Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Куровського С.В., розглянувши касаційну скаргу арбітражного керуючого Тищенко О.І., м. Харків на постанову від 17.06.2014 господарського суду Рівненської області та постанову від 22.07.2014 Рівненського апеляційного господарського суду у справі № 9/83 господарського суду Рівненської області про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів", м. Рівнеголова комітету кредиторів відкрите акціонерне товариство "Лізингова компанія "Украгромашінвест", м. Київ арбітражний керуючий Гонтар Н.Б., (ліквідатор), м. Рівне в судовому засіданні взяли участь представники:

скаржник ліквідатор ВАТ "ЛК"Украгромашінвест" Державного агентства резерву України арбітражний керуючий Тищенко О.І.; Гонтар Н.Б.; Веремєєв О.О.; Михайлець О.В.

У провадженні господарського суду Рівненської області знаходиться справа № 9/83 про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод тракторних агрегатів", порушена в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21.02.2012 введено процедуру санації боржника, призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Гонтар Н.Б. та інше.

Постановою господарського суду Рівненької області від 17.06.2014 (суддя Заголдна Я.В.) затверджено звіт керуючого санацією, припинено процедуру санації боржника, визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гонтар Н.Б. та зобов'язано його вчинити певні дії.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 (судді: Коломис В.В. - головуючий, Огороднік К.М., Тимошенко О.М.) за результатом розгляду апеляційних скарг арбітражного керуючого Тищенко О.І., Державного агентства резерву України, гр. ОСОБА_10, прокуратури м. Рівне в інтересах держави в особі Фонду державного майна України зазначену постанову залишено без змін у цілому.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, арбітражний керуючий Тищенко О.І. (далі - скаржник) звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в повному обсязі та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 1 Закону про банкрутство, ст. 114 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-V (4212-17) , далі - Закон про банкрутство у новій редакції), ст. ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник посилається на відсутність доказів неоплатності боржника, а також неправомірне призначення на посаду ліквідатора арбітражного керуючого, який неналежним чином виконував обов'язки керуючого санацією.

13.10.2014 скаржником до суду подано клопотання про залучення до участі у справі Рівненську обласну державну адміністрацію та Рівненську обласну раду та застосування у зв'язку з цим виключної підсудності з передачею справи на розгляд господарського суду м. Києва.

Зазначене клопотання задоволенню не підлягає з підстав, наведених нижче.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню із припиненням касаційного провадження у частині вимог касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону банкрутство положення цього Закону, якими врегульовано ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Законом, якщо на цей момент господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону про банкрутство здійснюється згідно з постановою про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. При цьому правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України (1798-12) повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 107 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на: рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні (касаційні) скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство (2343-12) .

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство (2343-12) .

У відповідності до абз. 22 ст. 1 Закону про банкрутство учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (кредитори, боржник), арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

У зв'язку з чим касаційну скаргу на постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть подавати тільки учасники справи про банкрутство.

У даному випадку заявником касаційної скарги є арбітражний керуючий, кандидатура якого на посаду ліквідатора боржника була відхилена судом першої інстанції. При цьому арбітражний керуючий Тищенко О.І. самостійно подала заяву про участь у справі в якості ліквідатора.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону про банкрутство ліквідатор банкрута призначається судом у порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією. Господарський суд має право призначити ліквідатором особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна або (та) керуючого санацією.

Згідно ч. 2 ст. 2 та ч. 8 ст. 16 Закону про банкрутство правом надання суду кандидатури ліквідатора наділені комітет кредиторів та державний орган з питань банкрутства (коли справа про банкрутство порушена стосовно державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 відсотків), а право вибору кандидатури належить виключно суду.

Отже, згідно з порядком, встановленим Законом про банкрутство, кандидатура ліквідатора може бути запропонована суду комітетом кредиторів та державним органом з питань банкрутства. За відсутності запропонованих у встановленому порядку кандидатур суд вправі за власною ініціативою призначити ліквідатора з числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі.

При цьому норми Закону про банкрутство (2343-12) не надають можливості будь-якому арбітражному керуючому самостійно ініціювати питання щодо його призначення у справі про банкрутство, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідною заявою.

У зв'язку з чим самостійне, у порушення встановленого Законом про банкрутство порядку, подання скаржником заяви на участь у справі про банкрутство не має наслідком набуття ним статусу учасника провадження у справі, оскільки набуття такого статусу може мати місце виключно через процедури та у порядку, встановленому Законом про банкрутство.

У такому випадку суд першої інстанції повинен був винести ухвалу про відмову у прийнятті відповідної заяви арбітражного керуючого, як такої, що подана у порушення встановленого порядку.

За таких обставин скаржник не набув статусу учасника справи про банкрутство, тому позбавлений права на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом у цілому. З цих же підстав скаржник не має права на подання до суду клопотань, які безпосередньо стосуються процедури банкрутства, тому подане останнім клопотання про залучення до участі у справі учасників провадження задоволенню не підлягає.

Разом з тим, оскільки кандидатура арбітражного керуючого Тищенко О.І. була розглянута судом першої інстанції як така, що підтримана одним із кредиторів - Державним агентством резерву України, то така особа має право на оскарження процесуального документа суду першої інстанції виключно у частині призначення ліквідатора.

Нормами ч. 2 ст. 17 Закону про банкрутство передбачено, що рішення про погодження кандидатури керуючого санацією (ліквідатора) приймає комітет кредиторів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, арбітражний керуючий Гонтар Н.Б. виконувала повноваження розпорядника майна та керуючого санацією боржника, його кандидатура відповідає приписам ст. 31 Закону про банкрутство та була запропонована суду комітетом кредиторів (протокол від 14.03.2014 № 19). При цьому кандидатура арбітражного керуючого Гонтар Н.Б. має інші переваги відносно кандидатури арбітражного керуючого Тищенко О.І., зокрема стаж роботи, наявність технічних можливостей та територіальне знаходження у м. Рівне.

Таким чином, судами попередніх інстанцій дотримано встановленого Законом про банкрутство порядку призначення ліквідатора.

Відтак, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, переглядаючи постанову суду першої інстанції в частині призначення ліквідатора, помилково керувався положеннями Закону про банкрутство у новій редакції, тоді як відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону при вирішенні цього питання одночасно з визнанням боржника банкрутом застосуванню підлягають норми попередньої редакції Закону про банкрутство (2343-12) .

Проте у даному випадку допущене порушення не призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення без змін постанов суду першої та апеляційної інстанції тільки в частині призначення ліквідатора. У решті вимог касаційної скарги касаційне провадження підлягає припиненню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, як безпідставно порушене.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3-1, 16, 17, 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Тищенко О.І. щодо оскарження постанови господарського суду Рівненської області від 17.06.2014 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 у справі № 9/83 у частині призначення ліквідатора ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" залишити без задоволення

2. Постанову господарського суду Рівненської області від 17.06.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 у справі № 9/83 у частині призначення ліквідатора ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" залишити без змін.

3. В іншій частині вимог касаційної скарги арбітражного керуючого Тищенко О.І. на постанову господарського суду Рівненської області від 17.06.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 у справі № 9/83 касаційне провадження припинити.