Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Остапенка М.І., судді Кондратової І.Д. (доповідач), судді Стратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивача Коваленко О.М.; від відповідача не з'явились; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівського обласного центру зайнятості на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 року у справі № 914/2854/14 Господарського суду Львівської області за позовом Львівського обласного центру зайнятості до Франківської районної адміністрації про скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності на будівлі (гаражі) та зобов'язання здійснити оформлення права власності на будівлі (гаражі)

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 року (судді: Новосад Д.Ф. - головуючий, Михалюк О.В., Мельник Г.І.) апеляційну скаргу Львівського обласного центру зайнятості на ухвалу Господарського суду Львівської області від 12.08.2014 року було повернуто без розгляду на підставі п. 3 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ), оскільки заявник не подав належних доказів сплати судового збору, при цьому, не є органом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (надалі - Фонд) і у спірних відносинах не представляє інтереси Фонду, а тому не звільнений від сплати судового збору.

Не погодившись із цією ухвалою, Львівський обласний центр зайнятості звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій вказуючи на неправильне застосування судом п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року, просить скасувати ухвалу про повернення апеляційної скарги, а справу передати на розгляд до господарського суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, а справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 94 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені у Закону України "Про судовий збір" (3674-17) .

У ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" обумовлений перелік об'єктів - заяв до суду, за подання яких судовий збір не справляється, а в ст. 5 цього Закону - вичерпний перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг та за видачу судами документів, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються до суду при здійсненні своїх повноважень.

Зокрема, п. 18 ч. 1 цієї статті визначено, що органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звільняються від сплати судового збору.

Отже, органи Фонду взагалі та безумовно звільнені від сплати судового збору, незалежно від виду позову і підстав. Обставини звернення цих органів до господарського суду з позовом у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються їх владних повноважень, або, навпаки, подання до суду позову не у зв'язку з виконанням своїх повноважень, а за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, в даному випадку не мають правового значення.

Принципове значення в даному випадку мають лише обставини чи є Львівський обласний центр зайнятості органом Фонду. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Львівський обласний центр зайнятості не є таким органом.

Вищий господарський суд України вважає такий висновок суду помилковим з таких підстав.

Діяльність органів Фонду регулюється Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (16/98-ВР) , Законами України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) , "Про зайнятість населення" (5067-17) , іншими законами у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування та статутом Фонду, який затверджується правлінням Фонду.

Статтями 14, 15 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами. Виконавча дирекція страхового фонду є виконавчим органом правління фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню фонду та здійснює діяльність від імені страхового фонду в межах та порядку, що визначаються його статутом та положенням про виконавчу дирекцію, яке затверджується правлінням страхового фонду. Робочими органами виконавчої дирекції є її відділення, страхові каси тощо.

Відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" (5067-17) та цього Закону.

Згідно Положення, затвердженого директором Державного центру зайнятості 09.03.2011 року, Львівський обласний центр зайнятості є органом державної служби зайнятості, на які покладено функції робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

5 березня 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення" N 90 (90-2014-п) , згідно якої було ліквідовано центральний орган виконавчої влади у сфері зайнятості та трудової міграції - Державну службу зайнятості та визначено її правонаступника - державну службу зайнятості, як централізовану систему державних установ. Установлено, що до внесення змін до Законів України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) та "Про зайнятість населення" (5067-17) органи державної служби зайнятості продовжують виконувати завдання та функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду і фінансуються за рахунок і в межах коштів, передбачених у бюджеті Фонду.

Отже, обласні центри зайнятості є робочими органами виконавчої дирекції Фонду, а тому взагалі звільнені від сплати судового збору при зверненні до суду з будь-яким позовом. Суд апеляційної інстанції помилково дійшов протилежного висновку та, порушивши приписи п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", повернув апеляційну скаргу без розгляду за відсутності на те правових підстав, тому прийнята у справі ухвала від 01.09.2014 року не може вважатись законною та обґрунтованою, і на підставі ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-13 ГПК України підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-10, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Львівського обласного центру зайнятості задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 року у справі № 914/2854/14 скасувати, а справу передати на розгляд Львівського апеляційного господарського суду.