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 р. та постановою Вищого господарського суду України від 15.09.2011 р., позовні вимоги прокурора Дергачівського району Харківської області задоволені у повному обсязі, витребувано із чужого незаконного володіння Дочірнього підприємства "Інвестор Еліт Буд" земельну ділянку (кадастровий номер 6322083000:04:000:0363) загальною площею 18,1465 га, розташовану на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області та зобов'язано повернути її Дергачівській районній державній адміністрації Харківської області.

06.05.2014 р. Дочірнє підприємство "Інвестор Еліт Буд" звернулась до господарського суду Харківської області із заявою про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2011 р. у справі № 61/182-10 за нововиявленими обставинами у зв'язку із наявністю інформації, яка не була відома на момент розгляду справи і має суттєве значення для вирішення спору по суті.

За результатами розгляду заяви Дочірнього підприємства "Інвестор Еліт Буд" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, господарський суд Харківської області рішенням від 19.06.2014 р. у справі № 61/182-10 (колегія суддів: головуючий Шатерніков М.І., судді Бринцев О.В., Жигалкін І.П.) рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2011 р. скасував та ухвалив нове рішення, яким в позові відмовив повністю, дійшовши висновку про наявність у даній справі нововиявлених обставин у відповідності до статті 112 Господарського процесуального кодексу України, які виявились істотними для даного спору.

Харківський апеляційний господарський суд постановою від 08.09.2014 р. (колегія суддів: головуючий Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Барбашов С.В.) рішення господарського суду Харківської області від 19.06.2014 р. скасував, в задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2011 р. у справі № 61/182-10 за нововиявленими обставинами відмовив, зазначаючи, що обставини, на які посилається заявник, не являються нововиявленими в розумінні статті 112 Господарського процесуального України, оскільки інформація, яку заявник вважає суттєвою, вже була відома під час розгляду даної справи по суті.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Дочірнє підприємство "Інвестор Еліт Буд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною каргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 р., а рішення господарського суду Харківської області від 19.06.2014 р. залишити без змін, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 112 Господарського процесуального кодексу України, оскільки обставини, на які заявник посилався у своїй заяві про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2011 р. у справі № 61/182-10 за нововиявленими обставинами, спростовує факти, які було покладено в основу цього рішення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.10.2014 р. касаційну скаргу у справі № 61/182-10 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.10.2014 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідачів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом розгляду являється заява про перегляд за нововиявленими обставинами господарського суду Харківської області від 19.05.2011 р., яким було задоволено позовні вимоги прокурора Дергачівського району Харківської області та витребувано із чужого незаконного володіння Дочірнього підприємства "Інвестор Еліт Буд" земельну ділянку (кадастровий номер 6322083000:04:000:0363) загальною площею 18,1465 га, розташовану на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, а також зобов'язано повернути її Дергачівській районній державній адміністрації Харківської області.

Як вбачається з матеріалів справи, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2005 р. являється нікчемним, оскільки він був укладений з порушенням порядку надання та продажу спірної земельної ділянки, поза межами повноважень Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області щодо розпорядження землями, які знаходяться в межах населеного пункту - села Лісне, та на його підставі було відчужено земельну ділянку, яка відноситься до земель лісового фонду, в розмірі, який перевищує допустимий розмір для передання таких ділянок у приватну власність.

