6/152 Про повернення вилученого на підставі протоколу огляду місця події хутряних виробів - 28.10.2014 Прийняття

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів у м. Києві на ухвалу господарського суду міста Києва від 22.04.14 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.14 р.

у справі № 6/152

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Київ

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Росичі", м. Київ

про повернення вилученого майна

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.14 р. у справі № 6/152 (суддя Спичак О.М.) замінено відповідача його правонаступником - Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів у м. Києві, змінено спосіб виконання рішення господарського суду міста Києва від 10.11.11 р. у даній справі, а саме, стягнуто з відповідача на користь позивача 1148618 грн вартості 123 хутряних виробів. На виконання ухвали виданий наказ, а наказ господарського суду м. Києва від 12.12.11 р. визнано таким, що втратив чинність.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.14 р. (головуючий Гончаров С.А., судді Авдеєв П.В., Скрипка І.М.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись із винесеними судовими актами, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу від 22.04.14 р. та постанову від 02.07.14 р. скасувати, у задоволенні заяви позивача відмовити. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. 41, 56 Конституції України, ст.ст. 387, 1173 ЦК України, ст.ст. 25, 43 Бюджетного кодексу України, ст.ст. 22, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Чинним рішенням господарського суду міста Києва від 10.11.11 р. у справі № 6/152 зобов'язано відповідача у п'ятиденний строк з моменту набрання рішенням суду законної сили повернути позивачу майно, вилучене на підставі протоколу огляду місця події від 15.06.06 р., а саме 123 хутряні вироби. На виконання вказаного рішення судом 12.12.11 р. видано наказ.

28.11.12 р. позивач звернувся до суду із заявою про зміну способу виконання вказаного рішення, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1148618 грн вартості 123 хутряних виробів, вилучених на підставі протоколу від 15.06.06 р.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.14 р. у справі № 6/152, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.14 р., заяву задоволено.

Статтею 115 ГПК України визначено, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Згідно ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Однім із заходів примусового виконання рішень є вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні (п. 3 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно п. 7.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.12 р (v0009600-12) , за відсутності у відповідача присудженого позивачеві майна в натурі, засвідченої державним виконавцем (наприклад, його постановою про повернення виконавчого документа з підстави відсутності майна), господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна. При цьому господарський суд повинен виходити з вартості майна, визначеної ним у рішенні про його передачу (повернення).

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами встановлено: постановою від 27.11.12 р. головного державного виконавця ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві наказ від 12.12.11 р. повернуто стягувачу на підставі п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки у боржника зазначене майно відсутнє - 123 хутрових вироби згідно повідомлення ДПІ у Оболонському районі м. Києва передано на відповідальне зберігання ТОВ "Крона-33"; в рішенні господарського суду міста Києва від 10.10.11 р. у справі № 19/65 зазначено, що під час огляду товарно-матеріальних цінностей, переданих ДПІ у Оболонському районі м. Києва на відповідальне зберігання ТОВ "Крона-33" за актом № 21518/10/24-202 від 04.08.11 р. виявлено відсутність хутрових виробів в кількості 43 шт., в зв'язку з неналежними умовами зберігання майна 80 шт. виробів пошкоджені, загальна сума нестачі і псування майна складає 1447314 грн, а тому з ТОВ "Крона-33" на користь ДПІ у Оболонському районі м. Києва за вказаним рішенням стягнуто 1631394,57 грн збитків.

На думку колегії, суди невірно змінили спосіб виконання рішення у даній справі не встановивши вартість 123 хутрових виробів, які відповідач зобов'язаний повернути позивачеві, так як апеляційний господарський суд зазначив, що сума в 1148618 грн знаходиться в межах (є меншою) визначеної судом шляхом арифметичного підрахування зазначених в резолютивній частині рішення вартостей 123-х хутрових виробів, замість того, щоб дослідити вартість цього майна, встановлену рішенням господарського суду м. Києва від 10.11.11 р.

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів вважає, що оскаржені ухвала та постанова підлягають скасуванню в частині розгляду заяви про зміну способу виконання рішення, в зв'язку порушенням норм процесуального права, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно взяти до уваги викладене та розглянути заяву згідно з вимогами чинного законодавства. Колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги в частині обґрунтовано здійсненої заміни відповідача на його правонаступника в порядку ст. 25 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів у м. Києві задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 22.04.14 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.14 р. у справі № 6/152 скасувати в частині пунктів 1, 3, 4, 5, 6. Справу № 6/152 щодо заяви про зміну способу виконання рішення передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.