Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І. суддів Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В. з участю представників: позивача: відповідача: Шимановський А.В. Обідний С.В., Сивова З.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Азот" на рішення та постанову господарського суду Черкаської області від 24 липня 2014 р. Київського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2014 р. у справі № 925/714/13 за позовом публічного акціонерного товариства "Азот" до публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про спонукання до укладення договору

У травні 2013 р. позивач звернувся в суд з позовом про зобов'язання ПАТ "Черкасиобленерго" укласти договір про постачання електричної енергії в редакції позивача.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Черкаської області від 24.07.2014 р. (суддя Боровик С.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 р. (головуючий -Шевченко Е.О., судді -Алданова С.О., Зеленін В.О.), в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ПАТ "Азот", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, оговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 6 ст. 179 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті (суб'єктів господарювання і негосподарюючих суб'єктів), електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти, зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 181 ГК України визначений загальний порядок укладення господарських договорів. Особливості укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів передбачені ст. 184 ГК України, частиною 3 якої визначено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше, як шляхом викладення договору, у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 275 ГК України виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (z0417-96) (із змінами та доповненнями Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005 № 910 (z1399-05) ).

Згідно з п. 1.13 Правил, укладення, внесення змін, подовження чи розірвання дії будь-якого із договорів здійснюються відповідно до вимог законодавства та цих Правил.

Пунктом 1.6 вказаних Правил передбачено, що договір про постачання електричної енергії укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, на основі типового договору, який є додатком № 3 до Правил користування електричною енергією.

При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (п. 5.2 Правил).

постановами НКРЕ України від 07.07.2011 № 1291 (v1291227-11) , від 03.11.2011 р. № 2119 (v2119227-11) , від 05.04.2012 р. № 369 (v0369862-12) було зобов'язано ПАТ "Черкасиобленерго" привести договір на постачання електричної енергії з ПАТ "Азот" у відповідність до вимог Правил користування електричною енергією.

Пунктом 2 Постанови НКРЕ від 26.07.2012 № 980 (v0980862-12) ПАТ "Черкасиобленерго", із змінами, внесеними згідно з постановою НКРЕ від 09.08.2012 № 1034 (v1034862-12) , зобов'язано до 31.12.2012 р. виконати вимоги п.3 Постанови НКРЕ від 05.04.2012 р. № 369 (v0369862-12) та привести договір про постачання електричної енергії ПАТ "Азот" у відповідність до Правил користування електричною енергією.

ПАТ "Черкасиобленерго" підписало проект договору № 524 від 12.04.2013 в редакції ПАТ "Азот", але з протоколом розбіжностей.

Саме у зв'язку з недосягненням між сторонами згоди щодо окремих умов договору позивач звернувся в суд з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки у випадку неукладення постачальником договору електричної енергії на умовах споживача, який відповідає вимогам типового договору, порушене право підлягає захисту шляхом подання позову про визнання договору укладеним.

Проте, погодитися з такими висновками суду неможливо з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

В силу ч. 4 ст. 275 ГК України укладення цього договору є обов'язковим, а тому спір, що виник при його укладенні (переддоговірний спір) підлягає розгляду в суді.

При цьому слід звернути увагу, що постачальник електричної енергії не відмовлявся від укладання договору, а підписав його з протоколом розбіжностей, запропонувавши свою редакцію спірних пунктів.

Суть позовних вимог зводиться до зобов'язання відповідача укласти договір саме на умовах позивача.

За таких обставин суд мав визначити редакція спірних пунктів якої з сторін відповідає вимогам закону і відповідно до ч.3 ст. 84 ГПК України вказати у резолютивній частині рішення зміст кожної спірної умови договору.

Відмовивши у задоволенні позову, суд не вирішив існуючий між сторонами переддоговірний спір.

Враховуючи викладені вище порушення норм матеріального та процесуального права, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, виконати вказівки, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 30.04.2014 р. щодо ретельного з'ясування відповідності запропонованих сторонами редакцій спірних пунктів договору змісту Типового договору про постачання електричної енергії, і в залежності від встановленого прийняти законне та обгрунтоване рішення, яке міститиме висновки з кожного спірного пункту договору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Азот" задовольнити.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 24 липня 2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2014 року у справі за № 925/714/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.