Як на нововиявлені обставини Дочірнє підприємство "Інвестор Еліт Буд" посилається на наявність отриманої від відповідних органів інформації про розташування спірної земельної ділянки (кадастровий номер 6322083000:04:000:0363) поза межами населеного пункту - села Лісне та будь-якого населеного пункту, а також про відсутність даних, які свідчили б про належність частини спірної земельної ділянки до земель лісового фонду, що спростовує висновки суду першої інстанції, покладені в основу рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2011 р. про задоволення позову.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставою для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами відповідно до пункту 1 частини 2 статті 112 Господарського процесуального кодексу України є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" (v0017600-11) до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти, тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Відповідно до пункту 3 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Під час розгляду заяви Дочірнього підприємства "Інвестор Еліт Буд" про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2011 р. у даній справі за нововиявленими обставинами, судом першої інстанції було встановлено, що обставини, на які посилається заявник як на нововиявлені, в контексті вищенаведених норм відповідають вимогам статті 112 Господарського процесуального кодексу України.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 04.04.2014 р. представником Дочірнього підприємства "Інвестор Еліт Буд" був отриманий лист з Відділу Держземагентства у Дергачівському районі Харківської області (вих. № 11-ПІ від 31.03.2014 р.), відповідно до якого станом на 26.12.2005 р. та на теперішній час земельна ділянка (кадастровий номер 6322083000:04:000:0363) розташована поза межами села Лісне та будь-яких інших населених пунктів Дергачівського району Харківської області.

08.04.2014 р. Дочірньому підприємству "Інвестор Еліт Буд" надано відповідь на запит про надання публічної інформації (вих. 02-23/К-6/ЗПІ від 04.04.2014 р.), відповідно до якого згідно публічної кадастрової карти земельна ділянка площею 18,1465 га розташована поруч із населеним пунктом - село Лісне на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району та знаходиться в зоні діяльності Данилівського науково-дослідного держлісгоспу УкрНДЛГА, який безпосередньо підпорядковується Держлісагентству України. Згідно вказаного листа в управлінні Лісового та мисливського господарства Харківської області відсутня будь-яка інформація про належність (неналежність) вказаних земель до земель лісового фонду України.

17.04.2014 р. Дочірнім підприємством "Інвестор Еліт Буд" отримано лист (вих. 204 від 15.04.2014 р.) з Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція", згідно якого даний орган надає схему перетину меж земельної ділянки (кадастровий номер 6322083000:04:000:0363) з межами кварталу 152 Південного лісництва Данилівського лісгоспу, однак площу ділянки, яка знаходиться в користуванні Дочірнього підприємства "Інвестор Еліт Буд" і Данилівського лісгоспу можна визначити лише після проведення геодезичної зйомки на місцевості.

Судом першої інстанції встановлено, що заявникові - Дочірньому підприємству "Інвестор Еліт Буд", іншим учасникам судового процесу та суду на момент ухвалення рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2011 р. про існування цих обставин не було відомо, враховуючи, зокрема, що представником Дочірнього підприємства "Інвестор Еліт Буд" неодноразово подавались клопотання про витребування відповідних даних з органів Держземагентства та Державного агентства лісових ресурсів України, проте дані клопотання були відхилені, а при самостійному зверненні до цих органів відповіді надані не були.

Поряд з цим, інформація щодо розташування спірної земельної ділянки (кадастровий номер 6322083000:04:000:0363) поза межами села Лісне та будь-яких інших населених пунктів Дергачівського району Харківської області, та спростування інформації відносно належності частини спірної земельної ділянки площею 7,1 га до земель лісового фонду мають істотне значення для даної справи, оскільки господарський суд Харківської області під час вирішення спору по суті виходив з того, що частина спірної земельної ділянки розташована в межах села Лісне, а отже і Дергачівська районна державна адміністрація, здійснюючи продаж Акціонерному товариству "Інвестор" земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 18,1465 га, діяла поза межами наданих їй повноважень, і, крім того, як на підставу задоволення позову суд послався на ту обставину, що частина спірної земельної ділянки площею 7,1 га належить до земель лісового фонду і була відчужена в розмірі, який перевищує допустимий розмір для передання таких ділянок у приватну власність.

