Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого судді Овечкіна В.Е., суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" на постанову від 27.08.2014 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі № 917/99/13-г господарського суду Полтавської області за позовом ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ТОВ "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державна податкова служба у Полтавській області: про визнання права власностіза участю представників:

позивача: Реут Н.В., дов. від 22.09.2014 № 1;

відповідача: Костяний О.С., дов. від 02.06.2014 № 13654;

третьої особи 1: не з'явився;

третьої особи 2: Костяний О.С., дов. від 24.03.2014 № 32;

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.03.2013 (суддя О. Ківшик) позовні вимоги задоволено частково: за позивачем визнано право власності на бензин автомобільний А-92 у кількості 3744,00 куб дм, вартістю 3968 грн., придбаний по договору поставки № 31 від 01.06.2011 р. і вилучений Кременчуцькою ОДПІ з резервуару № 15 на АЗС ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" № 16 згідно протоколу № 1 про тимчасове затримання майна від 16.11.2012 р. та переданий на зберігання ТОВ "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс".

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 (судді П. Тихий, О. Ільїн, В. Россолов), рішення господарського суду Полтавської області від 28.03.2013 скасовано в частині задоволення позову і прийняте нове рішення, яким в цій частині в позові відмовлено. В іншій частині позову рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" - позивач у справі, звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 в частині скасованого рішення місцевого суду і в цій частині справу передати на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

При винесенні оскаржуваної постанови апеляційний суд неправильно застосував Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 (z0805-08) . Представлені суду паспорти якості продукції відповідають вимогам цієї інструкції.

В порушення вимог ст. 43 ГПК України, апеляційний суд неналежним чином, не об'єктивно оцінив надані докази в їх сукупності, керуючись законом. Зокрема не надана належна оцінка умовам договору поставки, копіям касових чеків з відмітками про прихід пального, товарно-транспортним накладним, підтверджуючим наявність у позивача права власності на вилучений бензин. Судом не взято до уваги ст.9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ЗУ "Про автомобільний транспорт" (2344-14) та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні і не досліджено надані накладні на відповідність вимогам цих нормативних актів.

З посиланням на норми діючого законодавства та допустимі докази апеляційний суд не спростував висновки місцевого суду що висновок податкового органу про безхозяйність бензину А-92 ґрунтуються не на первинних документах, а не припущенні про неякісний бензин. Неякісність бензину не може підтверджувати відсутність у позивача права власності на даний товар при наявності первинних документів на бензин. Апеляційним судом не застосована ст. 712 ЦК України, пункт. 94,7 ст. 94 Податкового кодексу України, неправильно застосована ч.1 ст. 335 ЦК України (безхазяйна річ).

Оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з порушеннями положень ст.1 Протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположеннях свобод, прийнятою у Парижі, ст.ст. 19, 41 Конституції України та ст. 4 ГПК України.

До Вищого господарського суду України також надійшли відзиви Кременчуцької ОДПІ та Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в яких вони просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Скарга розглядається в заявлених межах. Місцевим господарським судом встановлено наступне.

01.07.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріаліз Оіл" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кременчукнафтопродукт Груп" (покупець) було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 31 від 01.07.2011 р. (з урахуванням Додаткових угод, том справи 1, а.с. 9-14), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупця товар (нафтопродукти), а покупець сплатити вартість товару протягом 120 днів з моменту підписання кожної видаткової накладної (п. 1.1 та п. 5.1 Договору поставки).

- якість товару повинна відповідати технічним умовам та державним стандартам, діючим на території України та підтверджуватись паспортом (сертифікатом) якості заводу-виробника товару (п. 3.1 Договору поставки);

- датою поставки вважається дата, вказана у видатковій накладній (п. 4.5 Договору поставки);

01.07.2011 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до вказаного Договору поставки, у якій сторони дійшли згоди щодо внесення змін до п. 4.5 та п. 5.1 Договору поставки, виклавши їх у наступній редакції :

- пункт 4.5 : "датою поставки вважається дата, вказана у видатковій накладній або акті приймання-передачі";

- пункт 4.6 : "право власності на товар, переходить від постачальника до покупця в момент підписання документів зазначених у п. 4.5 даного Договору (видаткової накладної або акту приймання-передачі)".

- пункт 5.1 : "оплата за товар проводиться протягом 120 днів з дати підписання кожної окремої видаткової накладної або акту приймання-передачі".

22.10.2012 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 121022000000011 до вказаного Договору поставки, у якому визначили вид, кількість та ціну товару, а саме : бензин автомобільного А-92 УКТ ЗЕД 2710114199 в кількості 78.289 тон по ціні 11 587,50 грн. (без ПДВ), дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду II у кількості 15 128 тон по ціні 9 375,00 грн. (без ПДВ).

