Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полякова Б.М., суддів: Коваленка В.М., Короткевича О.Є. (доповідач у справі), розглянувши матеріали касаційних скарг Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та арбітражного керуючого Немашкалова В.М. на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 у справі № Б-48/25-10 за заявою до ДПІ у Московському районі м. Харкова Товариства з обмеженою відповідальністю "Тімекс" про банкрутство в судовому засіданні взяли участь представники:

Від ГПУ - Кузнецова Ю.В.,

від ПАТ Державний експортно-імпортний банк України" - Сизова Л.В.

Провадження у справі порушено ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.03.2010.

Постановою Господарського суду Харківської області від 13.08.2012 ТОВ "Тімекс" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Данченка Андрія Сергійовича.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.01.2013 (суддя Чистякова І.О.) відмовлено в задоволенні клопотання та скарги на дії ліквідатора ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м. Харкові; відхилено заяву арбітражного керуючого Немашкалова В.М. на участь у справі про банкрутство; задоволено клопотання ліквідатора про затвердження звіту ліквідатора про оплату послуг, затвердження звіту ліквідатора про ліквідаційні витрати в ході ліквідаційної процедури, затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та ліквідації банкрута тощо.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 (колегія суддів у складі: суддя Здоровко Л.М. - головуючий, судді Бородіна Л.І., Плахов О.В.), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.10.2013, ухвалу господарського суду Харківської області від 31.01.2013 скасовано, справу передано на розгляд Господарського суду Харківської області на стадію ліквідаційної процедури.

За результатами розгляду клопотання Філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" щодо відсторонення ліквідатора ТОВ "Тімекс", Господарський суд Харківської області виніс ухвалу від 04.02.2014 (суддя - Міньковський С.В.), якою клопотання банку задовольнив, усунув від обов'язків ліквідатора ТОВ "Тімекс" арбітражного керуючого Данченка А.С. та призначив ліквідатором Немашкалова В.М., зобов'язавши попереднього ліквідатора передати всі матеріали, пов'язані з ліквідаційною процедурою ТОВ "Тімекс".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 (судді: Здоровко Л.М. - головуючий, Плахов О.В., Шутенко І.А.) апеляційну скаргу засновника ТОВ "Тімекс" Шило В.О. задоволено, ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.02.2014 у справі № Б-48/25-10 скасовано, у задоволені клопотання ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про відсторонення арбітражного керуючого Данченка А.С. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, скаржники ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та арбітражний керуючий Немашкалов В.М. звернулися з касаційними скаргами, якими просять постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 у справі № Б-48/25-10 скасувати, ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.02.2014 залишити без змін. Касаційні скарги мотивовані тим, що постанова апеляційного господарського суду прийнята при неповному з'ясуванні обставин, які мають істотне значення для справи та з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 3-1, 16, 25, 26, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 4-2, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Провадження у справах про банкрутство регулюються Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження ( статті 2, 4-1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії, з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Закону про банкрутство), норми якого як спеціальні норми права превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Нормами статті 25 Закону про банкрутство визначені повноваження ліквідатора, у тому числі щодо реалізації майна банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом. Зокрема, ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною 6 ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Відповідно до ч. 9 ст. 3-1 зазначеного вище Закону, невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого згідно з цим Законом, за відсутності наслідків, передбачених цією статтею, може бути підставою для усунення арбітражного керуючого від виконання ним своїх обов'язків, про що господарський суд виносить ухвалу.

Згідно з пунктом 1 статті 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон), після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Місцевим господарським судом встановлено, що ліквідатором Данченко А.С. не повністю проведено всіх можливих заходів по стягненню дебіторської заборгованості банкрута. Так, згідно балансів ТОВ "Тімекс", що додані до аналізу фінансово господарської діяльності боржника, дебіторська заборгованість ТОВ "Тімекс" станом на 31.09.2009 становила 4 761, тис. грн., станом на 30.06.2010 становила 4,657 тис.грн, станом на 10.07.2010 становила 3,073 тис.грн.

Разом з тим, згідно рішення комітету кредиторів ТОВ "Тімекс", оформленого протоколом № 3 від 27.09.2010, запропоновано ліквідатору Данченко А.С. надати документацію стосовно дебіторської заборгованості ТОВ "Тімекс" строк позовної давності, якої сплив, для вирішення подальших дій, однак ліквідатором ТОВ "Тімекс" не було надано відповідні документи на розгляд комітету кредиторів. 16.11.2012 на засіданні комітету кредиторів ТОВ "Тімекс", оформленого протоколом № 19, ліквідатором Данченко А.С. було повідомлено комітет кредиторів про здійснення інвентаризації лише непростроченої дебіторської заборгованості.

