Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Куровського С.В., розглянувши касаційні скарги 1. товариства з обмеженою відповідальністю "ТриАлекс", м. Вінниця; 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-продакшн", м. Хмельницький на постанову від 23.01.2014 господарського суду Вінницької області та постанову від 15.07.2014 Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 15/52/2012/5003 господарського суду Вінницької області про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Овертайм", м. Вінниця голова комітету кредиторів Бенков сайпрес паблік Кампані Лімітед, Кіпрарбітражний керуючий Василик В.В. (ліквідатор), м. Київ в судовому засіданні взяли участь представники:

Бенков сайпрес паблік Кампані Лімітед ПАТ "Неос Банк" арбітражний керуючий ТОВ "ТриАлекс" Спєров Д.К., довір.; Волянська О.Ю., довір.; Василик В.В.; Савченко В.В., довір.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 07.11.2012 порушено провадження у справі № 15/52/2012/5003 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Овертайм" у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 19.09.2013 за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.

Постановою господарського суду Вінницької області від 23.01.2014 (суддя Даценко М.В.) визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута та зобов'язано його вчинити певні дії.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 (судді: Огороднік К.М. - головуючий, Тимошенко О.М., Коломис В.В.) зазначену постанову залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, кредитори товариство з обмеженою відповідальністю "ТриАлекс" (далі - кредитор 1) та товариство з обмеженою відповідальністю "Торг-продакшн" (далі - кредитор 2) звернулися до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять їх скасувати та передати справу до суду першої інстанції на стадію розпорядження майном.

Обидві касаційні скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 1, 16, 22 Закону про банкрутство, ст. 205 Господарського кодексу України, ст. 4-1, 43 Господарського процесуального кодексу України. Кредитори зазначають про відсутність неоплатності боржника у зв'язку з перевищенням фактичної оціночної вартості його активів над встановленим судом пасивом.

15.10.2014 від одного з кредиторів - ПАТ "Банк Кіпру" надійшла заява про заміну його назви на ПАТ "Неос Банк". Щодо вказаної заяви колегія суддів зазначає, що наслідком вчинення судом дій щодо зміни назви кредитора у справі про банкрутство є внесення відповідних змін до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів боржника. У зв'язку з чим таке питання повинно бути розглянуто та вирішено виключно судом першої інстанції, який здійснює безпосередній розгляд справи про банкрутство, із внесенням змін до реєстру вимог кредиторів шляхом винесення відповідного процесуального документа. Отже, кредитору слід звернутися з таким клопотанням до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

При прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень ч. 4 якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

Також, відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону про банкрутство суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.

Частина 8 статті 13 Закону про банкрутство покладає на розпорядника майна обов'язок здійснення аналізу фінансової та господарської діяльності боржника та надання господарському суду і комітету кредиторів звіту про свою діяльність, відомостей про фінансове становище боржника.

Комітет кредиторів на засіданні від 14.10.2013 керуючись повноваженнями, наданими ст. 16 Закону про банкрутство, одноголосно прийняв рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

У свою чергу суди попередніх інстанцій, врахувавши наявність відповідного рішення комітету кредиторів, за наслідками аналізу в тому числі звіту розпорядника майна виявили перевищення встановленого судом у межах справи про банкрутство пасиву над майновими активами.

Так, відповідно до звіту розпорядника майна активи боржника станом на 30.09.2013 становили 238 187 220 грн., тоді як розмір затвердженого судом реєстру вимог кредиторів становить 344 977 691,70 грн. Отже, має місце неоплатність боржника.

За таких обставин висновок суду першої інстанції, підтриманий судом апеляційної інстанції, про неспроможність боржника відновити свою платоспроможність не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури, а отже наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом, є законним та обґрунтованим.

Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Посилання кредитора 1 у якості підстави для скасування судових рішень на оцінку майна боржника станом на 31.07.2014 та аудиторський висновок фінансового стану боржника від 14.08.2014 колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на межі перегляду справи в суді касаційної інстанції (ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України). Зазначені документи датовані вже після прийняття оскаржуваних судових рішень та не були предметом дослідження ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій.

У зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 205 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 13, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ТриАлекс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Торг-продакшн" залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Вінницької області від 23.01.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 у справі № 15/52/2012/5003 залишити без змін.