01.11.2012 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 121101000000001 до вказаного Договору поставки, у якому визначили вид, кількість та ціну товару, а саме : бензин автомобільного А-95 УКТ ЗЕД 2710114199 в кількості 203,394 тон по ціні 11 587,50 грн. (без ПДВ), бензин автомобільного А-92 УКТ ЗЕД 2710114599 в кількості 19,352 тон по ціні 11 987,50 грн. (без ПДВ), бензин автомобільного А-95 УКТ ЗЕД 2710114199 в кількості 73,615 тон по ціні 11 675,00 грн. (без ПДВ), дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду II у кількості 85,874 тон по ціні 9 450,00 грн. (без ПДВ).

Факт виконання постачальником договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім товару (бензину автомобільного А-92 ДСТУ 4063-2001 у кількості 11 073,00 куб.дм.) на загальну суму 117 373,80 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями належно оформлених видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, а саме :

- видаткової накладної № 121022000000011 від 22.10.2012 року, товарно-транспортної накладної № 3562 від 22.10.2012 року на суму 5 111 729,41 грн.;

- видаткової накладної № 121101000000001 від 01.11.2012 року, товарно-транспортної накладної № 3733 від 02.11.2012 року на суму 1 258 798,55 грн. (том справи 1, а.с. 15-18).

Приймання позивачем товару, зокрема, бензину автомобільного А-92 ДСТУ 4063-2001 у кількості 11 073,00 куб.дм., підтверджується журналом обліку надходження нафтопродуктів на АЗС № 16, с. Супрунівка. Оригінал журналу обліку надходження нафтопродуктів на АЗС № 16, с. Супрунівка був оглянутий судом, про що зазначено в протоколі судового засідання 28.03.2013 р. (копія витягу з вищезазначеного журналу наявна у матеріалах справи, том справи 1, а.с.19-21) .

Кременчуцька ОДПІ Полтавської області провела перевірку АЗС №16 позивача і в тому числі були зняті залишки товарно-матеріальних цінностей (палива), коштів. Результати зафіксовані актом інвентаризації від 05.11.2012 р.

05.11.2012 р. згідно ст. 84 Податкового Кодексу України ДПС у Полтавській області було прийнято рішення № 2811/10/22-335 про проведення експертизи вищезазначених бензинів та пального, проведено відбирання проб нафтопродуктів, про що складено відповідний акт від 05.11.2012 р..

За результатами проведених Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи Державної митної служби України досліджень встановлено, що бензин автомобільний А-92 ДСТУ 4063-2001 не відповідає вимогам ДС1 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови" за показниками : "концентрація фактичних смол", "детонаційна стійкість: октанове число за дослідним методом" та "сумарний вміст ароматичних вуглеводнів".

Враховуючи вищевикладене, Кременчуцькою ОДПІ було зроблено наступні висновки : бензин автомобільний А-92 ДСТУ 4063-2001 в кількості 11 073,0 куб.дм. не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 та наявним прибутковим документам, документів щодо його походження не представлено, власника не встановлено, товари не обліковані у встановленому законодавством порядку, чим порушено п. 12 ст. 3 та ст. 6 Закону України від 01.06.2000 р. № 1776-ІП "Про застосування реєстратор розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами доповненнями). Загальна вартість необлікованих товарів на АЗС складає 117 373,80 грн.

Відповідно до акту Кременчуцької ОДПІ від 16.11.12 р. № 76/16/31/22/37074083 про результати проведеної фактичної перевірки господарського об'єкту - АЗС № 16, що розташований за адресою : Полтавський район, с. Супрунівка, вул. Київська, 2ч та належить позивачу, контролюючим органом встановлено, що бензин автомобільний А-92 ДСТУ 4063-2001 в кількості 11 073,0 куб.дм. на суму 117 373,80 грн. не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 та є безхазяйним.

16.11.2012 р. на підставі вищезазначених висновків податковою службою було складено протокол № 1 про тимчасове затримання частини майна, що є безхазяйним, а саме : рідини невстановленого походження із запахом бензину А-92 у кількості 3 744,00 куб.дм. по ціні 10,60 грн. за літр.

На підставі укладеного між Кременчуцькою ОДПІ та ТОВ "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" Договору відповідального зберігання № 95 від 16.11.2012 р., на відповідальне зберігання останньому було передано бензин А-92 у кількості 3 744,00 куб.дм.. Дана обставина підтверджується належним чином оформленим актом приймання-передачі майна № 1 від 16.11.2012 р. (том справи 2, а.с. 53) та визнається відповідачем та третьою особою на стороні відповідача.

