Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М.

Вовка І.В.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергочормет"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014

та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2014

у справі № 904/1377/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю " Укренергочормет"

про стягнення 175000,00 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Сірик О.О. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

У березні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Атем плюс" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергочормет" про стягнення 175000,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.05.2012 року між ТОВ "Атем плюс" (замовник) та ТОВ "Укренергочормет" (виконавець) укладено договір № 05-12, за умовами якого виконавець зобов'язався виготовити, а замовник прийняти та оплатити комплектуючі та інше устаткування. Продукція, модифікація, кількість, номенклатура, вартість і строки виконання робіт вказуються в додатках, зокрема, в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.1 договору визначена вартість робіт у сумі 1200000 грн.

Пункт 4.2 договору передбачає сплату замовником передоплати у розмірі 50% за кожну партію продукції на умовах, вказаних в специфікації.

Робота здійснюється на протязі 90 календарних днів з моменту 50% передоплати при умові отримання повного комплекту креслень від замовника.

Згідно специфікації № 1 від 17.05.2012 року відповідач зобов'язався виготовити катки з шинами по кресленням 3776.02.00СБ та 3776.01.00СБ.

ТОВ "Атем плюс" згідно платіжних доручень № 143 від 29.05.2012, № 165 від 06.06.2012, 187 від 18.06.2012, № 192 від 02.07.2012, № 274 від 28.08.2012, № 56 від 01.03.2013 перерахувало ТОВ "Укренергочормет" передоплату в сумі 175000 грн.

28.12.2012 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 05-12 від 17.05.2012 року, якою продовжили дію договору до 31.12.2013 року.

17.01.2014 року позивач направив відповідачу лист № 010/01, яким просив пролонгувати дію договору і повідомити строки виконання замовлення, проте відповідач відповіді не надав, в зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Атем плюс" посилалось на те, що строк дії договору сплив, відповідь на лист № 010/01 від 17.01.2014 щодо пролонгації дії договору останнім не отримано, відповідачем свої зобов'язання відповідно до умов договору не виконано, а тому враховуючи, що необхідність в виконанні даних робіт відпала, позивач просить стягнути передоплату у сумі 175000 грн.

В свою чергу, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки він не приступив до виконання робіт через те, що позивач не перерахував згідно умов договору 50% передоплати у сумі 194000 грн. та не надав повний комплект креслень.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що строк дії укладеного між сторонами договору закінчився та сторонами не продовжувався, відповідач до виконання свого зобов'язання за договором не приступив, доказів того, що йому спричинені якісь збитки не надав, а тому враховуючи положення норм чинного законодавства, перерахована позивачем сума передплати утримується відповідачем без достатніх правових підстав.

Крім того, судами зазначено, що обов'язок відповідача щодо початку виконання робіт не виник, в зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку в частині надання відповідачу повного комплекту креслень зазначеного в Специфікації № 1 від 17.05.2012.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи, виходячи з наступного.

Як правильно зазначено господарськими судами, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ст. 837 ЦК України).

В силу ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, зі змісту наведеної норми слідує, що замовник має право у будь-якому випадку відмовитися від договору.

Одностороння відмова від договору здійснюється без звернення до суду і, відповідно, в силу само лише факту її здійснення договір вважається розірваним.

Для того, щоб відмова від договору вважалася такою, що відбулася, замовнику необхідно направити підряднику відповідну заяву, надавши суду докази такого направлення.

Разом з тим, в даному випадку, відповідач на лист позивача № 010/01 від 17.01.2014 з пропозицією пролонгувати дію договору, відповіді не надав, а відповідно до умов договору строк його дії закінчився 31.12.2013, суди правомірно дійшли висновку про те, що сума передплати утримується відповідачем без достатніх правових підстав.

В силу ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу частини другої цієї статті зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, беручи до уваги припинення строку дії договору та у зв'язку з цим припинення зобов'язань сторін за ним, а також з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів передання підрядником та прийняття замовником обумовлених договором результатів робіт чи їх частини, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 175000,00 грн. передоплати.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укренергочормет" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 у справі № 904/1377/14 залишити без змін.