Крім того, на засіданні комітету кредиторів боржника, оформленого протоколом № 19 від 16.11.2012, було встановлено, що ліквідатором Данченко А.С. не було вирішено питання щодо списання безнадійної заборгованості, а проведено інвентаризацію тільки непростроченої дебіторської заборгованості, а у відповідності до статей 26, 30, 32 Закону про банкрутство, списання активів банкрута відбувається за погодженням комітету кредиторів.

22.08.2013 на засіданні зборів комітету кредиторів ТОВ "Тімекс", були прийняті рішення: визнано роботу ліквідатора ТОВ "Тімекс" Данченко А.С. незадовільною, такою, що наносить шкоду інтересам кредиторів останнього, у зв'язку з нездійсненням ліквідатором заходів по стягненню дебіторської заборгованості, у результаті чого сплив строк позовної давності, та не виявленням майна у повному обсязі. В зв'язку з цим комітетом кредиторів було прийнято рішення відсторонити від обов'язків ліквідатора Данченко А.С. та запропонувати суду призначити ліквідатором ТОВ "Тімекс" арбітражного керуючого Немашкалова Василя Михайловича.

Судом першої інстанції було встановлено, та підтверджується судом апеляційної інстанції, що ліквідатором були подані позови до чотирьох дебіторів ТОВ "Тімекс", а саме: ТОВ "Тім-колор захід" - 13 730,86 грн; ТОВ "Плаза констракшн" - 942 409,40 грн; ТОВ "Проект-Модерн" - 585 288,83 грн; ТОВ "БВО Сервіс Груп" - 118 341,96 грн. Ліквідатором суду було надано докази про повернення позовних матеріалів господарськими судами (ухвали суду) ліквідатору без розгляду в зв'язку з ненаданням ліквідатором суду доказів, які підтверджують скрутне фінансове становище (відсутність майна та коштів) банкрута, що перешкоджає сплати судового збору за подання позовних заяв. Проте, суд апеляційної інстанцій не врахував, що ліквідатором з метою захисту інтересів кредиторів банкрута не було повторно (після скасування ухвали про ліквідацію банкрута) подані позовні заяви до господарських судів про стягнення грошових коштів з вищенаведених дебіторів. Також, не подано доказів прийняття позовів чи відмови в прийнятті судами по стягненню дебіторської заборгованості. Внаслідок чого, суд апеляційної інстанції прийшов до помилкового висновку, що ліквідатором здійснено всі залежні від нього та можливі дії по стягненню дебіторської заборгованості.

Таким чином, судом встановлено, що матеріали справи (після скасування ухвали про ліквідацію від 31.01.13 та повернення справи на стадію ліквідаційної процедури) не містять: по-перше, інвентаризацію дебіторської заборгованості, яка є простроченою та підлягає списанню; по-друге, доказів списання дебіторської заборгованості або надання доказів неможливості стягнення дебіторської заборгованості по-третє, докази повторного звернення до суду з заявами про стягнення дебіторської заборгованості. Посилання ліквідатора на те, що у нього відсутні оригінали документів, які б підтверджували дебіторську заборгованість є лише поясненнями та не містять під собою вжиття заходів з метою отримання оригіналів документів. Матеріали справи містять інформацію про втрату колишнім керівником оригіналів документів щодо діяльності підприємства, проте ліквідатор з дня свого призначення не вжив заходів з метою розшуку документів, які б в подальшому слугували підставою для стягнення дебіторської заборгованості.

Крім того, як з'ясовано місцевим господарським судом на підставі довідки до акту інвентаризації від 27.10.10, ліквідатором позови подавались до чотирьох дебіторів, але доказів отримання коштів з ПП "ТРК "Мобіль" на підставі наказу господарського суду від 01.12.09 ліквідатором не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції підтримує висновок місцевого господарського суду, що ліквідатором Данченко А.С. не було в повному обсязі виконано приписи Постанови Харківського апеляційного господарського суду України від 01.04.13.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає правомірним висновок місцевого суду про неналежне виконання ліквідатором Данченко А.С. покладених на нього обов'язків ліквідатора банкрута, останнім не було вжито всіх достатньо можливих ліквідаційних заходів, спрямованих на пошук майнових активів банкрута та стягнення дебіторської заборгованості банкрута з метою задоволення вимог кредиторів, зв'язку з чим суд вірно задовольнив клопотання Філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" щодо відсторонення ліквідатора ТОВ "Тімекс".

За таких обставин оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права, а ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11113 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та арбітражного керуючого Немашкалова В.М. задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 скасувати, ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.02.2014 у справі № Б-48/25-10 залишити в силі.