903/1444/13 Про стягнення в порядку регресу, виплачених фізичній особі страхових виплат, з Відкритого акціонерного товариства як з особи, яка надала недостовірні відомості про заробітну плату - 15.10.2014 Прийняття

головуючого суддіОстапенка М.І.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін від позивачане з'явились;від відповідача Марчук В.В., Чупрун Т.В.;від третьої особине з'явились;розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинськуна рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 рокуу справі№ 903/1444/13 Господарського суду Волинської області за позовомВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. НововолинськудоВідкритого акціонерного товариства "Оснастка"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : ОСОБА_6простягнення в порядку регресу 30854,35 грн

У листопаді 2013 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську (далі - позивач, Фонд) звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення в порядку регресу виплачені ОСОБА_6 страхові виплати в сумі 30854,35 грн з Відкритого акціонерного товариства "Оснастка" (надалі - відповідач, ВАТ "Оснастка") - як особи, яка надала недостовірні відомості про заробітну плату.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що у наданій на вимогу Фонду довідці була вказана достовірна інформація про відсутність заробітної плати у ОСОБА_6.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.06.2014 року (суддя Костюк С.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 року (судді: Гулова А.Г., Сініцина Л.М. та Маціщук А.В.), в позові відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників відповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111-5, ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін з таких підстав.

Господарські суди встановили, що постановами Фонду від 10.01.2013 року № 5614/1, 5614/2 ОСОБА_6, який визнаний потерпілим на виробництві від професійного захворювання, були призначенні щомісячні страхові виплати та одноразова допомога згідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року N 1266 (1266-2001-п) "Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на 28.09.2012 року - 1102,00 грн.

До призначення виплат на вимогу відділення (запит від 11.10.2012 року № 1377/01-08) 15.11.2012 року ВАТ "Оснастка" надало довідку про середню зарплату ОСОБА_6 за № 1, в якій з березня по серпень 1998 року в графах "нарахована зарплата, з якої сплачено страхові внески до Фонду", "сумарна заробітна плата" проставлено нулі.

Листом від 26.11.2012 року № 02/616 ВАТ "Оснастка" повідомило відділення про відсутність на підприємстві посади шліфувальника металевих виробів та інструменту образивними кругами сухим методом шостого розряду та вказано, що на підприємстві працює шліфувальник 4-го розряду, тарифна ставка якого становить 11,19 грн.

Із січня по серпень 2013 року Фондом відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (1105-14) потерпілому ОСОБА_6 були здійснені щомісячні страхові виплати у розмірі 3304,35 грн, а також виплачена одноразова допомога в сумі 27550,00 грн.

Постановою Фонду від 16.09.2013 року № 0315/2739/2739/5614/4 з 01.09.2013 року було припинено виплату ОСОБА_6 щомісячної грошової суми, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в сумі 316,55 грн, в зв'язку з відсутністю розрахункових відомостей потерпілого на виплату зарплати за період березень 1998 року - серпень 1998 року на ВАТ "Оснастка".

З 07.10.2013 року по 18.10.2013 року Територіальною державною інспекцією з питань праці у Волинській області на підставі звернення Фонду було проведено позапланову перевірку додержання ВАТ "Оснастка" законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за наслідками якої складено акт № 03-04-22/0849, відповідно до якого встановлено, що керівником ВАТ "Оснастка" було порушено вимоги ст. 113 КЗпП України, якою передбачено, що час простою не з вини працівника повинен бути оформлений відповідним наказом та актом простою та оплачуватись не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу), оскільки відповідно до наданих виписок з особового рахунку за січень 1997 року, березень 1997 року, травень 1997 року, липень 1997 року, серпень 1997 року, січень 1998 року (копії виписок додаються) ОСОБА_6 у зазначені місяці не працював, за виключенням березня 1997 року - відпрацьовано 8 годин, проте документів, які б засвідчували переведення на скорочений робочий час, простій не з вини працівника, надання відпусток без збереження заробітної плати за сімейними обставинами ОСОБА_6 та інших працівників (наказів, актів, виписок з особового рахунку і т.д.) не було надано.

Позовні вимоги Фонду обґрунтовано тим, що внаслідок подання ВАТ "Оснастка" неправдивих відомостей щодо розміру заробітної плати потерпілого в довідці від 15.11.2012 року № 1 та не надання довідки про відсутність документів про заробітну плату, ОСОБА_6 необґрунтовано булі виплачені страхові виплати.

Причиною даного спору є питання про те, чи має відповідач на підставі ст. 1166, ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ) відшкодовувати витрати Фонду, пов'язані із здійсненням останнім страхових виплат відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , в зв'язку з невиплатою заробітної плати та зазначення у довідці про заробітну плату у відповідних графах "0".

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, про відсутність підстав для застосування положень ч. 1 ст. 1191 ЦК України і покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню раніше виплачених Фондом страхові виплати застрахованій особі, оскільки відповідач надав достовірну інформацію в довідці про заробітну плату потерпілої особи, що свідчить про відсутність його вини, і здійснення Фондом виплат за договором особистого соціального страхування у разі настання страхового випадку застрахованій особі не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до ч 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Ця норма міститься у гл. 82 ЦК України (435-15) й регулює відносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Відтак, здійснення Фондом виплат за договором особистого соціального страхування у разі настання страхового випадку застрахованій особі не є шкодою в розумінні ст. 1166 ЦК України.

Страхові виплати, отримані безпідставно застрахованою особою, можуть бути стягнуті (повернуті) лише з підстав, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) .

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 38 цього Закону України страхові виплати і надання соціальних послуг може бути припинено, якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку.

Отже, необґрунтовані страхові виплати, отримані застрахованим, можуть бути стягнені в судовому порядку лише, якщо виплати призначено на підставі документів роботодавця і містять неправдиві відомості.

Враховуючи те, що судами попередніх інстанцій встановлено, що до виплати потерпілій особі відповідачем була надана довідка, яка містила достовірні відомості про не нарахування заробітної плати, з якої були сплачені страхові внески до Фонду, що, в свою чергу, свідчить про відсутність вини відповідача в проведенні необґрунтованих виплат, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду про відсутність у Фонду права стягувати з відповідача страхові виплати, отримані застрахованим (бувшим робітником відповідача), та вважає рішення місцевого суду, яке залишене без змін постановою апеляційного господарського суду, про відмову в задоволенні позову законним та обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга залишається без задоволення, а прийняті у справі оскаржувані рішення та постанова - без змін.

Керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Нововолинську залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 року у справі № 903/1444/13 - без змін.