19.11.2012 р. Кременчуцькою ОДПІ винесено рішення № 1 про накладення адміністративного арешту майна на загальну суму 39 686,40 грн. згідно з п. 94.7 ст. 94 Податкового кодексу. України (том справи 1, а с. 110).

19.11.2012 р. Кременчуцькою ОДПІ було складено акт опису та попередньої оцінки майна № 4/19-041, згідно якого ТОВ "Торговий дім "Кременчукнафтопродуктсервіс" відповідно до умов Договору відповідального зберігання № 95 від 16.11.2012 р. прийняло на відповідальне зберігання рідину невстановленого походження із запахом бензину А-92 у кількості 3 744,0 куб.дм. по ціні 10,60 грн. за літр, на загальну суму 39 686,40 грн.. (том справи 1, а с. 29).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом (в редакції уточнення позовних вимог № 245 від 13.03.2013 р. (вх. № 3559д від 13.03.2013 р.), з вимогою щодо визнання за ним права власності на майно - бензин автомобільний А-92 (ДСТУ 4063-2001) у кількості 11 073,00 куб.дм. вартістю 117 373,80 грн., придбаний у ТОВ "Ріаліз Оіл" відповідно до умов Договору поставки нафтопродуктів № 31 від 01.06.2011 р., який зберігався (обліковувався) у резервуарі № 15 (ПРК 01-02) на АЗС ТОВ "КНП ГРУП" № 16, що розташована за адресою : с. Супрунівка, вул. Київська, 2ч, Полтавської області.

Враховуючи досліджені обставини справи місцевий суд дійшов висновку, що позивач правомірно набув право власності на спірне майно (бензин автомобільний А-92 ДСТУ 4063-2001 у кількості 11 073,00 куб.дм. вартістю 117 373,80 грн.). Кременчуцькою ОДПІ перевищено межі повноважень, визначених ст. 191 Податкового кодексу України та неправомірно встановлено факт безхазяйності майна, право власності на яке є предметом спору у даній справі, оскільки :

- Договір поставки нафтопродуктів № 31 від 01.07.2011 р., на підставі якого позивачем було придбано вищезазначене майно, судом недійсним не визнавався, його недійсність прямо не встановлена законом, останній є правомірним правочином в силу презумпції правомірності правочину, встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України, та обов'язковим для виконання сторонами в силу ст. 629 Цивільного кодексу України;

- з матеріалів справи вбачається фактична реалізація Договору поставки нафтопродуктів № 31 від 01.07.2011 р. та факт переходу права власності на спірне майно (бензин автомобільний А-92 ДСТУ 4063-2001 у кількості 11 073,00 куб.дм. вартістю 117 373,80 грн.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукнафтопродукт Груп" згідно Договору поставки нафтопродуктів № 31 від 01.07.2011 р. в момент підписання видаткових накладних № 121022000000011 від 22.10.2012 року та № 121101000000001 від 01.11.2012 року.

Натомість, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов інших висновків.

Згідно Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.07 № 271/121 (z0762-07) , паспорт якості - це документ, що містить дані для ідентифікації та фактичні значення показників якості нафти та/або нафтопродуктів, отримані в результаті лабораторних випробувань, і їх відповідність вимогам нормативних документів.

Пунктом 5.6. цієї Інструкції передбачено, що згідно з результатами випробувань проб нафти та/або нафтопродуктів випробувальна лабораторія оформлює паспорт якості за формою N 11-НК. Паспорт, що видається випробувальною лабораторією на нафтопродукт, який відпускається, заповнюється у повному обсязі показників, обумовлених нормативним документом на нафтопродукт. У паспорті якості зазначаються номер та дата його видачі. Паспорт якості підписується лаборантом, що заповнював паспорт якості та начальником лабораторії, підписи завіряються печаткою.

Пунктом 6.5.1 цієї Інструкції, приймання нафтопродуктів, що надійшли на АЗС в автоцистернах і розфасованих до дрібної тари, здійснюється лише у разі наявності супровідних документів (товарно-транспортної накладної, рахунку-фактури, і витратної накладної, паспорта якості тощо).

Пункт 6.5.8 Інструкції встановлює, що не допускається приймання нафтопродуктів до резервуарів АЗС у випадку - неправильного оформлення паспорта якості на нафтопродукти (відсутність номера або паспорт заповнений не за всіма показниками якості).

Перевіркою відповідності наданих до фактичної перевірки документів вимог вищезазначеної інструкції, було встановлено, що представлені паспорти на даний товар не відповідають "Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики в 04.06.07 № 271/121, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.07 за № 762/14029 (z0762-07) , а саме: в паспортах якості відсутні дати та номера актів відбирання проб, паспорта завірені штампом ТОВ "ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс", відсутні підписи начальника лабораторії.