Таким чином, вбачається, що факти, викладені у вищенаведених листах, наданих на запит Дочірнього підприємства "Інвестор Еліт Буд", не є новими, оскільки вони існували на момент розгляду даної справи по суті, при цьому, не бути відомі заявникові та є істотними, оскільки спростовують висновки, які було покладено в основу рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2011 р., у зв'язку з чим є підстави вважати, що вказані обставини за своєю юридичною суттю є нововиявленими.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, встановивши, що обставини, на які посилається Дочірнє підприємство "Інвестор Еліт Буд" у своїй заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, є нововиявленими в розумінні приписів статті 112 Господарського процесуального кодексу України, дійшов вмотивованого висновку про наявність підстав для скасування господарського суду Харківської області від 19.05.2011 р. у справі № 61/182-10 про задоволення позову та прийняття нового рішення, з урахуванням фактичних обставин і наявних доказів у справі, з наданням таким обставинам відповідної правової оцінки.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор Дергачівського району Харківської області, звертаючись з даний позовом до суду в інтересах держави в особі Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на нікчемність договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2005 р., відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, як такого, що порушує публічний порядок, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, оскільки його укладено за відсутності підстав для укладення, з порушенням порядку надання та продажу земельної ділянки, встановленого статтею 186 Земельного кодексу України, статтями 25, 29, 30 Закону України "Про землеустрій", пунктом 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.05.2004 р. № 677 (677-2004-п) , та за відсутності дозволу на розробку технічної документації, наданого уповноваженим органом.

Судом першої інстанції встановлено, що до правовідносин, які виникли з приводу укладення спірного правочину, підлягає застосуванню законодавство, що діяло на момент їх виникнення.

За приписами статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У відповідності до статті 13 Конституції України земля її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шлейфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно приписів статті 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України (2768-14) та інших законів.

Відносини землекористування врегульовані Земельним кодексом України (2768-14) , Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 р. (161-14) , зі змінами, який є спеціальним законом стосовно відносин, пов'язаних з орендою землі, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За статтею 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанцій, розпорядженням Дергачівської районної державної адміністрації від 26.12.2005 р. "Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення Акціонерному товариству "Інвестор" вирішено здійснити продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 18,1465 га, розташовану на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області за межами населеного пункту, для обслуговування цілісного майнового комплексу оздоровчого табору "Лісова стежка", та укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки.

26.12.2005 р. між Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області та Акціонерним товариством "Інвестор" було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений нотаріально, зареєстрований в реєстрі за № 2880, за яким продано земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 18,1465 га, розташовану за межами населеного пункту на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області. Пунктом 1 цього договору визначено цільове призначення земельної ділянки, яке полягає у обслуговуванні цілісного майнового комплексу оздоровчого табору "Лісова стежка".

В подальшому, Акціонерне товариство "Інвестор" уклало з Дочірнім підприємством "Інвестор Еліт Буд" договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.10.2006 р., посвідчений нотаріально, зареєстрований в реєстрі за № 2142, про перепродаж на користь Дочірнього підприємства "Інвестор Еліт Буд" вищезазначеної земельної ділянки.

Відповідно до вимог частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У пункті 18 Постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 (v0009700-09) "Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" надані наступні роз'яснення, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка загальною площею 18,1465 га частково розташована в межах населеного пункту, а отже, не могла бути відчужена Дергачвською районною державною адміністрацією.

Відповідно до приписів статей 122, 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час відведення земельної ділянки), до компетенції районної державної адміністрації відносилось вилучення земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів із земель державної власності.

Довідкою Відділу Держземагентства у Дергачівському районі Харківської області підтверджено, що станом на 26.12.2005 р. та на теперішній час земельна ділянка (кадастровий номер 6322083000:04:000:0363), розташована поза межами села Лісне та будь-яких інших населених пунктів Дергачівського району Харківської області, а отже, вбачається, що вилучення земельних ділянок за межами населених пунктів відносилось саме до компетенції Дергачвської районної державної адміністрації.

Крім того, матеріалами справи не підтверджено факт належності до складу земель лісового фонду частини спірної земельної ділянки площею 7,1 га, що була відчужена Дергачівською районною державною адміністрацією.

Станом на дату укладення спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2005 р. приписами Земельного кодексу України (2768-14) (пункт "г" частина 4 статті 84) землі лісового фонду відносилася до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такі окремі випадки встановлювалися статтею 56 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватися у власність замкнені земельні ділянки лісового фонду загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 р. № 848 "Про затвердження Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів" (848-2007-п) Державним комітетом лісового господарства ведеться державний лісовий кадастр та облік лісів за єдиною для усіх лісів системою з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, їх раціонального використання та відтворення, здійснення постійного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді України.

