906/483/14 Про стягнення заборгованості та неустойки за поставлений та неоплачений природний газ за договором купівлі-продажу природного газу - 15.10.2014 Прийняття

головуючого суддіОстапенка М.І.,суддіКондратової І.Д. (доповідач),суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін від позивачаВознюк Є.В.;від відповідачане з'явились;розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення Господарського суду Житомирської області від 12.06.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 рокуу справі№ 906/483/14 Господарського суду Житомирської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Бердичівтеплоенерго"простягнення 17 456 666,02 грнВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (надалі - КП "Бердичівтеплоенерго", відповідач), у якому посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором № 13/2363-ТЕ-10 від 28.12.2012 року купівлі-продажу природного газу, просило стягнути заборгованість в сумі 17456666,02 грн, з яких: 15816,953,63 грн. основного боргу, 1044983,58 грн. пені, 193944,17 грн. сума інфляційних нарахувань, 400784,64 грн. - 3% річних з простроченої суми.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 12.06.2014 року у справі № 906/483/14 (суддя Машевська О.П.) позов задоволено частково; зменшено розмір пені на 50% із загальної суми 1040422,94 грн до суми 520 211,47 грн; стягнуто з відповідача на користь позивача 14 152 627,40 грн основного боргу; 520 211,47 грн пені; 400 004,83 грн 3% річних; 174 854,69 грн інфляційних втрат;- 65498,52 грн судового збору. В стягненні 1 266 352,36 грн основного боргу, 524 772,11 грн пені, 779,81 грн 3% річних, 19 089,48 грн інфляційних втрат відмовлено. Припинено провадження у справі про стягнення 397 973,87 грн основного боргу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Сініциної Л.М., суддів: Гулової А.Г. та Маціщук А.В.) рішення Господарського суду Житомирської області від 12.06.2014 року у справі № 906/483/14 залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи при вирішенні спору, порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині зменшення розміру пені на 520211,47 грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити вказані вимоги. В іншій частині рішення залишити без змін.

Вищий господарський суд України, перевіривши в межах вимог касаційної скарги (в частині позовних вимог щодо стягнення пені) фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити з таких підстав.

У справі про стягнення заборгованості за договором № 13/2363-ТЕ-10 від 28.12.2012 року купівлі-продажу природного газу, суди встановили, що у п. 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору (оплата поставленого газу до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу) продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів за умови їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Суди з'ясували, що на порушення укладеного сторонами договору відповідач допустив заборгованість з оплати поставленого газу на суму 17286458,60 грн, що відповідно до п. 7.2 договору є підставою для нарахування пені.

Статтями 193, 199 Господарського кодексу України (надалі - ГК України (436-15) ), ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ) передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) .

Заходи відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 546 ЦК України.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (ч. 1 ст. 233 ГК України). Аналогічне правило міститься й в ч. 3 ст. 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в пункті 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України (1798-12) ).

У п. 3.17.4 своєї постанови від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" Пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Дослідивши подані сторонами докази, суди встановили, що відповідач, який є соціально-значимим комунальним підприємством, знаходиться у важкому матеріальному стані. Природний газ за договором № 13/2363-ТЕ-10 від 28.12.2012 року придбано ним для надання послуг з теплопостачання населенню, бюджетним релігійним організаціям, які розраховуються за тепло несвоєчасно і не в повному обсязі. Крім того, має місце несвоєчасне отримання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися міською радою, що в сукупності спричиняє прострочення оплати газу з боку відповідача.

Суди також врахували законодавчі особливості формування тарифів на теплову енергію та встановлення згідно Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою КМУ від 01.06.2011 року № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" (869-2011-п) заборони включати до складу інших операційних витрат відповідача суми визнаних штрафів, пені, неустойки, тобто віднесення цих витрат на збитки від господарської діяльності,

Вищий господарський суд України вважає, що ухвалюючи рішення про зменшення розміру неустойки, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши подані сторонами докази та встановивши вказані вище обставини, обґрунтовано визнав даний випадок винятковим та правильно застосував до спірних правовідносин норми ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, зменшивши пеню на 520211,47 грн. Суд касаційної інстанцій також вважає, що таке зменшення, враховуючи нарахування, крім пені, також й інфляційних втрат та трьох процентів річних, є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін, а не лише відповідача, як помилково вважає позивач.

Що стосується доводів касаційної скарги про те, що судами не було надано оцінку доводам позивача, то вони є безпідставними, оскільки господарські суди на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх зібраних у справі доказів та їх належної правової оцінки прийшли до правильного висновку про зменшення пені на 50%.

З урахуванням викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстави для скасування чи зміни судових рішень, з наведених у касаційній скарзі мотивів, відсутні, а тому оскаржувані судові рішення в частині зменшення розміру пені на 520211,47 грн залишаються без змін.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за розгляд касаційної скарги, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 12.06.2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 року в частині зменшення розміру пені на 520211,47 грн залишити без змін.