Проте, викладене судом першої інстанції не було взято до уваги.

На підставі ст. 84 ПК України ДПС у Полтавській області прийнято рішення 05.11.12 № 2811/10/22-335 про проведення експертизи вищезазначених бензинів та пального.

Згідно результатів досліджень паливно - мастильних матеріалів, проведених Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної Державної митної служби України встановлено, що надана на дослідження проба (рідина світло-жовтого кольору з характерним запахом нафтопродуктів) не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови" А-92, ТОВ "КНПГ" резервуар 15, ПРК-01-02 від 05.11.12 за показниками: "концентрація фактичних смол", "детонаційна стійкість: октанове число за дослідним методом" та "сумарний вміст ароматичних вуглеводнів". При цьому претензій щодо результатів проведеної експертизи не надходило.

Спірне майно не відповідає представленим прибутковим документам. ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" документів щодо майна, яке б відповідало родовим ознакам бензину, виявленого на АЗС № 16 під час проведення фактичної перевірки та які б відповідали критеріям, встановленим в результаті експертизи не надано. Будь-яких документів щодо походження спірного майна та які б підтверджували право власності позивача на дане майно не представлено.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що надані суду позивачем документи не можуть бути доказом права власності на спірне майно, оскільки нафтопродукти в кількості 11073,0 дм3 не відповідають вимогам ДСТУ 4063-2001 та представленим прибутковим документам. Документів щодо їх походження не представлено, власника не встановлено, товари не обліковані у встановленому законодавством порядку. Загальна сума не облікованих товарів на АЗС склала 117 373,80 грн.

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 334 ЦК України передбачено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Передання майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Вирішуючи питання про приналежність спірного майна апеляційним судом залишено поза увагою ряд обставин, встановлення яких є обов'язковим для правильного вирішення спору по суті.

Так, ним не з'ясовано, з якого саме резервуару та за яких обставин було вилучене спірне майно податковими органами. Кому цей резервуар належить. На підставі яких документів спірне майно опинилося у резервуарі. Чи обґрунтовано податковою здійснено посилання на те, що спірне майно є безхазяйним. Так, ст. 335 ЦК України встановлено, що безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Чи можна вважати майно, вилучене у конкретної особи безхазяйним. Якою нормою матеріального права встановлено, що якість речі (в даному випадку бензину) впливає на право власності особи на цю річ. Лабораторними дослідами не було встановлено, що вилучене податковою майно не є бензином. Як встановлено апеляційним судом згідно результатів досліджень паливно - мастильних матеріалів, проведених Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної Державної митної служби України встановлено, що надана на дослідження проба (рідина світло-жовтого кольору з характерним запахом нафтопродуктів) лише не відповідає вимогам ДСТУ 4063-2001 "Бензини автомобільні. Технічні умови" А-92, ТОВ "КНПГ" резервуар 15, ПРК-01-02 від 05.11.12 за показниками: "концентрація фактичних смол", "детонаційна стійкість: октанове число за дослідним методом" та "сумарний вміст ароматичних вуглеводнів". При цьому, лабораторією не зроблено висновок про те, що це не є бензин.

Крім того, апеляційним судом не досліджено договір № 95 від 16.11.2012 (т.2 арк. 51) в частині предмету цього договору, тобто, яке саме майно (бензин А-92) та в яких обсягах його було передано на зберігання.

Судом в оскаржуваній постанові не вказано, якою нормою матеріального права врегульовано припинення права власності особи на річ, придбану нею за договором, у зв'язку з тим, що ця річ не є якісною. Скаржником слушно зауважено про те, що апеляційним судом неправильно застосовано до спірних правовідносин ст.ст. 328, 334, 335, 712 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів констатує, що висновки апеляційного суду про відмову в позові є передчасними та ґрунтуються на неповному з'ясуванні обставин та дослідженні наявних доказів, що є порушенням ст. ст. 34, 43 ГПК України. Апеляційним судом також не спростовано з посиланням на належні докази та норми матеріального права висновки місцевого суду про приналежність спірного майна позивачу. Доводи скаржника з цього приводу є обґрунтованими.

Порушення вимог процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права відповідно до ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування прийнятої у справі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 в частині відмови в позові та направлення справи в цій частині на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

При повторному розгляді справи необхідно усунути вказані порушення. Повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, надати їм належну правову оцінку та винести законну, обґрунтовану постанову суду.

Керуючись ст.ст. 111-5 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу ТОВ "Кременчукнафтопродукт Груп" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 скасувати в частині відмови в задоволенні позову і в цій частині направити на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду. В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2014 залишити без змін.