Згідно пункту 10 вказаного Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів Держкомлісгосп (його територіальні органи) перевіряє повноту і достовірність зведених відомостей кадастру, узагальнює їх в цілому по Україні і до 1 листопада року проведення чергового державного обліку лісів подає Мінекономіки, Мінприроди та Держземагентству, зберігає документацію кадастру, готує та видає в установленому порядку інформаційні матеріали про лісовий фонд України.

Однак, ані прокурором Дергачівського району Харківської області, ані Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області під час розгляду даної справи не було надано суду жодних належних документів, виданих Державним комітетом лісового господарства або його територіальними органами, що засвідчували б належність земельної ділянки, яка є предметом спірних договорів купівлі-продажу, до земель лісового фонду станом на 26.12.2005 р.

Натомість, надана Дочірньому підприємству "Інвестор Еліт Буд" відповідь Харківського обласного управління Лісового та мисливського господарства свідчить, що відповідно до публічної кадастрової карти земельна ділянка площею 18,1465 га розташована поруч із населеним пунктом - село Лісне на території Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району та знаходиться в зоні діяльності Данилівського науково-дослідного держлісгоспу УкрНДЛГА, який безпосередньо підпорядковується Держлісагентству України, проте, в управлінні Лісового та мисливського господарства Харківської області відсутня будь-яка інформація про належність (неналежність) вказаних земель до земель лісового фонду України.

Крім того, згідно відповіді Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція" даний орган надає схему перетину меж земельної ділянки (кадастровий номер 6322083000:04:000:0363) з межами кварталу 152 Південного лісництва Данилівського лісгоспу, однак площу ділянки, яка знаходиться в користуванні Дочірнього підприємства "Інвестор Еліт Буд" і Данилівського лісгоспу можна визначити лише після проведення геодезичної зйомки на місцевості.

Таким чином, вбачається, що доводи прокурора Дергачівського району Харківської області про неможливість передачі спірної земельної ділянки у приватну власність Акціонерному товариству "Інвестор", з огляду на її розмір та цільове призначення, не ґрунтуються на матеріалах справи та не відповідають фактичним обставинам.

Разом з тим, судом першої інстанції зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, проте, до матеріалів справи не було надано жодних належних доказів, зокрема, на підтвердження умислу сторін спірних договорів щодо незаконного заволодіння земельною ділянкою.

Відповідно до вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на вищевикладене та у відповідності до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи фактичні обставини та наявні докази у справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого про те, що договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 26.12.2005 р., укладений між Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області та Акціонерним товариством "Інвестор", та, відповідно, укладений між Акціонерним товариством "Інвестор" та Дочірнім підприємством "Інвестор Еліт Буд" договір купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки від 16.10.2006 р., не являються такими, що порушують публічний порядок, у зв'язку з чим вимоги прокурора Дергачівського району Харківської області про витребування із чужого незаконного володіння Дочірнього підприємства "Інвестор Еліт Буд" спірної земельної ділянки та повернення її Дергачівській районній державній адміністрації Харківської області, є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи, а отже підстав для їх задоволення не вбачається.

Колегія суддів, розглянувши дану справу у касаційному порядку, встановила, що рішення суду першої інстанції про задоволення заяви Дочірнього підприємства "Інвестор Еліт Буд" про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 19.05.2011 р. за нововиявленими обставинами та відмову у задоволенні позову прокурора Дергачівського району Харківської області є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи.

Натомість постанова апеляційного суду, на думку колегії суддів, прийнята при неналежному дослідженні всіх обставин справи всупереч норм процесуального права, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, що є підставою для її скасування.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги доводи касаційної скарги Дочірнього підприємства "Інвестор Еліт Буд", колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції від 08.09.2014 р. у даній справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції від 19.06.2014 р. - залишенню в силі.